- •1. Українська культура серед інших культур світу.
- •2. Релігійні вірування стародавніх слов,ян.
- •3.Культурне значення прийняття християнства
- •5. Літературні пам’ятки Київської русі.
- •6. Ахітектура і живопис Київської Русі.
- •7. Історичні пісні та думи XV – XVII ст.
- •8. Освіта та роль братств у розвитку укр. Культури хv-хvі ст.
- •9. Освіта в Україні у XVII ст.
- •10. Полемі́чна література
- •11. Український народний вертеп
- •12. Козаччина як культурне явище
- •13. Українська культура в хvii ст.
- •1. Особливості розвитку української культури у іі пол. Xviі - XVIII ст.
- •2. Мистецтво України іі пол. XVII - XVII ст.
- •14.Українське архітектурне борокко
- •15.Українське Літературне бороко
- •Літературні течії, наближені до бароко
- •17. Культура України у XVIII ст.
- •18. Розвиток мистецтва у хviii ст
- •19. Освіта і культурне життя XIX ст.
- •20. Романтизм в українській літературі.
- •21. Роль творчості т.Г. Шевченка у становленні української культури
- •22. Українське театральне життя у х1х ст
- •23. Образотворче мистецтво початку хх ст
- •24. Розвиток української літератури кінець 2 пол. Х1х ст. – поч.Хх ст.
- •26. Розстріляне «відродження»
- •Літературні об'єднання
- •27. Український кінематограф 1 пол.Хх ст..
- •Звукове кіно
- •28.Український кінематограф 11 пол.Хх ст.. Поч.. Хх1 ст
- •Українське поетичне кіно
- •Радянське кіно України 1970-80-х років
- •Неігрове та анімаційне кіно
- •Кіно „перебудови“
- •Сучасність
- •29. Роль «шістдесятників» у розвитку укр. Культури хх ст.
- •Початок 60-х
- •30. Культура в часи перебудови, та становлення незплежності України.
- •32. Театральнее життя України у хх –поч. Хх1 ст
10. Полемі́чна література
(від грец. πολεμιχός — войовничий) — літературна творчість церковно-теологічного і художньо-публіцистичного характеру в Україні.
Література — це мистецтво слова. За специфікою використання ми розрізняємо наукову, художню, документально-публіцистичну літературу. Вивчаючи давню українську літературу, я дізнався ще і про полемічну літературу. Що ж таке полемічна література, коли вона виникла? Українська церковно-полемічна література XVI—XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу. Під полемічною літературою розуміють сукупність художньо-публіцистичних творів, які були написані у формі церковно-історичних трактатів, відкритих листів, послань, промов. Така форма літератури закликала до дискусії, суперечки протилежних сторін, тобто до полеміки. Звідси, на мою думку, і виник термін «полемічна література». Поштовхом до полеміки стала книга польського пропагандиста католицизму, противника православ'я Петра Скарги «Про єдність церкви Божої» (1577), яка по суті була ідеологічною основою Брестської унії (1596). Ціла низка творів, наприклад полемічне «Посланіє до латин из их же кніг», з'явилося як відповідь на цю книгу П. Скарги. На захист православної віри піднялися православні священики, просвітителі XVI—XVII століть, перед якими стояло завдання — у словесному поєдинку викрити й засудити церковну унію, висміяти зрадників-уніатів. Отже, українська полемічна література відстоювала, хоч і в релігійній формі, право народу на свою віру, на соціально-національне визволення, правдиво зображувала життя, страждання, утиски народу. Серед відомих полемістів я знаю Максима Грека, старця Артемія, Івана Вишенського. Полемічні твори Івана Вишенського, які ми вивчали в школі, дали мені повне уявлення про полемічну літературу того часу. Ознайомившись із творами І. Вишенського, я дійшов висновку, що вони виходять за межі церковних суперечок, богословських дискусій. У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина. Отже, боротьба релігійна нерозривно пов'язана з боротьбою соціальною і національною, а полемічна література викриває пригноблення народу — церковне, соціальне і національне. Ось такі відомості про полемічну літературу отримав я в дев'ятому класі, вивчаючи українську літературу.
11. Український народний вертеп
Верте́п (зі старослов'янської — печера) — мандрівний театр маріонеток, поширений головно в Україні, в барокову добу (17-18 століття). Мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язаної до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника. До сьогодні зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику.
У першій половині 19 століття вертепи, як масове побутове явище, поступово зникають, залишившись лише в побуті українських селян Східної Галичини. До сьогодні зберігся переважно на західноукраїнських землях у вигляді різдвяних вистав на релігійну тематику.