5. Літературні пам’ятки Київської русі.

Найдавнішою пам'яткою писемності Київської Русі вважаєть­ся "Ізборник Святослава", укладений 1073 та 1076 pp. для київ­ського князя Святослава Ярославича. Для характеристики епохи виникнення оригінальної літерату­ри Київської Русі найкраще підходить афоризм з "Євангелія від Іоанна": "Спочатку було слово". "Словами" називалися тоді твори церковно-повчального характеру. Сюжетом для їх написання могла слугувати історична подія, злободенна суспільна проблема, поста­новка моральної теми. Першим відомим письменником з місцевого населення був у Київській Русі митрополит Іларіон. Він автор визначної пам'ятки вітчизняної писемності — церков­но-богословського твору "Слово про закон і благодать", написаного між 1037 і 1050 pp., в якому наголошено на величі руського народу, руської землі, руської церкви. Зауважимо, що під "Зако­ном" стародавні письменники розуміли Старий Завіт — першу ча­стину Біблії (іудаїзм), а під "Благодаттю" — Новий Завіт — другу частину Біблії (християнство). Найвидатнішим історичним твором Київської Русі й найвидатнішим вітчизняним літописом серед збережених часом є "Повість временних літ", написана ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором 1113 р. Цінною пам'яткою староукраїнського письменства є "Повчання Володимира Мономаха своїм дітям", написане на початку XII ст Багатством художніх прийомів красномовства вирізняються твори єпископа Кирила Туровського. Автор багатьох казань і повчань відверто висловлюється за свободу волі людини, розумі­ючи її як свободу вибору між добром і злом. Після запровадження на Русі християнства з'явився новий вид літератури — житія святих (агіографія).

На початку XIII ст. склався "Києво-Печерський патерик" — збірник розповідей про життя ченців Києво-Печерського монас­тиря, заснованого у середині XI ст. Антонієм.

Справжнім шедевром, своєрідною перлиною давньоруської літератури є "Слово о полку Ігоревім", створене невідомим авто­ром близько 1187 р Літературно-митецька діяльність. За князя Ярослава (XI ст.) книжно-писемна справа і вченість особливо піднеслися. Відомо, що сам Ярослав проводив ночі за читанням, мав величезну бібліотеку. Характерний складений книжником Іваном «Ізборник» — хрестоматія з кращих повчальних творів ві­зантійських авторів. Справжнім шедевром київської літератури є «Слово о полку Ігоревім», створене в ХІІ ст.

6. Ахітектура і живопис Київської Русі.

До архітектурних споруд давньоруських часів відносяться оборонні споруди, церкви, монастирі, княжі палати, житла. Архітектурне будівництво в Київській Русі набирає швидких темпів з Х століття і триває до монголо-татарської навали. Це й була перша золота доба в історії українського мистецтва. Руські майстри, допомагаючи грецьким і західним архітекторам, вносили й свої місцеві традиції, тому можна зустріти в літературі й таку назву стилю - візантійсько-романсько-український.

Першою християнською спорудою була церква Святого Іллі, зведена ще за часів княгині Ольги. Ми не маємо відомостей, який вона мала вигляд, але, очевидно, споруджена вона була за зразком візантійських церков. Після офіційного запровадження християнства першою була Десятинна церква, присвячена Пресвятій Богородиці. Збудо-вана князем Володимиром, який дав на її утримання десяту частину своїх прибутків. Зруйнована церква монголо-татарами і зовсім розібрана в ХІХ столітті. Церква була трннавною, мала 25 бань, прикрашені мозаїками й фресками стіни.

Знаменита Софія Київська збудована Ярославом Мудрим. Мала два поверхи (хори), 13 бань, 5 апсид.

Визначною архітектурною спорудою є Золоті ворота - парадний в’їзд до міста. Збудовані Ярославом Муд рим 1037 року.

У другій половині XI ст. були збудовані: Успенський собор Печерського монастиря, собор Димитріївського монастиря, Михайлівський собор Видубицького монастиря. У XII ст. з’явилася церква Спаса на Берестові, церква Бориса і Гліба та ін.

У Видубичах князем Всеволодом Ярославичем збудовано монастир і церкву св. Архангела Михайла (1070-1088). Визначні архітектурні споруди були зведені й у інших містах Київської Русі. У Галичі археологами знайдені залишки більш як 10 церков. Збереглась церква св.Пантелеймона (1200 р.). Перебудувавши церкву, поляки назвали її костьолом св. Станіслава.

В 1120-1123 роках в Чернігові збудовано собор Бориса і Гліба.

Живопис Київської Русі розвивався під впливом Візантії. Візантійський стиль з’являється в Х столітті. Він має свої особливості: обличчя, руки, ноги зображувались аскетичними (людська краса грішна). Обличчя малювали, щоб ні на кого не було схожим. Важливіше на картині зображувалось більшим, менш важливе меншим, хоча могло вміщуватись на перед ньому плані.

Найпопулярнішими в візантійському стилі були мозаїка (викладалася на стінах і на підлозі з різнобарвних (майже 180 відтінків кольорів) шматочків смальти — сплаву свинцю та скла.), фреска, темпера. Фресками прикрашались стіни Десятинної Церкви, більшість соборів княжої доби. До нас дійшли фрески св. Софії в Києві.

Поширеним був іконопис. Найдавніші ікони - візантійські. З ХІ ст. з”являються місцеві. Це Вишгородська, або Володимирська (Андрій Боголюбський вивіз її з Вишгорода. Тепер у Москві), Чернігівська (ХІІ ст.) - нині називається “Смоленська” та інші.

Одним з відомих живописців ХІІ століття був чернець Алімпій.

Україна не має зразків скульптури цього періоду. Причина, мабуть, криється в тому, що за зразок бралося оздоблення візантійських церков, а там скульптура не набула поширення. На Заході навпаки, в оздобленні храмів переважала скульптура.