1.2 Класифікація методів виховання
Створення методу - це відповідь на поставлену життям виховне завдання. У педагогічній літературі можна знайти опис великої кількості методів, що дозволяють досягати практично будь-які цілі. Методів і особливо різних версій(модифікацій) методів накопичені так багато, що розібратися в них, вибрати адекватні цілям і реальним обставинам допомагає лише їх впорядкування, класифікація. Класифікація методів - це побудована за певною ознакою система методів. Класифікація допомагає виявити в методах загальне і специфічне, істотне і випадкове, теоретичне і практичне і тим самим сприяє їх усвідомленому вибору, найбільш ефективному застосуванню. Спираючись на класифікацію, педагог не лише ясно уявляє собі систему методів, але і краще розуміє призначення, характерні ознаки різних методів і їх За характером методи виховання діляться на переконання, вправу, заохочення і покарання. В даному випадку загальну ознаку "характер методу" включає спрямованість, застосовність, особливість і деякі інші сторони методів. До цієї класифікації тісно примикає інша система загальних методів виховання, що трактує характер методів більше узагальнено. Вона включає методи переконання, організації діяльності, стимулювання поведінки школярів. У класифікації И. С. Марьенко названі такі групи методів виховання, як пояснювально-репродуктивні, проблемно-ситуативні, методи привчання і вправи, стимулювання, гальмування, керівництва, самовиховання.
За результатами методи впливу на вихованця можна розділити на два класи:
1. Впливи, що створюють моральні установки, мотиви, стосунки, що формують представлення, поняття, ідеї.
2. Впливи, що створюють звички, що визначають той або інший тип поведінки.
2.1 Вибір методів виховання
Розглянемо загальні основи вибору методів виховання, не зачіпаючи доки ні суті, ні змісту самих методів. Якими причинами детермінується застосування того або іншого методу? Які чинники впливають на вибір методу і примушують вихователя віддавати перевагу тому або іншому шляху досягнення мети?
На практиці завжди стоїть завдання не просто застосувати один з методів, а вибрати найкращий - оптимальний. Вибір методу - це завжди пошук оптимального шляху виховання. Оптимальним називається найбільш вигідний шлях, що дозволяє швидко і з розумними витратами енергії, засобів досягти наміченій меті. Обравши показники цих витрат в якості критеріїв оптимізації, можна порівнювати межу собою ефективність різних методів виховання.
Багато вагомих причин утрудняють процес логічного перебору методів виховання і визначення оптимальних. Серед цих причин
наступні:
1. Нечіткість безлічі методів. Нині можливість кожної особи розвинути свої здібності, зберегти свою індивідуальність, реалізувати власне " Я".
2. Множинність умов застосування методів.
3. Єдиний надійний критерій оптимізації - час, але цей критерій застосовується рідко. Цінувати час ми ще не навчилися. Робимо висновок : зразкова система методів, спроектована на розмиту безліч умов із застосуванням аморфних критеріїв, не може забезпечити високу логічну надійність вибору.
4. Умови виховання. До них окрім розглянутих вище - матеріальних, психофізіологічних, санітарно-гігієнічних - відносяться і стосунки, що складаються в класі : клімат в колективі, стиль педагогічного керівництва та ін.
5. Засоби виховання. Методи виховання стають засобами, коли виступають компонентами виховного процесу. Окрім методів існують і інші засоби виховання, з якими методи тісно взаємозв'язані і застосовуються в єдності. Наприклад, наочні посібники, витвори образотворчого і музичного мистецтва, засобу масової інформації - необхідна підмога для ефективного застосування методів. До засобів виховання відносяться також різні види діяльності(ігрова, учбова, трудова), педагогічна техніка(мова, міміка, рухи і т. д.), засоби, що забезпечують нормальну життєдіяльність учителів і учнів. Значення цих чинників непомітне до тих пір, поки вони знаходяться в межах норми. Але як тільки норма порушується, їх вплив на вибір методів виховання може стати визначальним.
6. Рівень педагогічної кваліфікації. Вихователь вибирає тільки ті методи, з якими він знайомий, якими володіє. Багато методів складні, вимагають великої напруги сил : незацікавлені педагоги вважають за краще обходитися без них. Слідство - набагато нижча ефективність виховання, чим вона могла б бути при використанні різноманітних і адекватних цілям, завданням і умовам методів.
7. Час виховання. Коли часу мало, а цілі великі, застосовуються " сильнодіючі" методи, в сприятливих умовах використовуються " щадні" методи виховання. Ділення методів на сильнодіючі і щадні умовно: перші пов'язані з покараннями і примусами, другі - це напучення і поступове привчання. Сильнодіючі методи використовуються зазвичай при перевихованні, коли за можливо коротший час вимагається викоренити негативні стереотипи поведінки.
8. Очікувані наслідки. Вибираючи метод(методи), вихователь має бути, упевнений в успіху.
Метод залежить від характеру діяльності, що викликається ним. Змусити вихованця займатися легкою або приємною справою - це одно, а добитися виконання їм серйозної і незвичної праці - зовсім інше. Проектуючи методи виховання, потрібно передбачати психічний стан вихованців в той час, коли методи застосовуватимуться. Це не завжди вирішуване для вихователя завдання, але, принаймні, загальний настрій відношення вихованців до проектованих методів мають бути враховані заздалегідь.