file1

1098 депутатів

І стан			ІІ стан			ІІІ стан
291 депутат			250 депутатів			557 депутатів
Вище духовенство представ-			Високі державні посади за-			Більшість складали адвока-
ляли 84 особи, інші — від			ймали близько 60 дворян,			ти, нотаріуси, лікарі, тор-
нижчого духовенства (сіль-			інші посади — середнє і дріб-			говці, ремісники і невелика
ські кюре)			не дворянство			група сільських господарів
Один голос від стану в цілому			Один голос від стану в цілому			Один голос від стану в цілому

Початок революції. Повалення монархії та встановлення республіки

Періодизація Французької революції кінця XVIІІ ст.

Дата	Період	Політичні сили, що перебували при владі
14.07.1789—	Початок рево-	Фейяни (фельяни) — політичне угруповання, яке представля-
10.08.1792	люції	ло інтереси великої буржуазії. Назву отримало від колишнього
		монастиря ордену фейянів, де проходили засідання. Були при-
		хильниками конституційної монархії
10.08.1792—	Повалення	Жирондисти — політичне угруповання, яке представляло ін-
02.06.1793	монархії та	тереси поміркованих буржуа-республіканців. Назву отримали
	встановлення	за департаментом Жиронда, звідки походила більшість діячів
	республіки	угруповання
02.06.1793—	Якобінська	Якобінці — політичне угруповання радикальних революціо-
27.07.1794	диктатура	нерів, які представляли інтереси середньої і дрібної буржуазії.
		Назву отримали за місцем своїх зібрань — бібліотеки монасти-
		ря Св. Якоба в Парижі
27.07.1794—	Термідоріан-	Термідоріанці — учасники перевороту, у результаті якого було
09.11.1799	ський режим	повалено якобінську диктатуру. Назву отримали за датою
		перевороту відповідно до нового революційного календаря —
		9 термідора третього року республіки. Представляли «нових
		багатіїв», що виникли в роки революції

Основні події першого періоду Французької революції кінця XVIIІ ст.

	Дата	Подія
14	липня	Штурм і захоплення повсталими парижанами фортеці-тюрми Бастилії. Початок
1789 р.		революції
15	липня —	Хвиля «муніципальних революцій» у провінціях, під час якої у Франції створю-
серпень 1789 р.		валися нові виборні органи місцевого самоврядування, руйнувалися в’язниці,
		створювалася національна гвардія

Тема 1. Французька революція кінця XVIIІ ст.
	81

		Закінчення таблиці
	Дата	Подія
4 серпня		«Ніч чудес. Установчі збори на нічному засіданні виробили законопроект, який
1789 р.		скасовував станові привілеї, феодальні права, церковну десятину, оголошував
		рівність усіх перед законом у сплаті податків і праві обіймати державні, військо-
		ві та церковні посади
26	серпня	Прийняття Установчими зборами «Декларації прав людини і громадянина»
1789 р.
19	червня	Декрет Установчих зборів про скасування дворянських титулів і гербів та поділу
1790 р.		на стани. Відтепер усі громадяни Франції мали лише імена і прізвища
22	червня	«Вареннська криза». Провал спроби короля Людовіка XVI втекти з сім’єю до
1791 р.		­австрійських Нідерландів. Утікачів було затримано в місті Варенні
17	липня	Розстріл масової маніфестації на Марсовому полі, яка вимагала зречення влади
1791 р.		Людовіком XVI
27	серпня	Пільніцька декларація Австрії та Пруссії про спільну боротьбу проти революцій-
1791 р.		ної Франції
3 вересня		Прийняття Конституції Установчими зборами. Франція стала конституційною
1791 р.		монархією
1 жовтня		Початок роботи Законодавчих зборів
1791 р.
20	квітня	Законодавчі збори оголосили війну Австрії. Початок революційних війн Франції
1792 р.		з коаліціями європейських держав
11	липня	Законодавчі збори, після вступу Пруссії у війну проти Франції, звернулися до
1792 р.		всього населення країни із закликом «Вітчизна в небезпеці!»

Конституція 1791 р.

Основні положення і особливості

• Закріплювала форму правління — консти-	• Король очолював збройні сили, здійснював за-
туційну монархію	гальне керівництво внутрішньою політикою
• Вища законодавча влада належала одно-	і провадив зовнішню політику. Король міг
палатним Законодавчим зборам, які обира-	діяти лише в межах законів, прийнятих За-
лися шляхом двоступеневих виборів на два	конодавчими зборами. Розпорядження короля
роки	набували чинності після підписання їх відпо-
• Виконавча влада надавалася королю та мі-	відним міністром
ністрам, яких він призначав. Міністри були	• Право обирати надавалося «активним» гро-
відповідальними лише перед королем	мадянам-чоловікам, віком від 25 років, які
• Судова влада надавалася суддям, які обира-	впродовж одного року жили у певній місцевос-
лися народом на певний термін	ті, не слугувати і сплачували прямий податок
• Депутатам надавалося право недоторканос-	у розмірі платні за три робочі дні й більше.
ті: їх неможна було притягнути до кримі-	Депутатами могли бути обрані лише ті, хто мав
нальної відповідальності та суду за думки	земельну власність
або дії, висловлені або здійснені ними під	• Скасовано всі внутрішні митниці й цехову сис-
час виконання своїх обов’язків	тему
• Король не мав права розпускати Законодав-	• Ліквідовано поділ країни на провінції і запро-
чі збори, але за допомогою «права вето» міг	ваджено адміністративно-територіальний по-
затримати введення в дію його рішень	діл на 83 департаменти

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
82

Склад Законодавчих зборів (01.10.1791—20.09.1792)

745 депутатів, обраних на два роки

	«Ліві»			«Центр»			«Праві»
•	136 депутатів-якобінців			345 депутатів-незалежних			264 депутати-фейяни
	Жирондисти
•	Монтаньяри
Не вважали революцію завер-				Депутати без чітко визна-			Конституційні монархісти.
шеною, виступали за її продо-				ченої політичної орієнтації.			Вважали, що з прийняттям
вження і ліквідацію монархії.				Виступали за вирішення проб­			Конституції 1791 р. револю-
Жирондисти були прихиль-				лем відповідно до Конститу-			цію було завершено і тепер
никами поступових реформ,				ції 1791 р. Намагалися при-			необхідно примиритися
монтаньяри — негайних змін				мирити фейянів і якобінців			з Бурбонами

Основні події другого періоду Французької революції кінця XVIIІ ст.

Дата

Подія

10 серпня 1792 р. Повстання в Парижі й захоплення королівського палацу. Під тиском повстанців Законодавчі збори прийняли рішення про позбавлення влади короля і скликання Національного конвенту (зібрання) — нового вищого органу влади, який повинен був переглянути положення Конституції

20 вересня 1792 р. Битва при Вальмі. Французька революційна армія отримала свою першу перемогу

21 вересня 1792 р. Початок роботи Національного Конвенту. На першому ж засіданні Францію було проголошено республікою

21 січня 1793 р. За вироком Національного Конвенту Людовіка XVI було страчено

Весна 1793 р. Австрійські війська перейшли в наступ і завдали поразки французькій армії

10 березня 1793 р. Початок роялістського контрреволюційного повстання у Вандеї

Склад Національного Конвенту (20.09.1792—26.10.1795)

Національний Конвент — вищий законодавчий і виконавчий орган Першої французької республіки.

783 депутати

«Ліві»			«Центр»			«Праві»
Близько 113 депутатів-мон-			Близько 500 депутатів-			Близько 165 депутатів-жирондис-
таньярів			незалежних			тів
Відображали інтереси лю-			До кінця травня			Зі створенням республіки і завою-
дей, незадоволених досяг-			1793 р. з більшості			ванням політичних свобод уважали
нутим, тих, хто виступав за			питань підтримували			революцію завершеною, намагали-
продовження революції			жирондистів			ся припинити розвиток революції

Тема 1. Французька революція кінця XVIIІ ст.
	83

	Коаліція	Період	Держави-учасники	Головні битви	Міста укладення
		існування			договорів
	Перша	1792—1797 рр.	Австрія, Пруссія,	Вальмі (20.09.1792),	Базель
			Англія, Голландія,	Нервінде (18.03.1793),	(05.03.1795),
			Іспанія, Португалія,	Лоді (10.05.1796)	Кампоформіо
			Неаполітанське ко-		(17.10.1797)
			ролівство, Сардинія,
			Папська держава
	Друга	1798—1801 рр.	Англія, Австрія, Росія,	Біля пірамід	Люневіль
			Туреччина, Неаполі-	(21.07.1798),	(09.02.1801),
			танське королівство,	Абукір (01.08.1798),	Ам’єн
			Португалія	Маренго (14.06.1800),	(27.03.1802)
				Гогенлінден (03.12.1800)
	Третя	1805 р.	Англія, Австрія, Росія,	Ульм (20.10.1805),	Шенбрун
			Неаполітанське коро-	Трафальгар (21.10.1805),	(12.12.1805),
			лівство, Швеція	Аустерліц (02.12.1805)	Пресбург
					(26.12.1805)
	Четверта	1806—1807 рр.	Англія, Пруссія, Росія,	Ієна та Ауерштед	Позен (гру-
			Саксонія	(14.10.1806), Прейси-	день 1806),
				шейлау (07—08.02.1807),	Тільзіт (07—
				Фрідланд (14.06.1807)	08.07.1807)
	П’ята	1809 р.	Англія, Австрія	Ашперн (22.05.1809), Ва-	Шенбурн
				грам (05.07.1809)	(14.10.1809)
	Шоста	1813—1814 рр.	Росія, Англія, Пруссія,	Лейпциг	Париж
			Швеція, Австрія, Іспа-	(16—19.10.1813),	(30.05.1814)
			нія, Португалія	вступ союзників до Пари-
				жа (31.03.1814)
	Сьома	1815 р.	Росія, Англія, Прус-	Толентіно (03.05.1815),	Відень
			сія, Швеція, Австрія,	Ліньї (15.06.1815),	(09.06.1815),
			Іспанія, Португалія,	Ватерлоо (18.06.1815)	Париж
			Голландія		(20.11.1815)

Якобінська диктатура

Основні події третього періоду Французької революції кінця XVIIІ ст.

Дата

Подія

2 червня 1793 р. У результаті перемоги повстанців у Парижі влада у Франції перейшла до якобінців

24 червня 1793 р. Прийняття нової Конституції, яка закріпила проголошення Франції республікою

27 липня 1793 р. Комітет суспільного порятунку очолив Максиміліан Робесп’єр

17 вересня 1793 р. Конвент прийняв закон про «підозрілих». За ним дозволялося заарештовувати й утримувати у в’язниці тих, кого вважали «підозрілими»

5 квітня 1794 р. Страта поміркованих якобінців — Дантона, Демулена та їх однодумців

26 липня 1794 р. Французька армія одержала вирішальну перемогу над австрійцями в битві при Флерюсе (Бельгія). Того ж дня Робесп’єр виступив у Конвенті та пообіцяв викрити нових учасників змови проти республіки

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
84

Організація влади у Франції за часів якобінської диктатури

Національний Конвент

Комітет суспільного порятунку

Комісари Конвенту в департаментах

	Р о з п о р я д ж а л и с я
Революційною			Революційними				Муніципальним			Департаментським
армією			трибуналами				управлінням			управлінням

Конституція 1793 р.

Основні положення і особливості

• Закріплення республіканської форми правління	• Проекти законів, які приймають За-
• Запровадження загального виборчого права для всіх	конодавчі збори, набувають сили,
чоловіків: вибори стають прямими, поділ на «актив-	якщо протягом 40 днів після опри-
них» та «пасивних» громадян ліквідовується, вік ви-	люднення їх не опротестують десять
борців було знижено з 25 до 21 року	плюс один зборів департаментів
• Законодавча влада стала належати Законодавчим збо-	• Рівність усіх перед законом, свобода
рам, які обираються на один рік	слова, совісті, право на опір гноблен-
• Виконавча влада належала Виконавчому комітету із	ню і повстання у разі, «коли уряд по-
24 осіб, які обиралися Законодавчими зборами з кан-	рушує права народу», права на пра-
дидатів, представлених зборами департаментів	цю, освіту та соціальне забезпечення

Основні заходи політики якобінців за часів якобінської диктатури

Сфера життя	Зміни, що відбулися в державі
Соціально-	• Вступ у дію Конституції 1793 р. відкладено у зв’язку з ускладненням внутрішньо-
економічна	го і зовнішнього становища
	• 03.06.1793 р. Декрет Конвенту про продаж земель емігрантів із торгів
	• 10.06.1793 р. Декрет про обов’язкове повернення селянам усіх захоплених сеньйо-
	рами громадських земель
	• 17.07.1793 р. Декрет про безоплатне скасування всіх феодальних повинностей
	• 27.07.1793 р. Декрет про запровадження смертної кари за спекуляцію продуктами
	• 05.09.1793 р. Прийняття Конвентом рішення про створення «революційної армії»
	для виконання «революційних законів і заходів суспільного порятунку, декрето-
	ваних Конвентом», для боротьби зі спекулянтами і сприяння постачанню продук-
	тів до Парижа
	• 17.09.1793 р. Прийняття закону про «підозрілих»
	• 29.09.1793 р. Конвент оголосив про запровадження максимуму (найвищої ціни то-
	вару) на зерно, борошно, сіль та мило і встановлення максимуму заробітної плати
Армія	• Здійснено «амальгаму»: поєднання старих лінійних частин із менш дисципліно-
	ваними і навченими полками добровольців
	• У результаті очищення командного складу армії з усіх посад усунуто дворян
	• 23.07.1793 р. Згідно з Декретом Конвенту, церквам дозволялося мати лише один
	дзвін на парафію: усі інші забиралися в переплавку на гармати

Тема 1. Французька революція кінця XVIIІ ст.
	85

	Закінчення таблиці
Сфера життя	Зміни, що відбулися в державі
Армія	• 27.07.1793 р. Конвент запровадив смертну кару для дезертирів і мародерів
	• 23.08.1793 р. Вийшов закон про масовий набір до армії. Чисельний склад армії
	зріс із 470 тис. осіб — у серпні 1793 р. до 1 млн 26 тис. осіб — у вересні 1794 р.
	• 04.12.1793 р. Декрет Конвенту про видобуток селітри «революційними метода-
	ми». Ця справа оголошувалася революційним і патріотичним обов’язком грома-
	дян, вони повинні були викопувати землю, яка містила селітру, у своїх погребах
	і передавати її на виготовлення пороху «для знищення тиранів»
Релігія	• Осінь 1793 р. Францією пройшла хвиля так званої «дехристиянізації»: закрива-
і церква	лися католицькі та інші храми, священиків змушували зрікатися сану
	• 05.10.1793 р. Декрет Конвенту про запровадження «революційного календаря»,
	за яким неділі та всі церковні свята скасовувалися
	• Листопад 1793 р. Активно запроваджується «культ Розуму», а церкви перетво-
	рюються на «храми Розуму»
	• 06.12.1793 р. Конвент у зв’язку зі зростанням незадоволення селян прийняв Дек­
	рет про свободу культів

Термідоріанський режим

Основні події четвертого періоду Французької революції кінця XVIIІ ст.

			Дата	Подія
		27	липня 1794 р.	Переворот 9 термідора II року республіки. Повалення Якобінської диктатури
		28	липня 1794 р.	Страта М. Робесп’єра і його найближчих прибічників
		Листопад 1794 р.		Розгром і закриття Якобінського клубу в Парижі та його відділень в інших містах
		8 грудня 1794 р.		До Конвенту повернуто усунутих якобінцями правих депутатів і жирондистів
		24	грудня 1794 р.	Скасовано закони про максимум і боротьбу зі спекуляцією
		Весна 1795 р.		Францію охопив голод. Якобінці, що вцілілі після розгрому, двічі піднімали
				парижан на повстання (1 квітня та 20 травня) під гаслом: «Хліба і Конституції
				1793 р.». Обидва повстання були жорстоко придушені військами, а сотні учас-
				ників — страчено
		22	серпня 1795 р.	Конвент прийняв нову Конституцію III року республіки
		4 жовтня 1795 р.		Повстання роялістів у Парижі. Було придушене урядовими військами, очолю-
				ваними генералом Бонапартом
		26	жовтня	Національний Конвент припинив свою діяльність і передав владу Директорії,
		1795 р.		Раді П’ятисот і Раді старійшин, створеним відповідно до Конституції третього
				року республіки
		1796—1797 рр.		Італійський похід Бонапарта
		1798—1799 рр.		Єгипетський похід Бонапарта
		9 листопада		Державний переворот 18 брюмера, здійснений Наполеоном Бонапартом. Закін-
		1799 р.		чення революції і встановлення консульства

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
86

Конституція III року республіки (1795 р.)

Основні положення і особливості

• Збереження республіканської форми правління	• Директорія не мала впливу на законо­
• Скасування загального виборчого права. Повернен-	творчість, не могла розпускати чи від-
ня до двоступеневої системи виборів 1791 р. з від-	кладати засідання палат Законодавчого
новленням майнового цензу і наданням виборчого	корпусу, депутати якого, у свою чергу,
права лише платникам податків	не мали права бути міністрами або чле-
• Законодавча влада надавалася Законодавчому	нами Директорії
корпусу, поділеному на дві палати: Раду п’ятисот	• Директорія не мала права втручатися
і Раду старійшин (250 депутатів). Рада п’ятисот го-	у місцеве виборне управління та усувати
тувала проекти законів, а Рада старійшин їх затвер-	з посад його членів
джувала	• Проголошувалося, що «рівність по-
• Виконавча влада доручалася Директорії, що скла-	лягає у тому, що закон однаковий для
далася з п’яти осіб. Кожного року один з її членів за	всіх», закріплювалися всі антифеодаль-
жеребкуванням, яке проводила Рада старійшин, за-	ні завоювання революції, емігрантам
мінювався на одного з 10 кандидатів, запропонова-	заборонялося повертатися на батьків-
них Радою п’ятисот. Директорія призначала шість	щину, а конфісковане в них майно «не
міністрів і комісарів у департаменти і муніципалі-	підлягало поверненню як надбання рес-
тети. Вони несли відповідальність лише перед нею	публіки»

Організація влади у Франції за часів термідоріанського режиму (26.10.1795—09.11.1799)

Законодавчий корпус (750 депутатів, обраних на три роки до двох палат)

Рада п’ятисот	Рада старійшин
(нижня палата — складалася з 500 осіб,	(верхня палата — складалася із 250 осіб
які досягли 30-річного віку)	не молодших за 40 років)

Директорія (колегія, що складалася з п’яти осіб

не молодших за 40 років)

	Міністри
	(шість осіб)
Адміністрація департаменту					Комісари
	(п’ять осіб)
					(призначалися для
					контролю за вико-
					нанням закону)
Адміністрація муніципалітету

Департаментські виборчі збори (обирали депутатів до нижньої і верхньої палат Законодавчих зборів

та адміністрацію департаменту)

Тема 1. Французька революція кінця XVIIІ ст.
	87

Підсумки та історичне значення Французької революції кінця XVIIІ ст.

Загальна характеристика

• Французька революція кінця XVIIІ ст. стала	• Французькі революціонери не зупинялися на
найбільшим соціальним переворотом Ново-	перебудові своєї країни відповідно до своїх іде-
го часу	алів: вони також прагнули звільнити всю Євро-
• Революція у Франції мала величезний	пу від тиранії монархів. Під час революційних
вплив не лише на свою країну, а й на Європу	війн гасло «Свобода, Рівність, Братерство!»
загалом. Започатковані нею соціальні по-	здобуло чимало прихильників серед народів ін-
трясіння багато в чому визначали європей-	ших європейських держав
ську історію ХІХ ст.	• Революція дала також досить жорсткі уроки.
• У результаті революції у Франції було лік-	Зокрема, вона унаочнила небезпеку терору і пе-
відовано «старий порядок» — зруйновано	ретворення його на універсальний засіб розв’я-
абсолютизм, залишки феодальних відносин	зання суспільних проблем
у сільському господарстві й становий поділ	• У результаті революції у Франції встановилася
суспільства	республіканська форма правління. Попри по-
• Завдяки Французькій революції сформува-	стійну боротьбу за владу, у країні поступово
лося уявлення про націю як носія державної	затверджувалося верховенство представниць-
влади, що має право самостійно вирішувати	ких органів влади. Із часом парламентська де-
свою долю. Це сприяло пробудженню наці-	мократія Франції здобула перемогу, а держава
онально-визвольної боротьби бездержавних	стала гарантом незворотності політичних, со-
народів Європи і виникненню напрямку сус-	ціальних та економічних перетворень
пільно-політичної думки — націоналізму
• Французька революція проголосила не-
від’ємні права людини і громадянина, за-
початкувала формування правової держави
і громадянського суспільства

Тема 2. Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції

Консульство та імперія

Конституція 22 фрімера VIII року республіки (13.12.1799 р.)

Основні положення і особливості

• Збереження республіканської форми прав-	• Конституція оголошувала «громадянина Бона-
ління	парта» першим консулом на десять років
• Повернення загального виборчого права для	• Виконавчою владою був наділений перший
чоловіків	консул. Він мав право оприлюднювати закони,
• Запровадження багатоступеневої виборчої	призначати або усувати з посад двох інших
системи: виборці обирали комунальних	консулів, членів Державної ради, послів, пре-
нотаблів, які зі свого складу делегували	фектів департаментів, мерів міст, суддів, усіх
десяту частину до департаментських нота-	адміністративних чиновників. Перший консул
блів, а останні направляли десяту частину	вирішував також усі військові та зовнішньо-
в національні нотаблі, із яких призначалися	політичні справи, а його розпорядження мали
члени законодавчих органів та посадові осо-	силу законів
би центрального управління	• Членів Трибунату і Законодавчого корпусу
• Законодавча влада поділялася між Держав-	призначав Сенат, а сенатори обиралися самим
ною радою, Трибунатом, Законодавчим кор-	Сенатом із трьох кандидатів, представлених
пусом і Сенатом	першим консулом, Трибунатом і Законодавчим
	корпусом

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
88

Організація влади у Франції за часів Консульства (за Конституцією 1799 р.)

Державна рада

Трибунат

Законодавчий

Сенат

(складала проекти

(обговорював про-

­корпус

(охороняв закони)

законів)

екти законів)

(приймав закони)

Другий консул

Перший консул

Третій консул

(дорадчий голос)

(виконавча і частково законодавча влада)

(дорадчий голос)

Префекти де-

Посли

Міністри

Судді

Мери міст

партаментів

Розвиток Франції за часів Консульства

Сфера	Особливості розвитку
Внутрішня	• В основі внутрішньополітичної програми Наполеона було створення твердої,
політика­	вкрай централізованої влади, сприяння розвитку промисловості й сільського
	господарства, покращення фінансового стану, досягнення примирення з тими
	елементами старого суспільства, які згодні визнати зміни в післяреволюцій-
	ній Франції
	• 17.01.1800 р. Наполеон заборонив «на період війни» 60 політичних періодич-
	них видань у Парижі. 13 видань, які лишилися, були підпорядковані міністру
	поліції з попередженням про закриття, якщо в них будуть критикувати соці-
	альний устрій, армію, інші держави тощо
	• Поліція розгорнула відверте переслідування політичних противників режиму
	• За законом «Про розподіл території і адміністрації» (1800 р.) було фактично
	відновлено суворо централізоване дореволюційне управління країною. Депар-
	таменти очолили префекти, округи, на які вони поділялися,— субпрефекти,
	а міста — мери, яких призначав уряд
	• За реформою фінансової системи було засновано Французький банк і здійсне-
	но заходи щодо зміцнення нової грошової одиниці — франка
	• 1801 р. за сприяння уряду було засновано Товариство підтримки національної
	промисловості. Уряд надавав вітчизняним підприємцям вигідні державні за-
	мовлення
	• Було досягнуто перемир’я з католицькою церквою. За указом від 25 грудня
	1799 р. всі церковні будівлі поверталися католицькій церкві. 15 липня 1801 р.
	було укладено конкордат (угоду) із Папою Пієм VII. Католицизм проголошу-
	вався «релігією більшості французів», а Наполеон отримував право признача-
	ти єпископів, яких потім затверджував Папа
	• 1800 р. Наполеон переглянув списки емігрантів і дозволив більшості з них по-
	вернутися на батьківщину. У 1802 р. було оголошено загальну амністію всім
	емігрантам, крім ватажків роялістів
	• У серпні 1802 р., після розгрому другої антифранцузької коаліції, у країні
	було проведено плебісцит, за результатами якого Наполеон був обраний пер-
	шим консулом довічно
	• 1802 р. Наполеон заснував почесний легіон, членом якого можна було стати за
	особливі заслуги перед Францією
	• У серпні 1804 р. було прийнято Цивільний кодекс («Кодекс Наполеона»), нор-
	ми якого залишаються основою сучасного цивільного права в Бельгії, Люк-
	сембургу і Домініканській республіці

Тема 2. Правління Наполеона Бонапарта. Перша імперія у Франції
	89

Закінчення таблиці

Сфера

Особливості розвитку

Зовнішня по-

• В основі зовнішньополітичної програми Наполеона була боротьба з другою

літка

коаліцією, яка продовжувала воєнні дії проти Франції, намагання збільшити

підвладні французам території і, використовуючи їх ресурси, знищити свого

головного суперника — Англію

• Війна з другою коаліцією завершилася блискучою перемогою французів

• Влада Наполеона поширилася майже на всю Італію, на велику кількість ні-

мецьких держав, Бельгію та Голландію

• 1803 р. Наполеон відновив війну з Англією і розпочав підготовку до вторгнен-

ня на Британські острови

Війни наполеонівської Франції

Наполеонівські війни — війни,

сприяли поширенню в Європі рево-

які велися Францією та її союзни-

люційних ідей і руйнуванню старих

ками в період Консульства (1799—

порядків. Ці війни велися в інте­

1804) та під час існування імперії

ресах французької буржуазії, яка

Наполеона І (1804—1814, 1815) про-

прагнула закріпити в Європі свою

ти коаліцій європейських держав.

військово-політичну і торговельно-

Наполеонівські війни хронологічно

економічну перевагу,

витіснивши

продовжують війни Французької ре-

англійців. Головними

противника-

волюції кінця

XVIIІ ст. Незважаю-

ми Франції у наполеонівських ві-

чи на загарбницький характер, вони

йнах були Англія, Франція і Росія.

Наполеонівські війни в Європі в 1799—1815 рр.

Роки

Країни-противники

Основний театр

Результати війни

Франції

­військових дій

1798—1801

Англія, Австрія, Не-

Італія, Швей-

Ам’єнський мирний договір з Англією. За-

аполітанське коро-

царія

снування Гельветичної республіки (Швей-

лівство, Росія, Туреч-

царія), Римської республіки. Розпад дру-

чина, Португалія

гої антифранцузької коаліції

1803—1807

Англія, Росія,

Австрія, Чехія,

За Пресбургським миром Австрія визнала

Австрія,­

Неаполі-

Пруссія, Пор-

завоювання Франції. Заснування Італій-

танське королівство,

тугалія, мис

ського, Вестфальського і Голландського

Швеція, Пруссія,

Трафальгар

королівств, Рейнського союзу, Варшав-

Саксонія

ського герцогства. Приєднання до Франції

Генуї та П’ємонту і підпорядкування Не-

аполітанського королівства. Росія за Тіль-

зітським миром стала союзником Франції

1808—1811

Іспанія, Австрія,

Іспанія,

Приєднання до Франції Тоскани, Пап-

Англія­

­Австрія

ських володінь, ілірійських провінцій,

Голландії, районів Бремена і Гамбурга

1812

Росія

Правобережна

Розгром «Великої армії» Наполеона І

Україна, Росія

1813—1814

Росія, Англія, Прус-

Німеччина,

Поразка французької армії. Зречення

сія, Швеція, Австрія,

Франція

Наполеона і ліквідація Першої імперії

Іспанія, Португалія

у Франції. Реставрація правління Бурбо-

нів у Франції

	Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.)
90