file1

				Закінчення таблиці
	Роки	Країни-противники	Основний театр	Результати війни
		Франції	­військових дій
1815		Англія, Росія, Прус-	Бельгія	Друга реставрація правління Бурбонів
		сія, Швеція, Австрія,		у Франції після розгрому Наполеона
		Іспанія, Португалія,
		Голландія

Причини краху наполеонівської імперії

Основні причини

•Погіршення стану фінансів, сільського господарства, промисловості й торгівлі у результаті обмежень, пов’я- заних із запровадженням Континентальної блокади

•Зростання у французькому суспільстві втоми і незадоволення від безперервних війн і рекрутських наборів

•Ускладнення стосунків із завойованими Наполеоном країнами внаслідок накладання контрибуцій і необхідності постачання солдат до французької армії

•Завзяте й нестримне прагнення Наполеона встановити повний конт­ роль над усією Європою

•Нищівна поразка, яку одержала «Велика армія» під час походу Наполеона І проти Росії

Загальні принципи перебудови післявоєнної Європи, прийняті на Віденському конгресі (01.11.1814—09.06.1815)

Віденські принципи перебудови Європи

• Створення бар’єру навколо Франції, який у разі виник-	• Створення в Європі системи полі-
нення ускладнень дозволив би її ізолювати	тичної рівноваги, за якої сила однієї
• Надання країнам-учасницям антифранцузьких коалі-	держави врівноважується іншими,
цій компенсацій за участь у боротьбі з Наполеоном	що не дозволяє їй установити своє
• Легітимність (законність) відновлення кордонів дер-	верховенство
жав та їх політичного устрою станом на 1792 р.

Основні рішення Віденського конгресу

Рішення Віденського конгресу	єю та Швейцарією 9 червня 1815 р.
були сформульовані в «Заключно-	Упродовж наступних років до них
му акті», підписаному Австрією,	приєдналися ще 33 європейські дер-
Англією, Пруссією, Росією, Франці-	жави.

Що передбачав «Заключний акт» Віденського конгресу

• Відновлення влади Бурбонів у Франції, Іспанії та	• Збереження політичної роздробленості
Неаполітанському королівстві	Італії. Австрія відновлювала свою владу
• Повернення Франції до її дореволюційних кор-	над Ломбардією та отримувала Венецію.
донів (без утрати власних територій) і сплата нею	Зміцнення Сардинського королівства,
контрибуції у розмірі 700 млн франків	до складу якого було включено Савойю,
• Створення Швейцарської конфедерації із 19 кан-	Ніццу і територію Генуезької республі-
тонів, яка отримувала стратегічно важливі альпій-	ки. Відновлювалися Папська держава
ські перевали і проголошувала вічний нейтралітет	і Неаполітанське королівство

Тема 2. Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
	91

	Закінчення таблиці
Що передбачав «Заключний акт» Віденського конгресу
• Бельгія і Люксембург приєднувалися до Голландії	• Англія закріпила за собою частину ко-
• Укрупнення німецьких держав. Замість трьох	лишніх французьких і голландських
з половиною сотень державних утворень Священ-	колоній — острови Мальту і Цейлон,
ної римської імперії, які існували до наполеонів-	Капську колонію на півдні Африки і здо-
ських війн, залишалися лише 38: Австрійська	була контроль над Іонічними островами
імперія, п’ять королівств (найбільше — Пруссія),	в Середземному морі. За наполяганням
28 князівств і 4 вільних міста. Разом вони склада-	Англії союзникам було передано весь
ли Німецький союз, яким керував спільний сейм	французький військовий флот
• Росія отримувала колишнє Варшавське герцоґство	• Швеція отримала територію Норвегії
і зберігала приєднані раніше Фінляндію та Бес-	• Данії було передано Шлезвіг і Голь-
сарабію. Вона повертала Австрії Тернопільщину,	штейн
яку їй подарував Наполеон у 1809 р., а від австрій-	• Пруссія отримала Північну Саксонію, лі-
ського імператора отримувала інші українські	вий берег Рейну, більшу частину Вестфа-
землі — Холмщину і Підляшшя	лії, шведську Померанію та острів Рюген

Тема 3. Країни Європи в 1815—1847 рр.

Англія

Державний устрій Великої Британії

Об’єднане королівство Вели-

У державному устрої Великої

кої Британії утворилося внаслідок

Британії було реалізовано визна-

об’єднання

Англії із

Шотландією

чальні принципи демократії: розпо-

(1707 р.) та

Ірландією

(1808 р.). За

діл влади на законодовчу, виконав-

формою державного правління це

чу і судову, а також незалежність

була спадкова обмежена монархія.

судової від інших гілок влади.

Король

Виконавча      влада

Законодавча

влада

Судова влада

Прем’єр-міністр

Парламент

Вищі суди

Палата лордів

Кабінет міністрів

Виїзні судді

Палата громад

Суди присяжних

Мирові судді

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
92

Гілка влади		Місце в політичній системі країни
Законодавча	• Законодавча влада належала парламенту, що складався з верхньої палати лордів
	(перів) і нижньої палати громад. Двопалатна структура парламенту відобража-
	ла становий поділ англійського суспільства. До першого стану належала вища
	знать, яка мала спадкове перство, котре завжди передавалося старшому сину.
	Кожен пер мав титул лорда. Духовними лордами були архієпископи та єпископи.
	До другого стану належали громади, нижче дворянство і звичайні громадяни
	• Палата лордів у ХІХ ст. складалася з 459 перів. Місця в ній успадковувалися.
	Вона затверджувала проекти законів, прийняті нижньою палатою. Уважало-
	ся, що палата лордів може приймати рішення, якщо є присутніми три її члени,
	включно з лорд-канцлером
	• Палата громад у ХІХ ст. складалася з 670 депутатів. Із них 284 депутати обира-
	лися від міщан із річним прибутком понад 300 фунтів стерлінгів, 377 — від віль-
	них утримувачів землі у графствах із прибутком понад 600 фунтів стерлінгів на
	рік і 9 — від університетів. Рішення палати вважалися законними за наявності
	40 депутатів
	• Загальне виборче право в країні було відсутнє. Унаслідок існування високого
	майнового цензу в 1830 р. з усього населення країни, яке дорівнювало майже
	24 млн осіб, право голосу мали лише 478 тис. осіб
Виконавча	• Першоджерелом і формальним втіленням будь-якої урядової влади був король.
	Однак його влада обмежувалася: у сфері законодавства — згодою парламенту,
	у сфері управління — діяльністю міністрів, на призначення яких вирішальний
	вплив мав парламент, а у вирішенні суперечливих правових питань — вироками
	незалежних судів
	• За королем визнавалася вища виконавча влада, право оголошення війни й укла-
	дання миру, помилування, схвалення або несхвалення законів та ін.
	• Виконавчу владу з королем поділяв уряд (кабінет міністрів), який формувала
	партія, що перемогла на виборах до палати громад. Її лідер ставав прем’єр-
	міністром. У країні діяли дві політичні партії, що сформувалися наприкінці
	XVII­	ст. — торі та віги
Судова	• Судова влада належала судам різних інстанцій
	• Цивільні та кримінальні справи розглядалися судами присяжних
	• Судді призначалися парламентом довічно і могли бути усунуті з посад лише за
	рішенням обох його палат

Економічний розвиток Англії в 1815—1847 рр.

	Характерні риси
• Після завершення наполеонівських	• Провідною галуззю англійської промисловості була
війн Англію вразила економічна криза	текстильна, де працювало майже 200 тис. робітни-
1815—1816 рр. Ситуацію ускладню-	ків. Швидко розвивалася важка та вугільна про-
вало й те, що майже 300 тис. демобілі-	мисловість. У 1834 р. виробництво заліза досягло
зованих солдат і матросів поповнили	700 тис. тонн
ряди безробітних	• Сформувалися нові промислові райони: металур-
• У 1825, 1836, 1847 рр. відбувалися еко-	гії — Бірмінгем і Шеффілд, вугільної промисловос-
номічні спади, пов’язані з перенасичен-	ті — Уельс, бавовняної промисловості — Ланкашир
ням ринку товарами	і Йоркшир
• У 30—40-х рр. ХІХ ст. в Англії завер-	• У результаті завершення промислової революції Анг­
шилася промислова революція. Англія	лія перетворилася з аграрної країни на промислову.
посіла перше місце у світі за рівнем	У 1841 р. селяни складали лише 21 % населення
розвитку промисловості: у 1840 р. ви-	країни. Провідні місця у соціальній структурі посі-
роблялося 45 % світової промислової	дали представники промислово-фінансових кіл і фаб­
продукції	рично-заводські робітники

Тема 3. Країни Європи в 1815—1847 рр.
	93

Політика урядів торі в 1815—1830 рр.

Назви «торі» та «віги» закріпилися за представниками цих партій під час запеклих парламентських дискусій 1680—1681 рр. Це були лайливі прізвиська, якими обмінювалися, сперечаючись, опоненти. Представників «партії країни» на-

зивали вігами (від шотландського — злочинець), а «партії двору» — торі (від ірландського — грабіжник). Протягом 1783—1830 рр. англійський уряд безперервно очолювали торі.

Рік

Подія

1815 Запровадження хлібних законів, які забороняли ввезення хлібу до Англії, якщо ціна на зерно в країні знижувалася до 80 шиллінгів за квартер (291 літр)

1817 Тимчасове скасування закону про недоторканість особи

Тимчасове припинення кабінетом міністрів дії хлібних законів унаслідок масових протестів

1819 Ухвалення кабінетом міністрів шести постанов, які дозволяли здійснювати арешти та обшуки з метою вилучення зброї, забороняли мітинги і збори, у яких брали участь понад 50 осіб

1824 Скасування кабінетом міністрів заборони на створення тред-юніонів і ототожнення страйків із кримінальними злочинами

1825 Прийняття закону про робітничі коаліції (об’єднання), за яким чинити тиск на підприємців із метою поліпшення умов праці за допомогою страйків заборонялося

1829 Прийняття закону про зрівняння у правах послідовників усіх релігійних конфесій, відповідно до якого право обиратися до парламенту отримали католики

Політика урядів вігів у 1830—1841 рр.

Рік

Подія

1832 Прийняття закону про парламентську реформу, який змінював порядок обрання депутатів до палати громад

1833 Прийняття закону про знищення рабства в англійських колоніях і скасування привілеїв Ост-Індської компанії

Прийняття фабричного закону, який уперше встановлював обмеження тривалості робочого дня для дітей на текстильних фабриках

1834 Прийняття закону про бідних, за яким скасовувався податок із підприємців на утримання бідних, ліквідовувалася допомога церковних громад незаможним верствам населення і створювалися робітні будинки

1835 Прийняття закону про муніципальну реформу, за яким право участі у виборах органів міського самоврядування надавалося всім платникам податків

Парламентська реформа 1832 р.

Характеристика		Зміст
Передумови	•	Зростання кількості проявів відкритого незадоволення англійців пануванням
здійснення	•	аристократії (мітинги, протести)
		Усвідомлення політиками, що за існуючої виборчої системи «Ми самі женемо
		до революції тих, кого усуваємо від влади»

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
94

	Закінчення таблиці
Характеристика	Зміст
Основні поло-	• «Гнилі містечка» позбавлялися 143 депутатських мандатів, які надавали-
ження	ся промисловим містам, густонаселеним сільським районам, Шотландії та
	­Ірландії
	• У графствах виборче право надавалося власникам будинків і орендарям з при-
	бутком, не меншим за 10 фунтів стерлінгів на рік
Результати	• Представництво в палаті громад парламенту отримали ті райони, які раніше
	його не мали
	• Кількість виборців унаслідок зниження виборчого цензу зросла із 478 до
	814 тис. осіб
Історичне зна-	• Започаткувала політичний компроміс між земельною аристократією і пред-
чення	ставниками фінансово-промислових кіл, які у результаті реформи отримали
	можливість більше впливати на політичне життя країни

Чартистський рух в Англії

		Чартизм (від англ. — хартія) —	борчу і соціальну реформи, який роз-
		перший масовий народний рух за ви-	почався у Великій Британії з 1836 р.
Характеристика		Зміст
Причини ви-	• Промислові кризи 1825 і 1836 рр. та спричинене ними зростання безробіття
никнення	в 1825—1830 і 1836—1840 рр.
	• Обурення прийнятим парламентом Законом про бідних (1834) і запровадже-
	ними за ним робітними домами
	• Поширення ідей про необхідність запровадження загального виборчого права
	для реалізації економічних інтересів народу
Мета	• Здійснення «радикальної реформи» палати громад, іншими словами, пра-
	вильного і повного представництва всього народу Великої Британії та Ірландії
Вимоги	• Рівне представництво. Країна повинна бути поділена на 200 округів із при-
	близно рівною кількістю населення. Кожен округ обирає до парламенту одно-
	го депутата
	• Загальне виборче право для всіх чоловіків, віком від 21 року
	• Щорічні вибори всіх депутатів парламенту
	• Скасування майнового цензу для виборців
	• Таємне голосування на виборах
	• Платня для депутатів із державної скарбниці
Засоби досяг-	• Виключно мирні й конституційні засоби, наприклад публічні мітинги, вла-
нення мети	штовані з метою обговорення недоліків існуючої системи, визначення засобів
	їх подолання і прийняття відповідних петицій для надання їх до парламенту
Напрямки		Ліві («фізична сила»)
	• Лідери: О’Коннор, О’Брайєн, Стеффенс
	• Боротьба за втілення Хартії усіма можливими, а інколи й незаконними засо-
	бами

Праві («моральна сила»)

•Лідери: Атвуд, Ловетт

•Боротьба виключно моральними засобами впливу на парламент (мітинги, процесії, петиції). Необхідність союзу робітників із підприємцями

Тема 3. Країни Європи в 1815—1847 рр.
		95

			Закінчення таблиці
Характеристика			Зміст
Основні дії	•	1838	р. Прийняття «Народної хартії» — проекту нового закону про виборчу
	•	реформу
		1839	р. Подання до парламенту першої петиції про «Народну хартію»
	•	1842	р. Подання до парламенту другої петиції про «Народну хартію»
	•	1848	р. Подання до парламенту третьої петиції про «Народну хартію»
Результат	•	Із 1848 р. розпочався занепад чартистського руху. Загалом рух завершився
чартистського		поразкою. Чимало колишніх чартистів у майбутньому стали активними ради-
руху		кальними політиками
Історичне зна-	•	Боротьба чартистів сприяла формуванню основ громадянського суспільства
чення		у Великій Британії
	• Основні положення «Народної хартії» були втілені в життя в другій половині
		ХІХ ст. урядами лібералів і консерваторів

Франція

«Хартія 1814 року»

«Хартія 1814 року» — назва но-	після реставрації в країні правлін-
вої конституції, яку, за рішенням	ня Бурбонів. Цей документ визна-
Віденського конгресу, надав фран-	чав політичний устрій Франції до
цузькому народу Людовік XVIII	1830 року.

Основні положення і особливості

• Усі французи є рівними перед законом, вони од-	• Право законодавчої ініціативи має король.
наково допускаються до цивільних та військових	Палати перів і депутатів можуть лише
посад. Їхня особиста свобода однаково гарантова-	просити короля запропонувати закон
на: ніхто не може бути підданий переслідуванню	і вказати, яким, на їх думку, повинен бути
або затриманий інакше, ніж у передбачених за-	його зміст
коном випадках	• Право призначення перів Франції нале-
• Кожен має право вільно сповідувати свою релі-	жить королю. Палата депутатів складаєть-
гію. Але державною вважається католицька ре-	ся з депутатів, обраних виборчими колегі-
лігія	ями в департаментах
• Французи мають право оприлюднювати і дру-	• Жоден депутат не може входити до складу
кувати свої думки, погоджені із законами, що	палати, якщо він не досяг 40-річного віку
передбачають покарання за зловживання цією	і не сплачує прямого податку в розмірі
свободою. Будь-які переслідування за думки, ви-	1 тис. франків. Виборці, що обирають де-
словлені до реставрації, забороняються	путатів, не мають права голосу, якщо вони
• Король є верховним головою держави. Законо-	не досягли 30-річного віку і не сплачують
давча влада здійснюється спільно королем, пала-	прямого податку в розмірі 300 франків
тою перів і палатою депутатів від департаментів	• Старому дворянству повертаються його ти-
• Виконавчу владу здійснює кабінет міністрів,	тули, а нове дворянство зберігає набуті
який призначається королем

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
96

Організація влади у Франції за доби реставрації Бурбонів (1814—1830 рр.)

Король

Кабінет міністрів		Судді

Законодавчий корпус

Палата перів

Палата депутатів

Департаментські виборчі колегії

  Призначалися королем

Липнева революція 1830 р. у Франції

Характеристика	Зміст
Передумови	• Спроби «короля емігрантів» Карла Х відновити управління Францією метода-
	ми «старого порядку»
	• Порушення правлячими колами країни конституційних норм, утиски інте­
	ресів широких верств суспільства
Причини	• Виникнення політичної кризи у Франції, зростання конфронтаційних на­
	строїв у суспільстві
	• Нездатність ліберальної опозиції досягти компромісу з владою підштовхнула
	її до активних дій
Завдання	• Усунути від влади Карла Х та його прибічників
	• Поновити дію «Хартії 1814 року»
Основні події	• 27 липня 1830 р. Початок народного повстання в Парижі
	• 28 липня 1830 р. Корінний перелом у ході повстання: на бік повстанців почали
	переходити урядові війська
	• 29 липня 1830 р. Повстанці захопили королівський палац Тюїльрі. Карл Х
	зрікся престолу
Результати	• Крах політичного курсу ультрароялістів і повалення монархії Бурбонів
	у Франції
	• Встановлення у Франції конституційної монархії, орієнтованої на інтереси
	торговельно-фінансової і, частково, промислової буржуазії
Історичне зна-	• Засвідчила безперспективність спроб поновити у Франції «старий порядок»
чення	• Створила умови для подальшого розвитку Франції шляхом буржуазного про-
	гресу

«Хартія 1830 року»

«Хартія 1830 року» — назва кон-	яка визначала політичний устрій
ституції Франції, прийнятої Зако-	країни періоду Липневої монархії.
нодавчим корпусом 07.08.1830 р.,

Тема 3. Країни Європи в 1815—1847 рр.
	97

Основні положення і особливості

• Проголошувався принцип народного cуверенітету і ска-	•	Католицизм перестав уважатися
совувалося божественне право королів на управління.		державною релігією. Заборонялося
Король правив на запрошення народу		відновлення цензури, гарантувала-
• Зберігалися органи законодавчої і виконавчої влади,		ся свобода друку. Відновлювалася
які існували за «Хартією 1814 року», та порядок їх фор-	•	Національна гвардія
мування		Заборонялися надзвичайні суди.
• Майновий ценз для виборців знижувався до 200 фран-		Усі злочини, включаючи політичні,
ків, а вік — до 25 років (у результаті цього кількість ви-		розглядалися судами присяжних
борців у Франції збільшилася вдвічі та стала дорівнюва-	• Коронацію нового монарха було за-
ти 200 тис. осіб — із 31 млн усього населення країни)		мінено на складання ним присяги
• Правом законодавчої ініціативи наділялися обидві		в присутності обох палат Законо-
палати Законодавчого корпусу, а королю надавалося		давчого корпусу
право накладати «вето». Король позбавлявся права ви-
давати ордонанси

Основні політичні напрямки періоду Липневої монархії у Франції

Республіканці

Помірковані — заперечували необхідність радикальних соціальних перетворень, спрямованих на демократизацію суспільства і покращення життя трудящих

Радикальні — виступали за ліквідацію тогочасних порядків і побудову нового суспільства, де існуватиме соціальна рівність і буде відсутня експлуатація

Монархісти

Орлеаністи — прихильники правлячої династії та Луї Філіппа Орлеанського

Легітимісти — уважа-			Бонапартисти —
ли законною лише ди-			прихильники від-
настію Бурбонів і висту-			новлення наполео-
пали за її відновлення			нівської імперії

1832, 1834, 1839 рр. Зброй-		1832 р. Повстання у Ван-		1836, 1840 рр. Військові заколо-
ні повстання в Парижі		деї з метою відновлення		ти в Страсбурзі та Булоні, орга-
з метою відновлення рес-		«законної» династії Бур-		нізовані племінником Наполео-
публіки		бонів		на І, принцем Луї Бонапартом

Було жорстоко придушено урядовими військами, учасників — засуджено й ув’язнено

Економічний розвиток Франції в 1815—1847 рр.

Характерні риси

• Промислова революція, яка розпочалася наприкін-	• У 1848 р. промислова революція
ці XVIII ст., набирала обертів. Обсяг промислового	у Франції фактично завершилася. Про-
виробництва за 1815—1847 рр. збільшився на 60 %	те мануфактур було досить багато, особ­
• Франція посіла перше місце у світі з виробництва	ливо із виробництва предметів розкоші
шовкових тканин, інтенсивно розвивалася вовняна	й галантерейних товарів, у виробництві
і, особливо, бавовняна промисловість, яка зосере­	яких країна посідала провідні місця
джувалася в Ельзасі та Нормандії і виробляла	• Головну роль у французькій економіці
дешевий ситець для масового збуту. Париж став	продовжувало відігравати сільське гос-
центром виробництва готового одягу і взуття. У	подарство. Обсяг продукції сільського
40-х рр. ХІХ ст. у Франції було збудовано першу в	господарства з 1815 до 1850 р. збіль-
країні взуттєву фабрику	шився на 50 %

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
98

Росія

Особливості становища Російської імперії в першій половині ХІХ ст.

Характеристика	Зміст
Територія	• Напочатку ХІХ ст. Російська імперія була найбільшою за площею державою
	світу. Вона охоплювала величезні території у Східній Європі, Північній Азії
	(Сибір і Далекий Схід) та частині Північної Америки (Аляска), що простяга-
	лися від Балтики до Тихого океану та від Арктики до Північного Причорно-
	мор’я і Кавказу
	• До 60-х рр. ХІХ ст. територія імперії збільшилася з 16 до 18 млн км2 за раху-
	нок приєднання Фінляндії, Царства Польського, Бессарабії, Кавказу, Закав-
	каззя, Казахстану, Приамур’я та Примор’я
	• На відміну від європейських колоніальних імперій, які складалися з метропо-
	лій і заморських володінь, Російська імперія мала єдину територію
Населення	• Населення імперії упродовж першої половини ХІХ ст. збільшилося із 37 до
	69 млн осіб, переважно, завдяки приєднанню нових територій
	• Основна частина населення заселяла центральні та західні губернії, а на вели-
	чезній території Сибіру жили лише близько 3 млн осіб
	• Середня тривалість життя становила 27,3 року (в Англії — 31,5 року). Це
	обумовлювали періодичні епідемії, висока дитяча смертність, нерозвиненість
	медичного обслуговування
	• За складом населення Російська імперія була багатонаціональною державою.
	Народи імперії сповідували всі світові релігії, але статус державної мало лише
	православ’я
Соціальна	• Російське суспільство за своєю структурою було фактично феодальним, із від-
структура	повідним поділом на привілейовані й непривілейовані стани
	• Найчисленнішим станом було селянство — понад 30 млн осіб. Із них майже
	20 млн селян були кріпосними. Вони вважалися «хрещеною власністю» дво-
	рян-поміщиків, яких на той час у країні було майже 600 тис. осіб
Політичний	• У ХІХ ст. за політичним устроєм Російська імперія залишалася самодержав-
устрій	ною (абсолютною) монархією
	• Російський імператор як носій вищої законодавчої, виконавчої і судової влади
	був необмеженим правителем, відповідальним лише перед Богом. Конституції
	та парламентських установ у країні не існувало

Становий поділ населення Росії першої половини ХІХ ст.

Привілейовані стани		Непривілейовані стани
Дворянство	Духовенство	Селяни	Міщани
Купецтво	Козацтво
Були звільнені від сплати податків		Сплачували подушну подать
і рекрутської повинності		і відбували рекрутську повинність

Тема 3. Країни Європи в 1815—1847 рр.
	99

Вищі органи влади Російської імперії

Імператор (носій необмеженої законодавчої, виконавчої і судової влади)

	Синод				Сенат
(вища духовна установа)					(вища судова інстанція)
	Державна рада			Міністерства
	(законодорадчий орган при імператорі)			(головні виконавчі установи)

Економічний розвиток Росії у першій половині ХІХ ст.

Характерні риси

• У першій половині ХІХ ст. за рівнем економічного	• Розвиток сільського господарства
розвитку Російська імперія значно поступалася того-	відбувався переважно екстенсивним
часним провідним країнам Європи	шляхом, на основі примітивної тех-
• Промислова революція в країні розпочалася на межі	ніки; урожаї були низькими. Чимало
30—40-х рр. ХІХ ст. і розгорталася дуже повільно.	господарств зберігали натуральний
Визначальну роль зберігала промисловість старого	характер
кріпосницького типу	• Російська зовнішня торгівля була
• Перші фабрично-заводські підприємства нового типу	спрямована на постачання сирови-
виникли в 30-х рр. ХІХ ст. спочатку в текстильній,	ни (зерно, льон, деревина, залізо) до
а потім у гірничо-видобувній промисловості	Західної Європи і завезення звідти
• Упродовж першої половини ХІХ ст. Росія залишала-	промислових товарів (машини, ін-
ся аграрною країною. Характер розвитку сільського	струменти), предметів розкоші і так
господарства визначався пануванням кріпосницьких	званих колоніальних товарів (чай,
відносин	прянощі, кава)

Розвиток промислового виробництва в першій половині ХІХ ст.

				Кількість промислових підприємств			Зростання обсягів промислового виробництва
				у Російській імперії			в 1812—1856 рр.
	1200			2800			Росія — у 2 рази
							Франція — у 5 разів
							Англія — у 50 разів
	1830 р.			1850 р.

Суспільний рух у Росії у першій половині ХІХ ст.

	Представники	Період	Ідейна основа поглядів
	Декабристи	1816—1825 рр.	Ідеали Просвітництва, теорія «природного
			права людини і громадянина», сформульована
	Студентські гуртки	Кінець 20 — початок
			в XVIII ст. французькими просвітниками
		30 х рр. ХІХ ст.
	Західники і слов’яно-	Із 1839 р.	Західноєвропейська, переважно німецька, кла-
	філи		сична філософія

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
100