4.5. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

Всі рахунки, що використовуються в бухгалтерському обліку різні за своїм призначенням, змістом і структурою. Відповідно до прийнятої класифікації всі рахунки групуються за економічним змістом, призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом показує, що обліковують на даному рахунку. За цією класифікацією рахунки поділяються на рахунки обліку активів і рахунки джерел формування активів.

На рахунках обліку активів обліковуються майно (господарські засоби), що належать підприємству.

Об'єктами обліку в процесі виробництва є засоби та предмети праці. За допомогою рахунків 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 16 «Довгострокові біологічні активи» 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети» і інших відображають наявність і рух матеріальних цінностей.

Для обліку витрат на виробництво продукції рахунок 23 «Виробництво».

В обліку джерел власних коштів об'єктами є статутний капітал (рахунок 40 «Статутний капітал»), резервний капітал (рахунок 43 «Резервний капітал»), додатковий капітал (рахунок 42 «Додатковий капітал»), фінансовий результат (рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки»).

До рахунків, що відображають джерела позикових засобів, відносяться рахунки обліку короткострокових і довгострокових кредитів і позик, кредиторської заборгованості.

При настанні терміну платежу ці засоби повертаються. Залучені джерела обліковуються за допомогою рахунків: 60 «Короткострокові позики», 50 «Довгострокові позики», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» і ін.

Таким чином, в економічній класифікації групи формуються за однорідністю економічної сутності об'єктів, що обліковують на рахунках. Зазначені особливості даної класифікації мають важливе практичне значення. При організації бухгалтерського обліку визначається перелік рахунків, необхідних для спостереження за господарською діяльністю підприємства.

В основу групування рахунків за призначенням і структурою покладено порядок відображення на рахунках об'єктів обліку. Загальна схема класифікації рахунків бухгалтерського обліку за структурою та призначенням представлена в таблиці 4.10.

Таблиця. 4.10

Класифікація рахунків бухгалтерського обліку за структурою та призначенням

Рахунки бухгалтерського обліку
Балансові										Позабалансові
Основні			Регулюючі			Операційні
						Розподільчі		Калькуляційні	Порівняльні
Інвентарні	Грошові	Розрахункові	Контрарні	Додаткові	Контрарно-додаткові	Збірно-розподільчі	Бюджетно-розподільчі

Основні рахунки застосовуються для контролю за наявністю і рухом засобів і їх джерел. Особливість основних рахунків полягає в тому, що за наявності залишку всі вони відбиваються в бухгалтерському балансі.

За своєю структурою і призначенням основні рахунки підрозділяються на основні інвентарні, основні грошові і основні розрахункові.

Основні інвентарні служать для обліку наявності і руху майна підприємства. До них відносяться рахунки: 10 «Основні засоби», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 26 «Готова продукція», 28 «Товари»,14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 35 «Поточні фінансові інвестиції» ін. Це рахунки активні.

Основні грошові рахунки призначені для обліку грошових коштів підприємства. Типовими рахунками вважаються такі, як 30 «Каса», 31» Рахунки в банках», 33 «Інші кошти». Це рахунки активні.

Основні розрахункові рахунки застосовуються в обліку розрахунків з дебіторами і кредиторами. Необхідність таких рахунків обумовлена мінливим характером взаємовідносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями та фізичними особами: то саме підприємство стає боржником, то вони стають боржниками підприємства. Структура рахунків і характер сальдо цих рахунків протягом звітного періоду змінюються, а саме: з активних вони перетворюються на пасивні і навпаки. В один і той же час вони можуть відображати розрахунки з дебіторами і кредиторами. До таких відносяться рахунки: 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками», 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками», 64 «Розрахунки за податками й платежами», 65 «Розрахунки по страхуванню», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 67 «Розрахунки з учасниками», 68 «Розрахунки за іншими операціями» і ін.

Для забезпечення реальної оцінки облікових об’єктів необхідними є показники, які дають можливість уточнювати оцінку об'єктів, що відображаються на основних рахунках. Ці показники містять додаткову інформацію про об'єкти, що обліковуються на основних рахунках (наприклад, про знос основних засобів, нематеріальних активів). Для одержання таких показників використовують регулюючі рахунки, які не мають самостійного значення. Такі рахунки поділяються на контрарні, додаткові і контрарно-додаткові.

Додаткові рахунки збільшують оцінку об'єктів, що обліковуються на основних рахунках.

Контрарні рахунки служать для зменшення оцінки об'єктів, що відображаються на основних рахунках.

Якщо залежно від економічної ситуації що склалася, рахунок,може як збільшувати, так і зменшувати оцінку основного рахунку, то такий регулюючий рахунок є контрарно-додатковим.

Прикладом регулюючого рахунку може бути рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів», який зменшує оцінку основних засобів і нематеріальних активів, які обліковують за первинною вартістю на рахунках 10 «Основні засоби» і 12 «Нематеріальні активи». Регулюючі рахунки можуть бути активними, пасивними і активно-пасивними.

Для обліку господарських процесів призначені операційні рахунки, які поділять на розподільчі, калькуляційні і порівняльні. Розподільчі рахунки призначені для віддзеркалення економічно однорідних витрат або доходів, які потрібно розподіляти між окремими об'єктами обліку (збірно-розподільчі рахунки), або між окремими звітними періодами (бюджетно - розподільчі рахунки). Прикладом збірно-розподільчих рахунків є рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». До бюджетно-розподільчих відносяться, наприклад, рахунки 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», 39 «Витрати майбутніх періодів», 69 «Доходи майбутніх періодів».

Калькуляційні рахунки призначені для обліку витрат на виробництво і для визначення виробничої собівартості продукції. На цих рахунках підсумовуються всі витрати, які несе підприємство при здійсненні процесу виробництва, тобто здійснюється калькулювання. До цих рахунків відносять рахунки 23 «Виробництво», 25 «Напівфабрикати», 24 «Брак у виробництві».

Для забезпечення контролю за виробничим процесом потрібні показники, що характеризують ступінь раціональності його здійснення. Їх отримують порівнянням двох величин, що відображають ефективність господарської діяльності в цілому або окремих господарських процесів. Рахунки, за допомогою яких результат роботи визначається порівнянням вказаних величин, називаються порівняльними. Зокрема, вони застосовуються для обчислення фінансових результатів діяльності: за дебетом цих рахунків записують собівартість реалізованої, відпущеної продукції і майна, за кредитом – дохід (виручку) від реалізації. Результат, визначений на порівняльному рахунку, списують на рахунки прибутків або збитків. Прикладом порівняльного рахунку є рахунок 79 «Фінансові результати».

Позабалансові рахунки призначені для обліку об'єктів, що не належать підприємству на правах власності: 01 «Орендовані необоротні активи», 02 «Активи на відповідальному зберіганні», 03 «Контрактні зобов’язання», 04 «Непередбачені активи і зобов’язання», 05 «Гарантії та забезпечення надані», 06 «Гарантії та забезпечення отримані», 07 «Списані активи», 08 «Бланки суворого обліку», 09 «Амортизаційні відрахування».

Облік операцій на позабалансових рахунках ведуть за простою системою без застосування подвійного запису. Всі операції на позабалансових рахунках відбивають за дебетом або за кредитом рахунку. Позабалансові рахунки не кореспондують ні з балансовими рахунками, ні між собою.

Наприклад, за дебетом рахунку 01 відбивається надходження основних засобів за договором оренди, а за кредитом 01 списують вартість основних засобів після закінчення терміну оренди.