2. Зарубіжний досвід підтримки інноваційного розвитку

Держава може використовувати різні форми активізації розвитку інноваційної

сфери: від програм сприяння поширенню знань до стимулювання трансферу новітніх технологій. Напрацювання розвинутих країн у цій сфері передбачають підтримку інноваційного розвитку за різними сценаріями і напрямами.

У Південній Кореї та Японії основними агентами економічного зростання вважають великі промислові групи. Тому держава активно підтримує їх прагнення диверсифікувати свою діяльність на основі наукомістких технологій, щоб підвищити частку експорту в загальному обсязі своєї продукції. Таку модель

інноваційного розвитку можна з успіхом застосовувати і в Україні, в регіонах, де створені потужні науково-технічні комплекси (Дніпропетровськ, Донецьк, Київ, Харків).

В Ізраїлі ставку в державній економічній політиці роблять на малий

високотехнологічний експортоорієнтований бізнес. Основними агентами економічного зростання вважаються комерційні високотехнологічні фірми, тому

державна підтримка зосереджена у сфері їх інкубування і створення фондів по- чаткових інвестицій для фінансування їхньої діяльності. В Україні така модель інноваційного розвитку могла б сприяти виникненню так званих «точок

кристалізації» інновацій в усіх регіонах. Однак для поширення практики

«інкубування інновацій» необхідна суттєва фінансова підтримка регіональних органів влади.

У Китаї підтримка економічного розвитку регіонів здійснюється приблизно за таким самим сценарієм, проте умовою надання підтримки (найчастіше у формі початкових інвестицій, які надаються селищною радою) є не вимога високотехнологічності бізнесу, а вміння ефективно використовувати природні

ресурси. На так званих сільських підприємствах Китаю зростання обсягів промислового виробництва у 90-ті роки XX ст. було в 3—3,5 раза вищим ніж на великих державних підприємствах. В Україні її можна застосовувати в регіонах,

що мають специфічні природні ресурси, наприклад рекреаційні, кліматичні чи видо-

_бувні.

Досвід Чилі. Наприкінці 70-х років XX ст. у країні було створено Фонд Чилі,

що мав на меті сприяння процесу формування нових агропереробних ланцюжків

«приросту вартості», спрямованих «знизу вгору», тобто від виробника сільськогосподарської продукції до її кінцевого переробника. Водночас Фонд Чилі

підтримував проектну діяльність (виявлення перспективних напрямів на світовому ринку) і сприяв розвитку технологій (адаптував перспективні агропромислові технології і створював фірми для їх впровадження).

Чилійська модель інноваційного розвитку приваблива для сільськогосподарських областей України.

Отже, використання світового досвіду управління інноваційним розвитком

могло б активізувати інноваційні процеси в Україні.

Моніторинг інновацій

1. Моніторинг інновацій як основа цілеспрямованого новаторства

_{2. Джерела інноваційних можливостей}

1. Моніторинг інновацій як основа цілеспрямованого новаторства

Нині Японія одна із світових лідерів, яка успішно створює власні інновації. У японських компаніях багато вдалих ідей з'являються у процесі взаємодії вищих управлінців із низовими ланками. Результатами такої взаємодії є, наприклад, двигун «Хонда», годинник «Сейко», камери з автоматичним фокусуванням «Конісі», копіювальна машина «Кенон», оптичні волокна

«Сумімо-то» та ін.

За допомогою новацій ресурси отримують можливість створювати нові матеріальні цінності. Як зазначає П. Друкер, у природі в чистому вигляді немає такої речі, як ресурс доти, доки людина не зрозуміє, як його використовувати і не помітить економічної доцільності цього. Протягом певного часу вважалося, що кожна рослина

— це просто бур'ян, а кожен мінерал — просто ще один камінець. Вони були прикрими явищами, що робили землю неродючою. Пеніцнліновий гриб вважали паразитом, і аж ніяк не ресурсом, поки у 20-ті роки XX ст. лондонський лікар А. Флемінг не відкрив його антибактеріологічні властивості, що перетворило пліснявий гриб на цінний ресурс.

Інноваційна діяльність підприємства має бути чітко зорієнтована на створення або залучення тих новацій, які за існуючих умов можуть дати найбільшу віддачу. Це можливе лише за умов моніторингу (англ. monitoring, від лат. monitor — той, що контролює, попереджає) кон'юнктури ринку і систематичного цілеспрямованого новаторства.

Товар-новацію слід оцінювати за характеристиками, що формують його споживчу вартість:

—характеристики, пов'язані з основним призначенням продукту — потребою,

яку він задовольняє;

—фізичні характеристики товару (якість, спеціальні характеристики, марка,

пакування та ін.);

—характеристики, що доповнюють споживчу вартість товару так званим нематеріальним чином (умови постачання, сервіс, гарантії, ціна тощо);

—особливості споживачів на обраному сегменті ринку, що має важливе

значення для правильного позиціонування на ньому товару (переваги перед конкурентами, нові можливості, імідж тощо).

Підприємство, що робить ставку на товар-новацію, мусить, з одного боку,

максимально врахувати можливості покупців, а з іншого — здатність підприємства реалізувати це нововведення.

Моніторинг суб'єктів ринку з метою виявлення перспективних напрямів інноваційної діяльності передбачає:

Вивчення споживачів товару-інновації.

Аналіз умов конкуренції і рівня науково-технічного потенціалу підприємства.

Вивчення товару-новації.

Здійснений за наведеною методикою аналіз умов діяльності підприємства вказуватиме напрями генерації ідей щодо способів задоволення суспільного попиту з врахуванням можливостей підприємства.