Договір купівлі

Договір купівлі - продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Предмет договору купівлі-продажу. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу України).

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу. За цим договором одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також гарантувати безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 Цивільного кодексу України).

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір постачання, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

Правовою формою, яка опосередковує споживання енергетичних та інших ресурсів, є договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ст. 714 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється спеціальними правилами, закріпленими в § 5 гл. 54 ЦК, законах України "Про енергозбереження", "Про електроенергетику" та інших актах.

Юридичні ознаки договору: взаємний, консенсуальний та відплатний.

Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу належить до публічних договорів та договорів приєднання.

Сторонами договору є постачальник та споживач (абонент).

Істотними умовами договору є умови про предмет, кількість енергетичних та інших ресурсів, їх якість, режим використання, обов'язок забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання, а також про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання.

Предметом договору є енергетичні та інші ресурси. Зокрема, енергія — це електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а інші природні ресурси — газ, нафта, нафтопродукти, вода тощо. Специфіку цього товару зумовлено низкою істотних особливостей його обігу, а саме: безперервність процесів виробництва, транспортування і споживання енергетичних та інших ресурсів, обмежена можливість її зберігання, вплив діяльності споживачів на якість товару, наявність єдиних систем постачання в масштабі країни.

Постачання здійснюється через приєднану мережу. Мережа (електрична чи теплова) — це сукупність енергетичних і трубопровідних установок для передачі та розподілу електричної енергії, гарячої води та пари. Тому в разі продажу природного газу в балонах договір оформляється або як роздрібна купівля-продаж, або як поставка.

Умова про кількість — це істотна умова договору, якщо споживачем є юридична особа або фізична особа-підприємець. Причому в договорі обумовлюється межа кількості енергетичних та інших ресурсів (ліміт), яку споживач має право одержувати. Фактична кількість енергетичних та інших ресурсів, як правило, менша за встановлений договором максимум і визначається відповідно до показників лічильника. У разі споживання абонентом більшої кількості енергетичних та інших ресурсів, ніж це передбачено договором, абонент зобов'язаний відшкодувати додаткові витрати постачальнику.

Фізична особа, яка використовує енергетичні та інші ресурси для задоволення побутових потреб, має право одержувати їх у будь-якій необхідній їй кількості. Тобто для такого договору умова про кількість не є істотною.

Якість енергетичних та інших ресурсів, що поставляються споживачеві, повинна відповідати вимогам нормативних документів. Окремі показники якості може бути встановлено в договорі за згодою сторін, зокрема напруга електроенергії, температура гарячої води, тиск газу тощо.

Умова про оплату та про відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання є обов'язковою умовою, як у разі укладення договору постачання енергетичними та іншими ресурсами оптовим постачальником із постачальником, так і з постачальником і споживачем. Наприклад, тарифи на передачу і постачання електричної енергії місцевими (локальними) електромережами регулює Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Договір укладають на строк, що визначається безпосередньо за домовленістю між сторонами, незалежно від суб'єктного складу (чи укладається із фізичною особою для задоволення побутових потреб, чи із юридичною особою або фізичною особою-підприємцем для здійснення підприємницької діяльності). За цим договором постачальник зобов'язаний забезпечити безперервність постачання енергетичними та іншими ресурсами споживача. У зв'язку з цим, якщо немає заяви про припинення договору, договір вважається продовженим на той самий строк.

Законодавець допускає укладення договору субспоживання, за яким споживач (абонент) відпускає енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому разі субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та виконують обов'язки абонента, а абонент має права та виконує обов'язки енергопостачальника. Причому абонент зобов'язаний повідомити перелік субабонентів енергопостачальнику, який має право контролю енергомереж і приладів субабонентів та право контролю за додержанням субабонентами правил користування енергією.

Форма та порядок укладення договору залежить від особи споживача (абонента) і мети використання товару. Наприклад, договір, укладений постачальником із юридичною особою або фізичною особою (підприємцем), завжди потребує письмової форми. Якщо споживачем є фізична особа, яка використовує енергетичні та інші ресурси для задоволення побутових потреб, то договір вважається укладеним із моменту першого фактичного підключення абонента до мережі у встановленому порядку. Однак на цій підставі його не можна віднести до категорії реальних договорів, оскільки підключення до мережі ще не свідчить про фактичну передачу товару і тому обов'язковим є письмове оформлення договору.

Зміст договору становлять права та обов'язки сторін, найголовніші з яких визначаються у договорах, що укладаються відповідно до типових договорів. Зокрема, основним обов'язком постачальника є надання енергетичних та інших ресурсів споживачеві (абоненту) за допомогою технічних засобів передачі: а) в обумовленій кількості; б) із дотриманням погодженого режиму постачання; в) встановленої якості. А обов'язки споживача: а) оплатити вартість прийнятих ресурсів; б) дотримуватися передбаченого договором режиму їх використання; в) забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

§ 5. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу

1. Нормальна робота будь-якого виробничого підприємства чи господарського товариства значною мірою залежить від безперебійного постачання їх електричною чи тепловою енергією, газом, водою або іншими ресурсами. Електроенергія використовується також для освітлення приміщень державних і громадських організацій, вулиць і житлових будинків, а теплова енергія, газ і вода — для задоволення як виробничих, так і побутових потреб юридичних і фізичних осіб.

Користування електричною і тепловою енергією допускається лише на основі договору, шо укладається між енергопостачальною організацією та споживачем. Подача газу також здійснюється у договірному порядку. Незважаючи на певні технічні та правові відмінності у постачанні електричної енергії, з одного боку, і теплової енергії та газу — з другого, названі договори мають багато спільних рис, які дозволяють об'єднати їх в один вид договору ку-півлі-продажу.

Визначення цього договору дається у ч.і ст.714 ЦК. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати Другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Визначення договору енергопостачання дається також в ч.і ст.275 ГК. Сторонами договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами є енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) і споживач (абонент). Зокрема, електропостачальною організацією є суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав ліцензію Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України на здійснення діяльності з постачання електричної! енергії за регульованим або нерегульованим тарифами. У системі! електропостачання беруть участь і електропередавальні організації, які отримали ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) мережами, що перебувають у їхній власності або повному господарському віданні. Енергопостачальними підприємствами в договорах на постачання теплової енергії (пари, гарячої або перегрітої води) виступають організації енергетики, володільці відомчих котелень то-' що, на постачання газу — оптові постачальники, газозбутові організації тощо. Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживача, який має технічні засоби для одержання енергії (ч.4 ст.275 ГК).

Споживачами енергетичних або інших ресурсів за цими договорами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи (громадяни). Договори на постачання енергоресурсів, в яких сторонами виступають суб'єкти підприємництва, є підприємницькими договорами.

Предметом цього договору є електрична енергія у вигляді електричного струму або теплова енергія у вигляді пари або гарячої (перегрітої) води, які є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. За договором на постачання газу споживачам подається природний або штучний горючий газ.

Якщо електроенергія подається в акумуляторах, а газ — у балонах, то вони є предметом договору купівлі-продажу або поставки. Особливістю ж договорів енергопостачання є те, що енергія, газ або інші ресурси передаються споживачеві через мережу, приєднану до постачальної організації, внаслідок чого забезпечується безперебійне постачання ними споживачів. Електрична чи теплова енергія — це сукупність енергетичних і трубопровідних установок для передачі та розподілу електроенергії, гарячої води та пари.

На жаль, зазначена особливість договору постачання енергоресурсами через приєднану мережу не відображена у визначенні цього договору, яке дається в ч.і ст.275 ГК. Крім того, за моделлю цього договору будуються відносини не тільки з постачання енергоносіїв, а й забезпечення споживачів нафтопродуктами, водою та іншими ресурсами через систему трубопроводів, до яких приєднані споживачі.

Ще одна особливість договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу полягає в тому, що, крім обов'язку щодо оплати прийнятих (використаних) ресурсів, на споживача покладаються обов'язки дотримуватись передбаченого договором режиму використання енергії та інших ресурсів і забезпечувати безпеку експлуатації енергетичних мереж, а також приладів та обладнання, які перебувають у його віданні.

Нерідко відносини з постачання енергетичними та іншими ресурсами будуються так, що мережа споживача (субспоживача) приєднана не до мережі єн ер го постачальної організації, а до мережі іншого (основного) споживача. Так, споживачі, які передають електроенергію субспоживачам або відпускають її зі своїх електростанцій (блок-станцій), укладають з електропостачальною організацією договір на загальну (сумарну) кількість електроенергії з урахуванням споживання енергії населенням. Відносини споживачів, які передають електроенергію субспоживачам, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договорами на користування електроенергією, що укладаються між ними. Якщо основний споживач отримав ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з передачі електроенергії, то взаємовідносини споживача і субспо-живачів регулюються умовами цієї ліцензії, договорами на передачу електричної енергії та договорами між субспоживачами і основним споживачем на постачання електроенергії.

Основними нормативними актами, що регулюють нині відносини з енерго- та газопостачання, є закони: про енергозбереження, про електроенергетику, про трубопровідний транспорт, про природні монополії; Правила користування електричною енергією, Правила надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення, Умови діяльності постачальників природного газу та інші акти.

У ЦК договору на постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу присвячена одна стаття — ст.714, а в ГК три — ст.ст.275—277. Відповідно до чч.2, 3 ст.714 ЦК до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо Інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів на постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договір ренти

Рента належить до нових цивільно-правових договорів, поява якого пов'язана із переходом України до ринкових відносин.

За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі (ст. 731 ЦК).

Правове регулювання договору здійснюється главою 56 ЦК.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та відплатний.

Договору ренти притаманні специфічні ознаки, які свідчать про його самостійність серед інших цивільно-правових договорів про передачу майна у власність: а) зміст ренти полягає в обов'язку однієї особи надати утримання іншій, яке для останньої часто є єдиним джерелом одержання засобів існування; б) відносини ренти мають такий, що триває, стабільний характер; в) характерна ознака ренти — алеаторність (ризик, від лат. аlеа — гральна кістка, випадок), тобто існує ризик, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки, меншим за вартість відчуженого під виплату ренти майна.

Сторонами договору є одержувач ренти та платник ренти.

Істотною умовою договору є умова про предмет. Предметом договору є майно (не лише речі та їх сукупність, а й майнові права та обов'язки, зокрема інформація, результати інтелектуальної діяльності та виключні права на них, виконання робіт та надання послуг), яке передається під виплату ренти, а також сама рента (як у грошовій формі, так і шляхом надання речей, виконання робіт або надання послуг).

До договору ренти, згідно зі ст. 734 ЦК, можуть застосовуватися в субсидіарному порядку загальні положення про купівлю-продаж та про договір дарування. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, то до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, — положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору.

Форма договору — письмова, підлягає нотаріальному посвідченню, а щодо передачі нерухомого майна — державній реєстрації.

Способи забезпечення виконання зобов'язань щодо виплати ренти: застава та страхування. Зокрема, у разі передання під виплату ренти земельної ділянки або іншого нерухомого майна одержувач ренти набуває право застави на це майно (ч. 1 ст. 735 ЦК). Звідси випливає, що платник ренти має право відчужувати майно, передане йому під виплату ренти, лише за згодою одержувача ренти. А в разі відчуження майна іншій особі до неї переходять обов'язки платника ренти. Також може бути встановлено обов'язок платника ренти застрахувати ризик невиконання ним своїх обов'язків за договором ренти (ч. 3 ст. 735 ЦК).

У ст. 736 ЦК передбачено відповідальність платника за прострочення виплати ренти у вигляді обов'язку платника ренти сплачувати одержувачеві ренти проценти.

ЦК виділяє такі різновиди договору ренти — безстрокову ренту (постійну) та строкову.

Особливості договору безстрокової ренти (постійної): а) обов'язок виплачувати ренту не обмежується будь-яким строком, зокрема й строком життя або існування її одержувача. Тобто право на одержання ренти може переходити у спадщину, а якщо її одержувачем є некомерційна юридична особа — переходити у порядку правонаступництва до створених юридичних осіб; б) ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого безоплатно, несе платник ренти, а у разі передання його за плату — платник має право вимагати відповідно припинення зобов'язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати.

Договір безстрокової ренти припиняється, крім загальних підстав припинення цивільно-правових договорів, у разі (ст. 740 ЦК):

1) відмови платника від договору ренти;

2) розірвання договору на вимогу одержувача, якщо: а) платник безстрокової ренти прострочив її виплату більше ніж на 1 рік; б) платник безстрокової ренти порушив свої зобов'язання щодо забезпечення виплати ренти; в) платника безстрокової ренти визнано неплатоспроможним або виникли інші обставини, які явно свідчать про неможливість виплати ним ренти у розмірі та в строки, що встановлено договором; г) в інших випадках, встановлених договором ренти.

Правові наслідки розірвання договору безстрокової ренти:

• якщо майно передано у власність платника ренти безоплатно, то одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати суми ренти;

• якщо майно передано у власність платника ренти за плату, то одержувач ренти має право вимагати від платника ренти виплати річної суми ренти та вартості переданого майна (ст. 741 ЦК).

Особливості договору строкової ренти: а) є підставою виникнення строкових зобов'язань під виплату рентних платежів протягом певного строку; б) зобов'язання можуть припинятися лише платником ренти на загальних підставах; в) випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого під виплату ренти на певний строк, не звільняє платника ренти від обов'язку виплачувати її до закінчення строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

1. Поняття і форма договору ренти

1. Одним з нових видів договорів, передбачених ЦК, є договір ренти. Названий договір опосередковує передачу майна у власність. Цей договір є двосторонньо зобов'язуючим. Права і взаємні обов'язки має як одна, так і друга сторона. Договір ренти є консенсуальним договором: права І обов'язки сторін виникають післядосягнення згоди з усіх істотних умов у передбаченій законом формі.

Договір ренти може бути укладений на певний строк або на невизначений строк. Відповідно існуватиме обов'язок її платника сплачувати ренту протягом певного строку або безстроково.

2. Договір ренти укладається в письмовій формі незалежно від розміру майна, переданого у власність платнику ренти, і суб'єктного складу договірних відносин. До ренти нерухомого майна застосовуються правила купІвлі-продажу. Такий договір повинен бути нотаріально посвідчений і зареєстрований (наприклад, передача будинку або земельної ділянки реєструється в органах місцевої влади).

3.  Договір ренти може мати платний і безоплатний характер. Це залежатиме від того, чи покладається на платника ренти обов'язок сплачувати зустрічний еквівалент одержувачу ренти. Залежно від оплатності   (безоплатності)  договору  ренти   застосовуватимуться норми, що регулюють відповідні договори, найбільш близькі за природою до ренти. Зокрема, у разі платності ренти нормативну базу становитимуть загальні положення про договір купівлі-продажу, зокрема, повноваження щодо передачі майна у ренту, обов'язки передавача майна, момент виконання обов'язку передати , перехід ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження речі.

У разі безоплатності договору ренти можуть застосовуватися oкремі положення, що регулюють відносини дарування (наприклад щодо форми договору, обов'язків сторін, пов'язаних з передачею прийняттям речі — предмету ренти тощо).

4. Одержувачем ренти та її платником є фізичні особи. Фізичні особи можуть бути учасниками рентних відносин з дотримання вимог до обсягу дієздатності. Бути стороною договору ренти дозволяється і юридичним особам, якщо це не суперечить їх установчим документам.

 

2. Рентні платежі

1. Рентні платежі можуть здійснюватися як у грошовій, так і натуральній формі. Вибір тієї чи іншої форми залежить від того, яке майно є предметом договору ренти. Отже, у вигляді оплати одержувачеві платежів можуть передаватися речі, виконуватися роботи, надаватися послуги. Водночас, як роботи, так і послуги можуть надаватися як плата за ренту не у зв'язку з предметом ренти. Це можуть бути також послуги, що належать до статутної діяльності юридичної особи.

2.  Строк виплати ренти встановлюється самими сторонами. Останні самі визначають терміни виплати рентних платежів. Якщо договором ренти не встановлено інше, рента виплачується після закінчення кварталу.

3.  Для забезпечення інтересів одержувача платежів у разі ренти нерухомого майна застосовується право застави. Відповідно одержувач   платежів  набуває  окремих  прав  заставодержателя.  Якщо платник ренти порушить свої зобов'язання, отримувати платежі одержувач може з вартості нерухомості в порядку, передбаченому законодавством про заставу.

Платник ренти володіє, користується предметом ренти. Але розпорядитися цим майном шляхом передачі іншій особі без згоди одержувача платежів не може. У разі отримання такої згоди до набувача ренти переходять обов'язки платника ренти. Перехід прав до нового платника може здійснюватися Із застосуванням окремих положень цесії.

Для забезпечення майнових інтересів одержувача ренти можуть застосовуватися Інші засоби. Серед них — страхування ризику невиконання платником своїх обов'язків. Страхування таких ризиків здійснюється відповідно до законодавства про страхування.

4. Проценти за прострочення виплати ренти не визначені ЦК.Сторони самі в договорі повинні визначити проценти за прострочення виплати. Щодо правової природи процентів за прострочення єдиної думки в теорії немає. Загалом всі точки зору можна звести до наступного: перша позиція — проценти за прострочення неможна вважати відповідальністю, друга — проценти за прострочення є за своєю правовою природою неустойкою.

 

3. Припинення рентних відносин з ініціативи сторін

1. За строковим договором ренти платник не може відмовитися від його виконання за винятками, установленими законодавством. Право на відмову від виконання договору має платник безстрокової ренти. Обмеження цього права спричиняє недійсність договору в цій частині.

Порядок відмови від безстрокової ренти може бути встановлений сторонами. Зокрема, сторони можуть передбачати підстави відмови, термін, протягом якого необхідно попередити про відмову, розрахунки між сторонами, процедуру повернення предмета ренти тощо.

Сторона — платник безстрокової ренти має право в будь-який час відмовитися від договору, попередивши письмово одержувача ренти за 3 місяці, Припинення рентних відносин у коментованому випадку можливе за умови повного розрахунку між сторонами.

2.  Право вимагати  припинення рентних відносин має також одержувач платежів. Підстави розірвання договору передбачаються законом або договором. Підстави, визначені законом, можна згрупувати за критерієм порушення обов'язку виплатити ренту. Останнє

можливе у разі прострочки платежу більш ніж на 1 рік або порушення інших обов'язків за договором ренти. Виходячи зі змісту коментованої статті, порушення будь-якого обов'язку платника може бути підставою розірвання договору з Ініціативи одержувача платежів.

Самостійною підставою є неплатоспроможність платника ренти) або інші обставини, які свідчать про неможливість виплати ренти платником. У цьому випадку йдеться про неплатоспроможність платника ренти — суб'єкта підприємницької діяльності. Тому повинна бути дотримана процедура, передбачена законодавством про банкрутство. З Іншими платниками ренти договір може бути розірваний, якщо виникли обставини, які свідчать, що ренту неможливо виплатити в строки, передбачені договором.

Сторони в договорі можуть передбачити Інші підстави розірвання договору з ініціативи одержувача платежів. Такими підставами можуть бути: прохання платника, обставини форс-мажорного характеру, пошкодження платником предмету ренти тощо.

3. Сторони в договорі ренти можуть передбачати наслідки, що настають у разі розірвання договору. Це стосується, зокрема, розрахунків між сторонами. Якщо сторони не передбачили в договорі Інше, порядок розрахунків здійснюється залежно від того, чи майно передане у власність платникові ренти за плату чи безоплатно.

У разі безоплатності договору одержувач ренти має право вимагати від платника сплати річної суми ренти. В даному випадку мається на увазі розірвання договору з ініціативи платника або з інших підстав, передбачених договором або законом. Інші наслідки настають, якщо майно передано в ренту за плату. В такому разі платник повинен виплатити річну суму ренти та вартість переданого майна.

 

4. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти

1. За загальним правилом ризик випадкової загибелі або випадкового знищення несе власник речі. За договором ренти власником майна є платник. Відповідно платник ренти несе ризик випадкової загибелі або знищення майна, переданого безоплатно під виплату безстрокової ренти.

Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого за плату в безстрокову ренту, не спричиняє автоматично припинення рентного зобов'язання. У разі настання такої обставини зобов'язання може бути припинено лише на вимогу платню ренти. Останній може також вимагати зміни умов її виплати. Змі- на умов полягає, як правило, в зменшенні рентної виплати.

2. У разі випадкового знищення або випадкового пошкоджені майна, переданого під виплату ренти на певний строк, платник ренти не звільняється від обов'язку виплачувати її до закінчені строку виплати ренти на умовах, встановлених договором ренти.

Випадкове знищення або випадкове пошкодження майна, переданого на певний строк, не припиняє рентних відносин. Платник ренти повинен її виплачувати на умовах, передбачених договором ренти. Таким чином, ризик випадкової загибелі або пошкодження ренти покладається на платника.