1.3. Особливості планування показників економічної ефективності

Ефективність – це економічна категорія, яка кількісно визначається через відношення ефекту, результату до витрат, що забезпечили одержання цього результату.

Економічна ефективність підприємства – це один з типів ефективності, критерії якої визначаються відношенням досягнутого підприємством результату до здійснених витрат.

Економічна ефективність діяльності підприємства залежить від раціонального використання кожного виду ресурсів та їхньої структури, яка визначається співвідношенням задіяних ресурсів різних факторів виробництва. Ці пропорції головним чином зумовлені специфікою виробництва, рівнем застосовуваної на підприємстві техніки, технології, організації виробництва і праці, співвідношенням екстенсивних та інтенсивних факторів розвитку виробництва. На структуру і часткову ефективність використання ресурсів підприємства значний вплив мають зовнішні фактори, зокрема ринки ресурсів, пропозиція і попит на окремі види ресурсів та урівноважені на них ціни тощо [2].

Одним із показників економічної ефективності діяльності підприємства є прибуток, який визначається впливом на нього витрат на продукцію, які становлять собівартість виробленої продукції.

У практиці планування витрат і собівартості продукції використовуються декілька методів: кошторисний, нормативний, розрахунково-конструктивний, економіко-математичний.

Традиційним методом, що його широко застосовують у поточному плануванні, є кошторисний. У спеціальних таблицях плану складаються кошториси витрат відповідно до їх статей за культурами, видами тварин тощо. Витрати розраховуються на основі технологічних карт або планових нормативів за елементами витрат на гектар площі, голову худоби, одиницю продукції. Головним недоліком цього методу є велика трудомісткість планових розрахунків.

Цього недоліку немає у нормативного методу, за яким планування витрат і собівартості продукції базується на розроблених відповідно до конкретних умов виробництва науково обґрунтованих нормативах. Удосконалення економічного механізму господарювання сільськогосподарських підприємствах, ефективне функціонування проти витратного механізму потребують створення відповідної нормативної бази. Вона має включати сукупність обґрунтованих трудових, матеріальних і фінансових норм і нормативів, різних за рівнем деталізації, порядок і методи їх розроблення і використання в процесі планово-економічних та інших розрахунків.

У перспективному плануванні поряд з наведеними вище застосовують розрахунково-конструктивний метод. Він базується на фактичній собівартості й визначенні розмірів зниження (підвищення) витрат за рахунок впливу певних техніко-економічних факторів.

Недоліком традиційних методів планування собівартості є велика трудомісткість розрахунків для кожного варіанта плану, особливо в перспективному плануванні. До того ж вони недостатньо враховують комплексний вплив кожного фактора на собівартість. Тому в практиці планування собівартості продукції рослинництва і тваринництва все ширше застосовують економіко-математичні методи на основі використання виробничих функцій.

На виробничу собівартість продукції підприємства зобов'язані відносити всі витрати на виробництво згідно з чинним законодавством. Нині встановлено такий перелік витрат виробництва за елементами витрат:

• матеріальні витрати;

• витрати на оплату праці;

• відрахування на соціальні заходи;

• амортизація.

Собівартість продукції – це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг. Собівартість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефективне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог систем землеробства і тваринництва та охорони навколишнього природного середовища. Обґрунтоване планування витрат, собівартості виробництва продукції та виконання робіт - необхідна передумова організації роботи виробничих одиниць на принципах комерційного чи господарського розрахунку. Тому план собівартості продукції, робіт та послуг є одним з найважливіших розділів плану кожного господарства.

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв'язку з розрахунками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, агрохімічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують запрограмований вихід продукції. При цьому виробничі витрати узгоджують із наявними ресурсами, включаючи і надходження з матеріально-технічного постачання, а також ураховують їх ефективність і кількісний вплив на величину врожайності культур і продуктивності тварин.

Зміст будь-якої підприємницької діяльності полягає у досягненні економічного ефекту у вигляді прибутку.

Прибуток підприємства - це перевищення доходів від його діяльності над сумою витрат; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток розраховується за формулою:

, (1.6)

де П – прибуток;

В_р - виручка від реалізації продукції, робіт, послуг;

С_п – повна собівартість продукції, робіт, послуг.

Основними резервами зростання прибутку є: збільшення обсягу реалізації продукції; зниження собівартості реалізованої продукції; поліпшення якості продукції.

Нині в Україні в умовах реформування економіки спостерігається тенденція до значного зниження рівня рентабельності виробництва, що означає збитковість багатьох підприємств. У зв'язку з цим управління підприємством вимагає вдосконалення методів оцінки і прогнозування прибутку. Чим більше уваги приділяється цій економічній категорії, тим ефективніше функціонує підприємство.

Планування прибутку являє собою процес розроблення системи заходів щодо забезпечення її формування в необхідному обсязі й ефективне використання відповідно завданням розвитку підприємства в майбутньому періоді.

Планування прибутку − складова частина фінансового планування. Воно проводиться нарізно за видами діяльності підприємства, оскільки розрізняється методологія обчислення й оподатковування прибутку відрізних видів діяльності.

Рентабельність − це поняття, що характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як головне джерело розширеного відтворення.

Для кількісного виміру рентабельності в цілому по аграрних підприємствах використовують такі три традиційні показники: рівень рентабельності, норму прибутку і приведену до земельної площі масу прибутку.

Рівень рентабельності (Р) визначається за формулою:

%, (1.7)

де П — валовий прибуток від реалізації (робіт, послуг);

С_р — собівартість реалізованої продукції.

Фактори, що впливають на рентабельність сільськогосподарського виробництва можуть носити екстенсивний та інтенсивний характер.

Екстенсивні чинники – такі, які впливають на рентабельність шляхом зміни кількості реалізованої продукції, а інтенсивні - на ріст реалізаційних цін і зниження собівартості продукції. Таким чином, визначення резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва зводиться, з одного боку, до визначення резервів збільшення грошової виручки від реалізації, а з іншого боку – резервів зниження собівартості продукції.

Показники економічної ефективності є найважливішим інструментом реалізації економічної політики підприємства і ключовим засобом обґрунтування управлінських рішень, оптимізації витрат ресурсів, удосконалення цінової політики і підвищення конкурентоспроможності підприємства [8].

РОЗДІЛ 2

СУЧАСНИЙ СТАН І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА В ДП "ДГ "ЗЕЛЕНІ КОШАРИ" ПЕРВОМАЙСЬКОГО РАЙОНУ

2.1. Аналіз природних умов, розміру і спеціалізації ДП “ДГ “Зелені Кошари” Первомайського району

Державне підприємство “Дослідне господарство “Зелені Кошари” розташоване в селі Зелені Кошари Первомайського району Миколаївської області.

Дослідне господарство “Зелені Кошари” засноване 1 січня 1994 року з двох других відділків. Один − Дослідне господарство «25 Жовтня», та другий − колгосп «Россія». Господарство організоване з метою вирощування та реалізації елітного насіння зернових культур для забезпечення потреб господарств району та області в високоякісному насінні та племінних свинок білої української породи.

Від районного центру село віддалене на 22 км, а від залізничної станції «Кам’яний міст» − на 13 км. Населення − 945 чоловік. Село розташоване біля траси, що веде у напрямку до Полтави.

Господарство знаходиться в степовій зоні півдня України.

Ґрунтовий покрив представлений чорноземами глибокими на лесових породах. Поля підприємства знаходяться на рівнинних поверхнях, що дозволяє швидко та без ускладнень обробляти землю. Всі поля знаходять не далеко одне від одного, що також сприяє швидкому обробітку.

Річна кількість опадів коливається від 330 мм на півдні до 450 мм на півночі області. Максимум опадів випадає влітку, переважно у вигляді злив.

Літо переважно спекотне, з частими суховіями. Середня температура липня становить +27°C і тому вологість повітря знижується. Через це досить часто бувають засухи, які можуть тривати до 25 днів. В середньому за літо випадає близько 95 мм опадів.

Осінь – тепла, волога. В середньому восени випадає близько 83 мм опадів. Хоча осінь не така жарка пора як літо, та все ж таки вона є найбільш гарячою порою для робітників господарства, адже основна частина врожаю збирається восени, це такі культури як соняшник, ріпак, цукровий буряк, овочі, кукурудза та ін.

Зима характеризується сильними хуртовинами, великими снігопадами. Кількість опадів взимку складає 115 мм, вони переважно випадають у вигляді снігу. Висота снігового покрову всередньому становить 10-15 см. Зимовий період досить часто триває близько 2,5 місяців. Середня температура січня в середньому складає -5,5°C.

Весна характерна сильними відлигами та поступовим збільшенням температури повітря. Подекуди трапляються випадки, що сніг залишається на поверхні ґрунту до середини березня.

Розміщення господарства є дуже важливим показником. Адже воно відіграє важливу роль в швидкій та якісній доставці своєї продукції. І в досліджуваного господарства є для цього всі умови, адже покриття доріг, які сполучають підприємство з районним та обласним центрами знаходить в відмінному стані. Хоча від обласного центру підприємство віддалене на 180 км, та все ж це не заважає йому швидко доставляти продукцію до пунктів переробки.

Аналіз місцезнаходження господарства наведено в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1