8.2. Основні ознаки речення

1. Предикативність (лат. praedicativus – висловлювання) – співвіднесення змісту речення з реальною дійсністю.

2. Модальність (лат. modus – спосіб) – оцінка повідомлюваного з погляду його реальності чи нереальності.

3. Змістова й інтонаційна завершеність (лат. intono – голосно вимовляю) залежить від мети висловлювання, інтонація відображає думку мовця та емоційно-вольове ставлення його до змісту висловлення.

4. Наявність головних членів – підмет і присудок або головний член односкладного речення = граматична основа (предикативний центр) речення

Таким чином, речення має закінчену інтонацію і служить одиницею спілкування. У словосполученнях може бути лише підрядний зв’язок між словами, а в реченні – і підрядний, і сурядний зв’язки.

8.3. Порядок слів у реченні. Логічний наголос

Порядок слів – властиве даній мові розміщення членів речення по відношенню один до одного. В українській мові порядок розташування слів в реченні вільний, бо за членами речення не закріплені якісь постійні місця. Проте це не означає, що взагалі відсутні будь-які правила словопорядку в реченні. Розрізняють два типи порядку слів: а) прямий, або звичайний; і б) зворотний, або інверсію (від. лат. inversion – перегортання, перестановка).

У кожному реченні є слово (словосполучення), найбільше наголошене з смислового боку, тобто на нього падає логічний наголос. Логічний наголос – виділення найважливішого слова посиленням голосу. Пор.: Ви добре вивчили цю тему. Ви добре вивчили цю тему. Ви добре вивчили цю тему. Ви добре вивчили цю тему.

8.4. Узгодження підмета й присудка

Підметом називається граматично незалежний член двоскладного речення, що означає предмет, про який щось стверджується або заперечується в реченні. Наприклад: Тверді тіла можна поділити на дві групи за їх властивостями щодо електропровідності – провідники та діелектрики. Простий підмет найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку, а також іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника. Складений підмет виражається словосполученнями, вжитими в значенні іменника в називному відмінку, а також цілим реченням.

Присудок – головний член двоскладного речення, що означає дію, стан або ознаку підмета і граматично підпорядковується йому. Наприклад: Шарль Кулон відкрив закон взаємодії точкових зарядів, встановив неможливість поділу позитивного і від’ємного полюсів магніту. Прості присудки виражаються однією дієслівною формою, тому вони називаються простими дієслівними присудками. Складені присудки бувають дієслівними та іменними:

а) складений дієслівний присудок складається з двох дієслів (неозначеної форми і змінюваного допоміжного дієслова – Котирування цінних паперів на біржі дозволяє визначити їх ринкову ціну);

б) іменний складений присудок містить іменну частину та дієслово-зв’язку – Моніторинг – це спостереження за станом природного середовища для вчасного виявлення змін, їх оцінки, попередження та ліквідації наслідків негативних процесів.)

5. Синтаксичні особливості офіційно-ділового та наукового стилю.

Офіційно-діловому стилю властиві такі синтаксичні особливості:

1) Здебільшого переважає прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями.

2) Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Наприклад: Уміле використання синонімів (слів, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням) робить мовлення багатшим, досконалішим. Отже, до термінів висуваються такі вимоги.

3) Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: За сьогоднішньої економічної реорганізації всього суспільного життя виникає потреба перегляду усного ділового мовлення.

4) Поширеними є пасивні структури типу: вимоги ставляться, наказ виконується.

5) Вживання інфінітивних конструкцій: обіймати посаду, зважати на обставини, залучити до роботи.

6) Важливою ознакою є часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають діловим документам стислості. Наприклад: Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, називається штампом.

7) Крім того, у діловому листуванні переважає непряма мова, а пряма вживається лише в тих випадках, коли є необхідність дослівно передати зміст деяких законодавчих актів.

8) Стислість викладу інформації визначає і специфіку синтаксису. Найчастіше перевага надається простим реченням. Наприклад: Кожний документ складається з окремих елементів – реквізитів. Якщо використовуються складні, то вони невеликі: одне-два підрядних речення.

9) У мові ділових документів є такі словосполучення дієслівного типу, які багато разів використовуються у конкретній виробничій або адміністративно-виробничій ситуаціях, зокрема: взяти до уваги; взяти на себе зобов’язання тощо.

Науковому стилю властиві такі синтаксичні особливості:

1) Здебільшого переважає прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями. Наприклад: Кінематика вивчає рух фізичних тіл.

2) Важливою ознакою є часте використання дієприкметникових і дієприслівникових зворотів, що надають тексту стислості. Наприклад: Таким чином, закон збереження енергії дозволяє, не розв’язуючи рівняння руху, дослідити загальні властивості руху частинки, порівнюючи значення повної і потенціальної енергій. Між електричними і магнітними полями існує глибокий внутрішній зв’язок, пов’язаний з можливістю перетворення цих полів.

3) Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують виклад, переважно стоять на початку речення. Наприклад: Таким чином, момент сили – це вектор, який визначається векторним добутком сили і радіуса-вектора.

4) Щодо структури речень, слід зауважити, що майже всі присудки вживаються в теперішньому часі. Наприклад: Електростатичне поле завжди переміщує заряди так, щоб різниця потенціалів зменшувалась.

5) Поширеними є безособові структури типу: знайдемо спочатку об’єм...; тоді отримаємо..., розглянемо замкнену систему.

6) Вживання інфінітивних конструкцій: закон формулюється, визначається, інформація зберігається.

7) Крім того, при викладанні певної інформації переважає непряма мова. Наприклад: Модус – умови, на яких може бути укладена угода, прийнятна для обох сторін.

8) Найчастіше перевага надається складним (переважно складнопідрядним) реченням. Наприклад: Якщо провідником тече струм, то потенціал в різних точках провідника неоднаковий, а поверхня не є еквіпотенціальною. Однак, вживаються й прості речення, які надають стислості викладу інформації. Наприклад: Електричний струм – це спрямований рух електронів у провіднику. Одиниця опору називається омом.