Римський консенсус III функціональна диспепсія
два нові варіанти:
1) постпрандіальный дістресс-синдром (ПДС) - диспепсичні симптоми, що викликаються їжею (meal-induced dyspeptic symptoms – PDS), або індуковані їжею диспепсичні симптоми
2) epigastric pain syndrome (EPS) – синдром епігастрального болю, або епігастральний больовий синдром (ЕБС).
у клінічній практиці допускається формулювання "функціональна диспепсія" без підрозділу на варіанти
У клінічній картині в дітей часто спостерігається швидке (раннє) насичення, відчуття тяжкості після їди, нудота, блювота, непереноси-мість жирної їжі, дискомфорт в епігастрії, що підсилюється після прийому їжі.
Важливими особливостями функціональних диспепсій є їхня надзвичайна яскравість, вигадливі описання; посилення скарг спостерігається при стресових ситуаціях або після них, нерідко відмічається серія скарг - дискомфорт у верхній половині живота, відрижка повітрям, метеоризм тощо.
Можлива звична блювота - ранком або під час їжі, нерідко після перших ковтків, не . пов'язана з характером їжі. її необхідно диференціювати від блювоти, зумовленої механічною обструкцією різних відділів ШКТ, а також від захворювань центральної нервової системи.
У хворих з функціональною диспепсією часто виявляються високий рівень тривожності, депресії, невротичні й іпохондричні реакції. Для таких хворих характерні загальні вегетативні симптоми: посилення пітливості, приступи жару, порушення сну, швидка стомлюваність, зниження працездатності, можливі гіперестезії сечового міхура, ортостатичні порушення кровообігу, функціональні серцеві скарги.
Функціональний закріп
Етіологія.
1. Аліментарний чинник – порушення режиму і характеру живлення, ранній переклад дитини на змішане або штучне вигодовування.
2. Психогенний чинник – за наявності у дітей-невропатів астенічного, депресивного, істеричного або фобічного синдромів.
3. При хронічних захворюваннях травної системи, ендокринної патології, нервової системи.
Патогенез.
Порушення моторної діяльності кишечника→гипокинетична дискінезія→ зниження тонусу кишкової стінки→порушення центральній і вегетативній регуляції травлення→гормональні сдвиги→хронична гипоксія→мязова гіпотонія, гіподинамія.
Клініка.
Види функціональних закрепів і їх клінічні симптоми
|
Вигляд |
Характеристика |
Клінічні прояви
|
|
1. Кологенний закріп |
Уповільнення пасажу по товстій кишці |
1. Синдром інтоксикації: зниження апетиту, слабкість, стомлюваність, субфебрільная температура тіла). 2. Диспепсичний синдром: відрижка, неприємний смак в роті, здуття живота, метеоризм, бурчання живота). 3. Симптоми вегетативних дисфункцій: головний біль, болі в області серця. 4. Больовий синдром: гіперкінетична форма – переймоподібний біль по всьому животу; при гипокинетічеськой формі – відчуття тяжкості, зникаюче після акту дефекації. |
|
2.Проктогенний закріп |
Порушення акту дефекації |
1.Дискомфорт, відчуття тиску або розпирання в прямій кишці, відчуття неповного її спорожнення. 2.Утруднення і хворобливість акту дефекації: може бути кілька разів в день малими порціями. 3.Виділення твердого сухого калу, часто фрагментованого. |
|
3. Змішаний (колопроктогенний) закріп |
Порушення акту дефекації і уповільнення пасажу по товстій кишці |
Поєднання симптомів кологенного і проктогенного закріпів.
|
Лікування.
1. Дієтотерапія – стіл № 3 + руховий режим.
2. ЛФК, масаж, фізіотерапія.
3. Послаблюючі препарати (рослинного походження, целюлоза, лактулоза (нормазе-сироп, дюфалак), кофеол, форлакс).
4. Прокинетіки.
5. Психокорекція.
Коліки у дітей грудного віку можуть виникати найчастіше в результаті заковтування повітря при смоктанні грудей або при годуванні через соску, при перегодовуванні, у дітей старше за 1 рік причиною колік може бути заковтування повітря разом із слиною при її підвищеній освіті (смоктання льодяників, хвороби порожнини рота), при утрудненні носового дихання, хвилюванні, застосуванні деяких медикаментозних препаратів, що викликають сухість порожнини рота, поспішній їжі, вживанні великої кількості газованих напоїв.
Клініка.
Характерний загальний неспокій дитини, нападоподібний біль в нижніх відділах живота, яка супроводжується плачем дитини, відмовою від їжі. Може бути відрижка повітрям і мимовільне отхожденіє газів з кишечника.
В процесі об'єктивного обстеження можна виявити здуття живота, бурчання і хворобливість по ходу відділів товстого кишечника.
Лікування.
1. Виключити перегодовування дітей грудного віку і забезпечити вертикальне положення дитини після грудного годування.
2. Режим дня і живлення для дітей старший за 1 рік, що включає також сприятливу психологічну обстановку в детстком колективі і в сім'ї.
3. Стежити за регулярним щоденним спорожненням кишечника.
4. Легкий масаж живота, тепло на живіт (грілка, ванна).
5. Препарати, нормалізуючі моторну функцію шлунково-кишкового тракту: метеоспазміл по 1 капс. 2-3 рази на день, еспумізан по 25-30 крапель на прийом 2-3 рази на день. Дітям старшого віку еспумізан призначають по 1-2 ч.л. або по 1-2 капс. 3-5 разів на день.
Під терміном «гастроезофагеальна рефлюксна хвороба» (ГЕРБ) слід розуміти комплекс характерних симптомів з наявністю запальних змін дистальної частини стравоходу, що виникають унаслідок закіду, що повторюється, в стравохід шлункового і дуоденального вмісту; шлунково-стравохідний рефлюкс без супутнього запалення стравоходу також є складовою частиною ГЕРБ
Клініка ГЕР, ГЕРБ
Симптоми, що виникають при ГЕРБ, можна розділити на дві групи: езофагеальні і позаезофагеальні симптоми.
До езофагеальних симптомів відносяться:
• печія;
• відрижка;
• відрижка;
• дисфагія;
• одинофагія (відчуття болю при проходженні їжі по стравоходу, що зазвичай зустрічається при вираженій поразці слизовою оболонкою стравоходу);
• болі в епігастрії і стравоході;
• гикавка;
• блювота;
• відчуття грудки за грудиною.
Позаезофагеальні симптоми розвиваються зазвичай унаслідок або прямої екстраезофагеальної дії, або ініціації езофагобронхіального, езофагокардиального рефлюксів. Вони включають:
• легеневий синдром;
• отоларингологічний синдром;
• стоматологічний синдром;
• анемічний синдром;
• кардіальний синдром.
До цієї групи симптомів відносять рефлюксный ларингіт, фарингіт, отит, нічний кашель. У 40-80% випадків ГЕРБ реєструється у пацієнтів з бронхіальною астмою (БА). Особливістю перебігу ГЕРБ при БА є переважання легеневих симптомів над проявами патології стравоходу. У ряді випадків пацієнти вказують, що посилення проявів патології ЖКТ передує загостренню БА. Часто пізня вечеря, рясна їда можуть спровокувати диспепсичні розлади (печію, відрижку і так далі), а потім і розвиток нападу задухи. Особливу увагу слід приділяти наявності захворювань, що є фоновими для ГЕРБ, до яких відносять хронічний гастрит, хронічний дуоденіт, виразкову хворобу шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічний холецистит, панкреатит і ін.