file1
.pdfЗакінчення таблиці
Рік |
Подія |
1875 Закон про ліквідацію будь-якої юридичної нерівності між робітником і підприємцем
1875 Закон про встановлення 54-годинного робочого тижня і заборону приймати на роботу дітей віком до 10 років
1884 Здійснення третьої парламентської реформи, за якою виборчі права отримали дрібні орендарі Англії та Ірландії, сільськогосподарські робітники і робітники-квартиронай- мачі
1888 Реформа місцевого самоуправління. Поділ Англії та Уельсу на 122 графства, у кожному з яких створювалася рада, що обиралася тими, хто голосував на парламентських виборах, а також незаміжніми жінками, які досягли 30-річного віку. Ради мали права місцевих органів влади
1897 Закон про надання обов’язкової компенсації деяким категоріям робітників у випадку каліцтва внаслідок травмування на виробництві
Реформи Д. Ллойд Джорджа
У 1906—1916 рр. при владі були ліберали. Вони проголосили курс поміркованих соціальних реформ з метою досягнення «класового миру». Ініціатором і організатором
підготовки проектів реформ у кабінетах міністрів цього періоду став видатний політичний діяч Девід Ллойд Джордж (1763—1845).
Рік |
Зміст реформи |
|
прийняття |
||
|
1906 |
Закон про трудові конфлікти. Заборона підприємцям висувати тред-юніонам позови |
|
на відшкодування збитків, спричинених страйками |
|
|
1906 |
Закон про компенсації робітникам. Поширення права на компенсацію у зв’язку з ка |
|
ліцтвом, отриманим від травми на виробництві, на всі категорії робітників |
|
|
1908 |
Закон про пенсії для осіб похилого віку. Надання права на пенсію в розмірі 5 шилінгів |
|
на тиждень особам, які досягли 70-річного віку і мають річний прибуток не більший |
|
ніж 26 фунтів стерлінгів |
|
|
1908 |
Закон про тривалість робочого дня для вуглекопів. Встановлення для цієї категорії ро- |
|
бітників 8-годинного робочого дня. Обмеження понаднормової праці, яку мали право |
|
встановлювати підприємці, 60 годинами на рік |
|
|
1909 |
Закон про біржі праці. Уперше було створено біржі праці, які виконували роль посе- |
|
редників між робітниками і підприємцями при наймі на роботу |
|
|
1911 |
Закон про соціальне страхування. Запровадження соціального страхування робітни- |
|
ків у випадку хвороби, каліцтва і безробіття. Страхові фонди формувалися за рахунок |
|
державного бюджету, внесків підприємців і внесків самих робітників |
|
|
1911 |
Закон про реформу парламенту. Обмеження прав палати лордів. Позбавлення її права |
|
розглядати бюджетні питання і запровадження положення, за яким вона лише двічі |
|
мала право накладати «вето» на рішення палати громад. Установлення п’ятирічного |
|
терміну повноважень палати громад (замість семирічного) |
|
|
Тема 11. Завершення формування індустріального суспільства в провідних країнах |
|
131 |
Зовнішньополітичний курс Великої Британії в 1870—1914 рр.
Період |
Основні особливості |
|
|
|
|
70— |
Активізація колоніальної експансії з метою розширення і зміцнення Британської ім- |
|
90 ті рр. |
перії. У результаті цього колоніальні володіння Англії збільшилися з 20 до 33 млн км2 |
|
ХІХ ст. |
|
|
У Європі Велика Британія дотримувалася принципів «блискучої ізоляції», відмовля- |
||
|
||
|
ючись від довготривалих союзних зобов’язань, і «європейської рівноваги», за якими |
|
|
жодна держава не повинна була домінувати на континенті |
|
|
|
|
Початок |
Загострення англо-німецьких суперечностей спричинило відмову Великої Британії від |
|
ХХ ст. |
політики «блискучої ізоляції» і наміри зблизитися з Росією та Францією |
|
|
|
Третя республіка у Франції
Франко-прусська війна
|
|
|
|
|
Франко-прусська війна 1870— |
з якою виступали інші німецькі дер- |
|
|
|
|
|
|
1871 рр. — війна між Францією |
жави, за гегемонію в континенталь- |
|
|
|
|
|
|
Наполеона ІІІ і Пруссією, у союзі |
ній Європі. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Характеристика |
|
|
Зміст |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Передумови |
• |
Незавершеність процесу об’єднання німецьких держав навколо Пруссії |
|||
|
|
|
|
• Падіння авторитету Наполеона ІІІ і нестабільність становища Другої імперії |
|||
|
|
|
|
|
у Франції |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Причини |
• |
Потреба Пруссії для завершення об’єднання країни ліквідувати сепаратизм |
|||
|
|
|
|
|
німецьких держав, який підтримували правлячі кола Франції |
||
|
|
|
|
• Прагнення О. фон Бісмарка відібрати у Франції прикордонні провінції з ні- |
|||
|
|
|
|
|
мецькомовним населенням |
|
|
|
|
|
|
• Упевненість Наполеона ІІІ та його оточення в тому, що Франція залишається |
|||
|
|
|
|
|
найсильнішою державою Європи, а переможна війна з Пруссією допоможе по- |
||
|
|
|
|
|
долати кризу Другої імперії |
|
|
|
|
|
|
• Прагнення Наполеона ІІІ не допустити об’єднання Німеччини навколо Пруссії |
|||
|
|
|
|
|
і зберегти свою гегемонію в континентальній Європі |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Привід |
• |
13 липня 1870 р. «Емська депеша». Бісмарк, провокуючи війну, змінив текст |
|||
|
|
|
|
|
повідомлення про переговори Вільгельма І з французьким послом в Емсі, на- |
||
|
|
|
|
|
давши йому образливого для французького уряду змісту. Обурений Наполе- |
||
|
|
|
|
|
он ІІІ 19 липня 1870 р. оголосив війну Пруссії |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Сили і плани |
|
Пруссія |
|
Франція |
|
|
|
сторін |
|
|
|
|
|
|
|
|
• |
Армія Північно-німецького союзу |
• |
Французька армія нараховувала близь- |
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
нараховувала 908 тис. осіб, на кор- |
|
ко 600 тис. осіб, на кордоні було зосе- |
|
|
|
|
• |
доні було зосереджено 380 тис. осіб |
• |
реджено 224 тис. осіб |
|
|
|
|
Повне знищення у результаті |
Стрімке вторгнення в Німеччину з ме- |
||
|
|
|
|
|
бойових дій французької армії, |
|
тою перешкодити об’єднанню північ- |
|
|
|
|
|
сконцентрованої на кордоні, а по- |
|
но-німецьких армій з південно-німець- |
|
|
|
|
|
тім — узяття Парижа |
|
кими й далі рухатися на Берлін |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.) |
132 |
|
|
|
|
|
Закінчення таблиці |
|
|
|
|
|
|
Характеристика |
|
|
|
Зміст |
|
|
|
|
|
|
|
Основні битви |
• |
4—6 серпня 1870 р. Битви біля Вайсенбурга, Верте і Форбага. Усі три битви за- |
|||
|
|
|
вершилися поразкою французів |
|
|
|
|
• 1 вересня 1870 р. Битва біля Седану. Вирішальна битва, що визначила резуль- |
|||
|
|
|
тати війни. Поразка французів |
|
|
|
|
• 19 вересня 1870 р. Початок облоги Парижа німецькою армією |
|||
|
|
• 28 |
січня 1871 р. Капітуляція паризького гарнізону за Версальською угодою |
||
|
|
|
|
|
|
Результати |
• |
10 |
травня 1871 р. Укладення Франкфуртського договору, який закріпив по- |
||
|
|
|
разку Франції у війні. Франція віддавала Німеччині весь Ельзас і північно-за- |
||
|
|
|
хідну частину Лотарингії й сплачувала контрибуцію в розмірі 5 млрд франків |
||
|
|
|
|
|
|
Втрати ворогу- |
|
|
Пруссія та її союзники |
Франція |
|
ючих сторін |
|
|
|
|
|
|
• |
32 |
тис. осіб загинуло і померло від |
• 55 тис. осіб загинуло і померло від по- |
|
|
|
||||
|
|
|
поранень |
ранень |
|
|
|
• |
15 |
тис. осіб померло від хвороб |
• 63 тис. осіб померло від хвороб |
|
|
|
|
|
• 19 тис. осіб померло в полоні |
|
|
|
|
|
|
Підсумки та історичне значення франко-прусської війни 1870—1871 рр.
|
Загальна характеристика |
|
|
• Повалення режиму Другої імперії і вста- |
• Війна створила сприятливі умови для завершення |
новлення Третьої республіки у Франції |
об’єднання Італії: з Риму було виведено францу |
• Зміна співвідношення сил в Європі. |
зький гарнізон і місто увійшло до складу Італій- |
Францію було послаблено, і вона втра- |
ського королівства |
тила свою провідну роль. Ідеї реваншу |
• Завершення об’єднання Німеччини і створення Ні- |
(відновлення національної гідності й по- |
мецької імперії, яка почала висувати претензії на |
вернення втрачених земель) спонукали |
лідерство в Європі |
французькі правлячі кола до пошуку со- |
• Протиріччя між Францією і Німеччиною стали го- |
юзників |
ловним джерелом нестабільності в Європі й однією |
|
з причин Першої світової війни 1914—1918 рр. |
|
|
Економічний розвиток Франції в 1870—1914 рр.
|
|
Основні особливості |
|
|
|
• Франко-прусська війна 1870—1871 рр. |
• Наприкінці 80-х рр. ХІХ ст. у Франції розпочався |
|
|
негативно вплинула на економіку кра- |
економічний підйом. Особливо швидко розвивалося |
|
їни: вона коштувала Франції 13 млрд |
будівництво залізниць — за їх довжиною Франція |
|
франків |
випередила Велику Британію і Німеччину |
• |
Франція залишалася аграрно-індустрі- |
• Відбувався процес концентрації виробництва, але |
|
альною країною, 44 % її населення пра- |
він протікав повільніше, ніж у США, Німеччині та |
• |
цювало в сільському господарстві |
Великій Британії. У 1906 р. майже 50 % робітни- |
Економічний розвиток гальмувався |
ків працювали на підприємствах, де було менше |
|
|
нестачею власної сировини, вугілля, |
п’яти осіб, і лише 11 % — на підприємствах, де |
|
машин і обладнання, які французам до- |
було понад 500 осіб |
|
водилося завозити з Англії та Німеччини |
• У Франції сформувався фінансовий капітал, який |
• У французькому експорті переважала |
представляли близько 200 найбагатших сімей. |
|
|
продукція легкої промисловості — тка- |
Відбувався активний вивіз коштів за кордон. Най- |
|
нини, одяг, взуття, парфумерія, вина, |
більше капіталів вивозилося до Росії |
|
фрукти тощо |
|
|
|
|
Тема 11. Завершення формування індустріального суспільства в провідних країнах |
|
133 |
Конституція Третьої республіки (1875 р.)
Основні положення та особливості
• Встановлення республіканської форми правлін- |
• Рада міністрів відповідальна перед парла- |
ня у формі парламентської республіки |
ментом. Її очолює президент ради міністрів |
• Законодавча влада належить двопалатним |
• Зберігається Державна рада, але її повно- |
Національним зборам, які складаються із Се- |
важення обмежуються функціями дорад- |
нату і Палати депутатів. Сенат обирається на |
чого органу при виконавчій владі та адмі- |
дев’ять років за дво- і триступеневою системою, |
ністративного суду, який розглядає скарги |
а 75 сенаторів обираються довічно самим Се- |
щодо зловживання владою адміністратив- |
натом. Палата депутатів обирається на чотири |
них установ |
роки чоловіками, які досягли 21-річного віку |
• Конституція не містить переліку основних |
(крім військових і мешканців колоній) |
політичних прав особи (свобода слова, мі- |
• Виконавча влада належить президенту і міні- |
тингів, пересування тощо) |
страм, яких він призначає. Президент обира- |
|
ється на сім років на спільному засіданні обох |
|
палат Національних зборів |
|
|
|
Організація вищих органів влади Третьої республіки за Конституцією 1875 р.
Виконавча |
влада |
Законодавча |
влада |
Судова |
влада |
Президент |
Національні збори |
Вищий касаційний суд |
|||
|
|
Сенат |
|
|
|
Рада міністрів |
(300 сенаторів) |
Суди І та ІІ інстанцій |
|||
(Президент ради міністрів |
|
|
у департаментах і округах |
||
та 11 міністрів) |
Палата депутатів |
|
|
||
|
|
|
|
||
|
|
(591 депутат) |
|
|
|
Державна рада |
|
|
|
|
|
|
|
Виборчі колегії |
|
|
|
|
|
в департаментах і колоніях |
|
|
|
|
|
Виборці |
|
|
|
|
|
(12 млн осіб із 40 млн населення Франції) |
|
|
Колоніальні володіння Франції, Німеччини, Великої Британії та США напередодні Першої світової війни
Держава |
Колоніальні володіння, тис. км2 |
Населення колоній, млн осіб |
Франція |
9700 |
50 |
|
|
|
Німеччина |
2900 |
12,3 |
|
|
|
Велика Британія |
18 000 |
431 |
|
|
|
США |
300 |
10 |
|
|
|
|
Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.) |
134 |
Період |
Основні особливості |
|
|
70—80-ті рр. |
Надзвичайно напружені відносини з Німеччиною і посилення протиріч у колоні- |
ХІХ ст. |
альному питанні з Великою Британією сприяли зближенню Франції з Росією |
|
|
Кінець 70 — |
Активна колоніальна політика була спрямована на: |
90-х рр. ХІХ ст. |
— повне освоєння і впорядкування управління старими колоніями; |
|
— придушення національно-визвольного руху; |
|
— захоплення нових колоній |
|
|
Початок ХХ ст. |
Поширення ідей реваншу, повернення Ельзасу та Лотарингії, захоплених Ні- |
|
меччиною |
|
|
Початок ХХ ст. |
Наявність спільного противника — Німеччини — сприяла пом’якшенню давньо- |
|
го суперництва і налагодженню співробітництва Франції з Великою Британією |
|
|
США в 1870—1914 рр.
Президенти Сполучених Штатів Америки в 1877—1921 рр.
Прізвище |
Роки президентства |
Партійна приналежність |
|
|
|
Р. Хейс |
1877—1881 |
Республіканська |
|
|
|
Дж. Гарфілд |
1881 |
Республіканська |
|
|
|
Ч. Артур |
1881—1885 |
Республіканська |
|
|
|
Г. Клівленд |
1885—1889 |
Демократична |
|
|
|
Б. Гаррісон |
1889—1893 |
Республіканська |
|
|
|
Г. Клівленд |
1893—1897 |
Демократична |
|
|
|
В. Мак-Кінлі |
1897—1901 |
Республіканська |
|
|
|
Т. Рузвельт |
1901—1909 |
Республіканська |
|
|
|
В. Тафт |
1909—1913 |
Республіканська |
|
|
|
В. Вільсон |
1913—1921 |
Демократична |
|
|
|
Економічний розвиток США в 1870—1914 рр.
|
Основні особливості |
|
|
• В останній третині ХІХ ст. США здійснили |
• Продуктивність праці в американській промис- |
економічний стрибок, який перетворив їх |
ловості була в 4 рази вищою, ніж у провідних |
на провідну індустріальну державу світу |
країнах Європи. Цьому сприяло те, що наприкінці |
• Станом на 1890 р. європейські підприємці |
ХІХ ст. середня заробітна плата американського |
вклали в економіку США майже 3 млрд до- |
робітника становила 700 доларів на рік, а прожит- |
ларів |
ковий мінімум не перевищував 150—160 доларів |
• Вирішенню проблеми робочої сили сприя- |
• На початку 70-х рр. ХІХ ст. у США виплавляли |
ла імміграція з Європи: протягом 1870— |
в 7 разів менше сталі, ніж у Великій Британії, а на- |
1900 рр. до США переселилося близько |
передодні Першої світової війни американці випе- |
25 млн осіб |
реджали британців за цим показником у 4,5 разу |
|
|
Тема 11. Завершення формування індустріального суспільства в провідних країнах |
|
135 |
|
Закінчення таблиці |
|
|
Основні особливості |
|
|
|
• У 80-х рр. ХІХ ст. розпочинається монополізація |
• У сільському господарстві США на- |
американської промисловості, виникають трести. На |
прикінці ХІХ ст. працювало близько |
початку ХХ ст. 445 американських трестів виробляли |
60 % населення країни. Кількість |
3/4 промислової продукції країни |
фермерів збільшилася з 2 млн осіб |
• США стали батьківщиною автомобілебудування. |
(1860 р.) до 5,7 млн осіб (1900 р.). |
У 1892 р. підприємець Генрі Форд сконструював свій |
Продуктивність праці в сільському |
перший автомобіль і незабаром налагодив масове ви- |
господарстві за цей період зросла |
робництво. У 1915 р. з конвеєрів заводів Форда в Дет |
в 3—4 рази |
ройті вийшло близько 250 тис. автомобілів |
|
|
|
Внесок провідних держав у світове промислове виробництво 1870—1913 рр. (у %)
Держава |
Роки |
1870 |
1900 |
1913 |
|
|
|
|
|
США |
|
23,3 |
30,1 |
35,8 |
|
|
|
|
|
Німеччина |
|
13,2 |
16,6 |
5,7 |
|
|
|
|
|
Англія |
|
31,8 |
19,9 |
14,0 |
|
|
|
|
|
Франція |
|
10,3 |
7,1 |
6,4 |
|
|
|
|
|
Італія |
|
2,4 |
2,7 |
3,1 |
|
|
|
|
|
Росія |
|
3,7 |
5,0 |
5,0 |
|
|
|
|
|
Японія |
|
— |
0,6 |
1,0 |
|
|
|
|
|
Темпи зростання валового національного продукту провідних країн світу в 1873—1913 рр., рази
Держава |
Загалом |
На душу населення |
|
|
|
США |
4,3 |
2,2 |
|
|
|
Німеччина |
2,9 |
1,8 |
|
|
|
Англія |
2,2 |
1,3 |
|
|
|
Франція |
1,6 |
1,4 |
|
|
|
Італія |
1,4 |
0,7 |
|
|
|
Росія |
2,5 |
0,9 |
|
|
|
Японія |
2,7 |
1,7 |
|
|
|
«Справедливий курс» Т. Рузвельта
Теодор Рузвельт (1858—1919) — |
монополій, покращення становища |
американський державний діяч, |
трудящих. Т. Рузвельт започатку- |
26-й президент США від Республі- |
вав період реформаторської діяль- |
канської партії. Поділяв погляди |
ності, який в історії США здобув |
прогресистів, які виступали за здій- |
назву «прогресивної ери» (1901— |
снення ліберальних реформ, спря- |
1914 рр.). Свої реформи називав |
мованих проти корупції, всевладдя |
«Справедливим курсом». |
|
|
|
Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.) |
136 |
Основні заходи
• Започаткував посилений урядовий нагляд за діяль- |
• Було видано закон про контроль за умо- |
ністю трестів і дотриманням ними антитрестівських |
вами праці та запровадження федераль- |
законів. Уряд зініціював понад 20 судових процесів |
ної санітарної інспекції всіх компаній, |
проти трестів, висунувши їм звинувачення у ство- |
які торгували м’ясом і м’ясопродукта- |
ренні монополій, які заважали вільній торгівлі |
ми за межами своїх штатів |
• Було прийнято закони про посилення контролю |
• Висунув довготривалу комплексну про- |
уряду за роботою залізниць. Один із них затвердив |
граму збереження природних ресурсів. |
опубліковані тарифи і зобов’язав як транспортні |
Збільшив площу державних заповід- |
компанії, так і управління залізниць їх дотримува- |
ників і парків з 18 млн 800 тис. га лісу |
тися |
до 59 млн 200 тис. га, розпочав систе- |
• Закон про чисті харчові продукти, що був прийня- |
матичні заходи із засадження оголених |
тий у 1906 р., забороняв використання будь-яких |
земель, запобігання пожежам та ірига- |
«шкідливих та небезпечних для здоров’я препара- |
ції засушливих земель на Заході |
тів, хімічних речовин і консервантів» при виготов- |
|
ленні ліків та харчових продуктів |
|
|
|
«Нова свобода» В. Вільсона
|
|
Вудро Вільсон (1856—1924) — |
глибокі реформи в американському |
|
|
|
|
американський державний діяч, |
суспільстві та затвердження США |
|
|
|
|
28-й президент США від Демокра- |
як світової держави. Програма ре- |
|
|
|
|
тичної партії. Уважається одним |
форм, з якою Вільсон переміг на ви- |
|
|
|
|
із найвизначніших політичних ре- |
борах, мала назву «Нова свобода». |
|
|
|
|
форматорів, з ім’ям якого пов’язані |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Захід |
|
Зміст |
|
|
|
|
|
|
|||
Тарифна рефор- |
Істотне скорочення ставок мита на сировину і продовольство, бавовняні та |
|
|
||
ма (1913 р.) |
вовняні тканини, одяг, залізо і сталь, що вивозяться з країни (усього близько |
|
|
||
|
900 видів товарів). Із понад сотні інших товарів будь-яке мито було усунуто. Ре- |
|
|
||
|
форма стала першою серйозною спробою зменшення дорожнечі в країні |
|
|
||
|
|
|
|
||
Банківська ре- |
За Законом про федеральні резерви було реорганізовано банківську систему, по- |
|
|
||
форма (1913 р.) |
ділено країну на 12 округів із федеральним резервним банком у кожній. Під за- |
|
|
||
|
гальним контролем Управління федеральними резервами ці банки мали служи- |
|
|
||
|
ти як скарбниці для валютних резервів тих банків, які приєдналися до системи |
|
|
||
|
|
|
|
||
Податкова ре- |
Запровадження нового прибуткового податку в розмірі 1—6 % на індивідуальні |
|
|
||
форма (1913 р.) |
прибутки та прибутки корпорацій. Для прибутків понад 20 тис. доларів на рік |
|
|
||
|
запроваджувався додатковий прогресивний податок |
|
|
||
|
|
|
|
||
Політична ре- |
Сімнадцята поправка до Конституції США змінила систему виборів до сенату. |
|
|
||
форма (1913 р.) |
Замість давнього порядку призначення законодавчими зборами штатів сенаторів |
|
|
||
|
стали обирати усі виборці штатів шляхом прямого народного голосування |
|
|
||
|
|
|
|
||
Регулювання |
Конгрес уповноважив Федеральну і Торговельну комісії видавати розпоряджен- |
|
|
||
діяльністю |
ня, які мали перешкоджати «нечесним методам конкуренції» концернів у тор- |
|
|
||
трестів |
гівлі між штатами. Антитрестівський закон Клейтона заборонив дії трестів, які |
|
|
||
(1914 р.) |
до цього не підлягали обмеженням (спільні директорати, цінова дискримінація |
|
|
||
|
покупців, уживання судових заборон у конфліктах із робітниками тощо) |
|
|
||
|
|
|
|
|
|
Тема 11. Завершення формування індустріального суспільства в провідних країнах |
|
137 |
Закінчення таблиці
Захід |
Зміст |
Соціальні реФедеральний закон про позики надав фермерам можливість отримувати кредиформи (1913— ти з низькими відсотками. Закон про моряків (1915 р.) поліпшив умови життя 1916 рр.) і праці моряків на кораблях. Закон Адамсона (1916 р.) встановив восьмигодин-
ний робочий день для залізничників. Федеральний закон про відшкодування робітникам (1916 р.) дозволив державним службовцям отримувати допомогу у зв’язку з каліцтвом, отриманим на виробництві. Закон Ньюлендса (1913 р.)
передбачав створення посередницьких управлінь для попередження конфліктів між залізничними компаніями і робітниками. Закон Клейтона легалізував існування і діяльність профспілок
Дві тенденції в зовнішній політиці США наприкінці ХІХ ст.
Назва |
Ідейна основа поглядів |
Бачення зовнішньополітичного курсу |
|
США |
|||
|
|
||
|
|
|
|
Ізоляціоністи |
«Доктрина Монро», проголошена |
США мають розширювати сфери свого |
|
|
в 1823 р. президентом Дж. Монро. |
впливу в Латинській Америці та Кариб- |
|
|
США проголошували, що не будуть |
ському басейні, не допускаючи туди єв- |
|
|
утручатися в європейські справи, але |
ропейців, а у Східній півкулі визнавати |
|
|
також не допустять утручання євро- |
головування провідних держав Європи |
|
|
пейських держав у будь-які події, що |
|
|
|
відбуваються в Західній півкулі |
|
|
|
|
|
|
Експансіоністи |
Доктрина «Очевидного призначен- |
США мають створити міцний військо- |
|
|
ня». Відображувала погляди історика |
во-морський флот, облаштувати мор- |
|
|
і публіциста Мехена, який уважав, |
ські бази на островах Атлантичного |
|
|
що політика територіальних загар- |
й Тихого океанів, а потім «поширювати |
|
|
бань є основним законом розвитку для |
плоди своєї цивілізації» у Східній Азії. |
|
|
США. Прийшов час розгорнути бороть- |
Крім цього, необхідно посилювати ін- |
|
|
бу за панування на морі. США мають |
терес до подій у Європі, брати участь |
|
|
право й обов’язок поширювати свій |
у «великій політиці» |
|
|
вплив по той бік Тихого океану |
|
|
|
|
|
Японія в другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.
Реформи доби «Мейдзі»
|
Доба |
«Мейдзі» |
(у |
перек ла- |
(«реставрації Мейдзі»), яка знищи- |
|
ді з японської «освічене |
правлін- |
ла в Японії владу сегунів із роду |
||
|
ня») — |
офіційна назва |
періоду |
Токугава і відновила владу імпера- |
|
|
правління імператора |
Муцухіто |
торів. Уряд, очолюваний Муцухіто, |
||
|
(1868—1912 рр.). Здобув владу у ре- |
здійснив у країні низку соціально- |
|||
|
зультаті |
революції |
1867—1868 рр. |
економічних реформ. |
|
|
|
|
|
||
Реформа |
|
|
Основні перетворення |
||
|
|
||||
Аграрна |
Знищення прав князів-дайміосів на землю. Встановлення приватної власності |
||||
|
на землю та права купівлі й продажу. Селяни стали власниками наділів, які об- |
||||
|
робляли |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.) |
138 |
|
Закінчення таблиці |
|
|
Реформа |
Основні перетворення |
|
|
Податкова |
У 1873 р. було запроваджено єдиний поземельний податок у розмірі 3 % від рин- |
|
кової вартості землі. Усі давні повинності й податки було ліквідовано. Податок |
|
стягувався не в натуральній, як раніше, а в грошовій формі |
|
|
Адміністратив- |
Давні історичні провінції було ліквідовано і запроваджено, за французьким |
на |
зразком, поділ на префектури («кени»). Владу князів було ліквідовано, а управ- |
|
ління в провінціях передано губернаторам, яких призначала центральна влада |
|
|
Станова |
Усі давні стани, які існували в країні до революції, було ліквідовано і запрова- |
|
джено поділ на три нові: вище дворянство («квазоку») — аристократія, нижче |
|
дворянство («сізоку») — середні й нижчі самураї, та простий народ («хеймін») — |
|
усе інше населення країни |
|
|
Військова |
Із 1872 р. в Японії було запроваджено загальну військову повинність. Армію |
|
реформували за європейським зразком. Солдати отримали європейські мундири |
|
і зброю |
|
|
Політична |
У 1889 р. було прийнято Конституцію Японії. Перетворення Японії на консти- |
|
туційну монархію з двопалатним парламентом |
|
|
Релігійна |
Із 1873 р. були припинені переслідування християн. Із 1876 р. японський імпе- |
|
ратор («мікадо») оголосив у країні повну віротерпимість |
|
|
Судова |
Було реформовано кримінальне, цивільне право і судочинство. У 1880—1890 рр. |
|
було підготовлено й запроваджено «Звід кримінальних законів», «Закони кри- |
|
мінального судочинства» і «Звід цивільних законів». Зразком для їх підготовки |
|
були Кодекси Наполеона |
|
|
Освітня |
У 1877 р. в Токіо було засновано університет, який мав шість факультетів (юри- |
|
дичний, медичний, інженерний, фізико-математичний, словесний, сільськогос- |
|
подарський), створено Військово-морську академію і Військово-морське інже- |
|
нерне училище, де викладали британські офіцери англійською мовою |
|
Із 1872 р. в Японії було запроваджено загальне обов’язкове початкове навчання |
|
|
Фінансова |
У 1871 р. було вилучено з обігу старі монети й запроваджено нову грошову оди- |
|
ницю — ієну |
|
|
Економічний розвиток Японії 1868—1912 рр.
Основні особливості
• У 70-х рр. ХІХ ст. в Японії розгонулося форму- |
• Велика увага приділялася розвитку торгів- |
вання єдиного загальнонаціонального ринку |
лі. Усі давні цехові правила й обмеження, |
• За наказом імператора за рахунок державної |
привілеї торговельних гільдій було ліквідо- |
скарбниці будувалися верфі, арсенали, «зраз- |
вано. Також було усунуто застави й митниці |
кові» заводи. Для оснащення цих підприємств |
між князівствами, оголошено свободу тор- |
за кордоном закуповувалося обладнання. По- |
гівлі й пересування. У результаті цього ви- |
тім їх здавали в оренду або продавали на піль- |
никли нові великі торговельні фірми і банки |
гових умовах підприємницьким фірмам, близь- |
• Розвивалося будівництво залізниць. |
ким до імператорського оточення |
У 1872 р. було збудовано першу залізницю |
• У результаті підтримки уряду сформувалися |
Токіо — Йокогама. На початку ХХ ст. ме- |
великі фінансово-промислові компанії «Мі- |
режа залізниць у країні становила майже |
цуї», «Міцубісі», «Сумітомо» та ін. Усі вони |
5 тис. км |
отримували великі субсидії та різноманітні |
• У 80-х рр. ХІХ ст. в Японії розпочалася про- |
пільги |
мислова революція |
|
|
Тема 11. Завершення формування індустріального суспільства в провідних країнах |
|
139 |
|
Закінчення таблиці |
|
|
Основні особливості |
|
|
|
• У 90-х рр. ХІХ ст. в Японії розпочався про- |
• На початку ХХ ст. розгорнувся вивіз ка- |
мисловий підйом, свідченням якого став, |
піталу. Японські фірми вкладали кошти |
перш за все, швидкий розвиток нових галузей |
в залежні території та ринки інших країн: |
промисловості: гірничо-видобувної, електро- |
приватні китайські фірми, будівництво за- |
технічної, сталеливарної, машинобудування, |
лізниць у Кореї тощо |
гірничого обладнання
• Промисловий підйом супроводжувався концентрацією виробництва і виникненням монополістичних об’єднань. Водночас формувався банківський капітал, відбувалося злиття банківського і промислового капіталу
Конституція 1889 р.
Основні положення і особливості
• Встановлювалася конституційно-монархічна форма |
• Виборче право надавалося чоловікам, |
правління з майже необмеженою владою імператора. |
віком від 25 років, які сплачували не |
Особа імператора була священною і недоторканою |
менше 10 ієн прямих податків на рік |
• Виконавча влада в повному обсязі перебувала в руках |
• Гарантувалася свобода совісті, слова, |
імператора та відповідального перед ним уряду. Імпе- |
зібрань, об’єднань, ніхто не міг бути |
ратор мав право скликати й розпускати парламент |
підданий обшуку або арешту інакше, |
• Законодавчу владу імператор поділяв із парламентом, |
ніж у визначеному законом порядку, |
який складався з двох палат: палати перів («кізо- |
скасовувалася цензура. Усі ці свобо- |
куін») і палати депутатів («сугіін»). Верхня палата |
ди й права могли бути призупинені |
формувалася з осіб, яких призначав імператор, а ниж- |
імператором у випадку війни або вій- |
ня — із депутатів, які обиралися в округах |
ськового стану |
|
|
Організація вищих органів влади Японії за Конституцією 1889 р.
|
Імператор |
|
Рада міністрів |
П а р л а м е н т |
Державна рада |
(Президент Ради міні- |
|
(дорадчий орган при |
стрів та десять міністрів) |
Палата перів |
імператорі, що складався |
|
з 15 осіб) |
|
|
(300 осіб, які призна- |
|
|
чалися імператором |
|
|
на сім років) |
|
|
Палата депутатів |
|
|
(369 осіб, які обира- |
|
|
лися на чотири роки) |
|
|
Виборці |
|
(у 1898 р. їх кількість становила 1,2 % від усього населення Японії) |
|
Нова історія (кінець XVIIІ — початок ХХ ст.) |
140 |