- •1. Українська культура серед інших культур світу.
- •2. Релігійні вірування стародавніх слов,ян.
- •3.Культурне значення прийняття християнства
- •5. Літературні пам’ятки Київської русі.
- •6. Ахітектура і живопис Київської Русі.
- •7. Історичні пісні та думи XV – XVII ст.
- •8. Освіта та роль братств у розвитку укр. Культури хv-хvі ст.
- •9. Освіта в Україні у XVII ст.
- •10. Полемі́чна література
- •11. Український народний вертеп
- •12. Козаччина як культурне явище
- •13. Українська культура в хvii ст.
- •1. Особливості розвитку української культури у іі пол. Xviі - XVIII ст.
- •2. Мистецтво України іі пол. XVII - XVII ст.
- •14.Українське архітектурне борокко
- •15.Українське Літературне бороко
- •Літературні течії, наближені до бароко
- •17. Культура України у XVIII ст.
- •18. Розвиток мистецтва у хviii ст
- •19. Освіта і культурне життя XIX ст.
- •20. Романтизм в українській літературі.
- •21. Роль творчості т.Г. Шевченка у становленні української культури
- •22. Українське театральне життя у х1х ст
- •23. Образотворче мистецтво початку хх ст
- •24. Розвиток української літератури кінець 2 пол. Х1х ст. – поч.Хх ст.
- •26. Розстріляне «відродження»
- •Літературні об'єднання
- •27. Український кінематограф 1 пол.Хх ст..
- •Звукове кіно
- •28.Український кінематограф 11 пол.Хх ст.. Поч.. Хх1 ст
- •Українське поетичне кіно
- •Радянське кіно України 1970-80-х років
- •Неігрове та анімаційне кіно
- •Кіно „перебудови“
- •Сучасність
- •29. Роль «шістдесятників» у розвитку укр. Культури хх ст.
- •Початок 60-х
- •30. Культура в часи перебудови, та становлення незплежності України.
- •32. Театральнее життя України у хх –поч. Хх1 ст
12. Козаччина як культурне явище
На межі XVI і XVII століть у суспільне і духовне життя України наче увірвався вітер змін.: Україна — правонаступниця Київської Русі — відновлювала свою державність, школу, мову, храми. Її художній геній породжував літературу, музику, живопис і архітектуру, в яких риси європейського Нового часу поєдналися з національною специфікою і проблематикою. І все це стало можливим завдяки зрослій вазі й авторитетові, а відтак і діяльності козацтва.
На початок XVII ст. козацтво виступає вже добре зорганізованою національно-політичною силою, з якою мусив рахуватися світ. Незникаюча воєнна загроза, що протягом майже двох століть тримала українських чоловіків у напрузі, виробила постійну готовність до опору, відповідну психологічну установку.
Недарма історики називали Запорізьку Січ республікою (щоправда з авторитарною владою), українською Спартою, що викохала національне військо. Чужоземці ж того часу писали про неї як про "державу в державі". Зокрема польський хроніст з прикрістю зазначав, що це справжня "Руська Річ Посполита", адже вона "призначала собі консулів і проконсулів, дивні присяги чинила, від послушенства владі відприсягала, сама собі свої суди і кари встановлювала".
Тим-то зрозуміло, що саме козацтву стало з часом під силу взяти на себе оборону віри і прав, культури українського народу. Саме туди, де козацтво підняло голос і справою довело, що здатне захистити православне населення і його храми (зокрема, на Київщині), уніати навіть заглянути не сміли. Київ завдяки цьому залишився головним вогнищем православ'я. Тут із 1620 р. був поставлений митрополит та інші православні церковні владики.
І все ж козацтво протягом півтора століть відігравало не тільки визначну політичну роль доблесного захисника волі і прав українського народу, а й сили, що яскраво виявила себе у культурній розбудові держави. Саме з козацького середовища вийшла нова провідна верства, нова національна аристократія, нова інтелігенція, яка взяла на себе і утвердження власної державності (вся гетьманщина і особливо Богдан Хмельницький), і розвиток освіти, спорудження та реконструкцію храмів, будівництво громадських споруд, опікування мистецтвом тощо.
У цих умовах — боротьби за незалежність, за розбудову державності і культури — змужнів інтелект нації, зродилася когорта видатних її діячів. Крім уже згадуваних, це й Михайло Дорошенко, Кшиштоф Косинський, Іван Сулима, Пилип Орлик, Петро Могила, Іван Мазепа, були й інші особистості ренесансного масштабу за силою пристрасті, розумом, мужністю, освіченістю, обдарованістю. Хоча належали вони вже іншій культурній добі — добі Бароко. Саме козацькі часи в історії України називають добою Бароко (з великої літери, як Ренесанс, Просвітництво), маючи на увазі не лише мистецький стиль, а значно ширше духовне поняття: світовідчуття. Українське Бароко виявилося співзвучним історичному часові, що переживав народ, і тому так повно виразило і його філософію, і психологію, й естетику. Більш того, національний варіант бароко в Україні прямо називають "козацьким". Які є для цього підстави?
По-перше, саме козацтво того часу було носієм нового художнього смаку. По-друге, воно виступало в ролі основного і багатого замовника. По-третє, козацтво мало власне творче середовище. По-четверте, воно виступало творцем художніх цінностей. Серед них маємо: козацькі думи, пісні, поеми, козацький танок, портрет, ікони, козацькі собори.