Методи стерилізації шовного матеріалу

Шовний матеріал має відповідати таким основним вимогам: мати гладку поверхню, щоб не спричинювати додаткового пошкодження тканин, добре ковзати в тканинах; бути еластичним (мати достатній розтяг, запобігати стисненню і некрозу тканин у разі набряку, що поширюється); бути міцним у вузлі; не мати гігроскопічних властивостей і не розбухати; бути біологічно інертним і не спричинювати алергію. Термін розсмоктування ниток повинен збігатися з терміном загоєння рани. У разі використання шовного матеріалу, що має антимікробну активність за рахунок уведення в його структуру протимікробних препаратів (фторхінолонові, ацетатні та інші нитки, що містять нітрофуранові препарати, антибіотики тощо) значно менша

імовірність нагноєння ран.

Шовний матеріал може бути простерилізований іонізуючим γ-випромінюванням у заводських умовах і зберігатися при стандартному запаяному упакуванні до 3 років.

Стерилізацію в автоклаві витримують не всі шовні матеріали. В автоклаві знезаражують дротяні, лавсанові, бавовняні і лляні нитки, міцність їх після автоклавування майже не змінюється. Шовкові нитки погано витримують таку стерилізацію і потім легко рвуться. Лігатурний матеріал стерилізують парою під тиском 2 атм. протягом 20 хв або1,1 атм. протягом 45 хв. Стерильні котушки виймають з бікса стерильним пінцетом і кладуть для постійного зберігання у 96% спирт, налитий у широкогорлі банки з притертими корками, на банках проставляють дату стерилізації, дату бактеріологічного контролю – первинного і вторинних. Спирт має повністю вкривати нитки.

Способи холодної стерилізації шовного матеріалу

Методи стерилізації кетгуту хімічними способами передбачають попереднє знежирення його у банках з ефіром, які герметично закривають на 24 години.

Метод Клаудіуса: ефір виливають із банки, а мотки кетгуту заливають розчином Люголя (чистого йоду 10 мл, калію йодиду 20 мл, дистильованої води до 1000 мл) на 10 діб, потім розчин Люголя замінюють на свіжий і залишають у ньому кетгут знову на 10 діб. Після цього розчин Люголя замінюють на 96 % етиловий спирт. Через 4-6 діб виконують посів на стерильність.

Метод Губарєва: передбачає стерилізацію кетгуту в спиртовому розчині Люголя (чистого йоду і калію йодиду по 10 мл, 96 % етилового спирту до 1000 мл). Після знежирення кетгуту ефір зливають і заливають спиртовим розчином Люголя на 10 діб, після заміни розчину на новий кетгут залишають ще на 10 діб.

У разі негативних посівів на стерильність шовний матеріал придатний до застосування.

Способи контролю стерильності

Методи контролю стерильності поділяють на прямий і непрямий.

Прямий метод контролю є результатом бактеріологічного дослідження (найточніший метод). Спеціальним стерильним тампоном проводять по стерильному інструментарію, шкірі рук хірурга, операційному полю та ін.. Тампон кладуть у стерильну пробірку і направляють до бактеріологічної лабораторії, де роблять посів на різні поживні середовища. Потім констатують відсутність чи наявність росту мікрофлори і проводять її ідентифікацію.

Непрямий метод контролю використовують переважно під час термічних методів стерилізації для визначення показника температури, за якої проводили обробку матеріалів. Метод не дає точної відповіді про наявність чи відсутність мікрофлори і застосовується під час кожної стерилізації. Перед автоклавуванням у бікс кладуть ампулу з порошкоподібною речовиною, що має температуру плавлення 110-120 °С, або спеціальні індикатори, що змінюють свій колір при додержанні стандартних температурних режимів автоклавування. Після закінчення стерилізації, відкривши бікс, операційна сестра перевіряє стан речовини в пробірці або колір індикатора. Якщо речовина в пробірці розплавилася, чи змінився колір індикатора, то можна вважати, що режими автоклавування були дотримані і матеріал є стерильним.