4. Організація змісту навчального модулю
Пародонт, визначення, будова. Загальні та місцеві етіологічні чинники захворювань пародонта.
Основні етіопатогенетичні чинники хвороб пародонта у дітей різного віку та шляхи їх профілактики. Методи проведення профілактики захворювань пародонта. Засоби, що використовуються для профілактики захворювань пародонта.
Використання методів гігієни порожнини рота для профілактики захворювань пародонта. Призначення засобів для гігієнічного догляду за порожниною рота при захворюваннях тканин пародонта.
Індивідуальна профілактика захворювань пародонта. Засоби і предмети гігієни, методики їх застосування.
Планування заходів профілактики захворювань пародонта у дітей різного віку.
5. Зміст навчального матеріалу.
Пародонт - комплекс тканин, що включає ясна, періодонтальні зв'язки, кісткову тканину щелеп, розташовану навколо зубів і цемент зуба, що покриває його корінь.
Хвороби пародонту відрізняються хронічним плином і при відсутності лікування призводять до серйозних наслідків, як розхитування і випадіння зубів, формування великого вогнища хронічної інфекції, ослаблення опору організму, появі різноманітних ускладнень.
До найбільш поширених хвороб пародонту відносяться гінгівіт і пародонтит. При гінгівіті в запальний процес втягуються міжзубні сосочки і ясеннийкрай, які залежно від форми захворювання можуть збільшуватися або зменшуватися в розмірі.
Гiнгiвіти частіше розвиваються у людей молодого віку. При відсутності гігієни порожнини рота гiнгiвити виявляються у 70% дітей. Гінгівіт може розвиватися як самостійно так і бути одним із симптомів інших захворювань, наприклад шлунково-кишкових абосерцево-судинних захворювань, цукрового діабету, хвороб кровітаін.
При гінгівіті запальний процес розвивається в тканинах ясен. На відміну від гінгівіту при пародонтитіутворюються патологічні зубоясневі кишені - щілиновидні просториміж зубами і кістки щелепи, заповнені зубним нальотом.
Чинники ризику захворювань пародонту:
Слід визнати, що в дитячому віці є виключно дві групи чинників, які провокують патологічні зміни в тканинах пародонту : це ендогенні та екзогенні. До ендогенних відносять фонові хронічні захворювання соматичних органів, що призводять до диспансерного нагляду таких дітей. Серед цих патологічних станів визначають патологію нервової, ендокринної, серцево-судинної систем, обмінних процесів тощо. Але в дитячому віці провідними чинниками в змінах тканин пародонту є екзогенні, тобто місцеві:
Мілкий присінок порожнини рота(в межах 5 мм), коли сили напруги в мускулах губ, щік порушують кровообіг ясен, відтягують їх від шийок зубів, викликають не тільки атрофію ясневого краю, але навіть деструкцію кісток альвеоли.
Короткі губні вуздечки – супроводжують побіління ясен, що є симптомом зменшення кровообігу.
Зубощелепні аномалії, особливо глибокий прикус, скученість зубів, дефекти зубного ряду – від цього ясна знаходяться або в надмірному тиску, або функціонально недогружені.
Значний зубний наліт – зубна бляшка, м’який наліт, зубний камінь – діють як бактерії своїми токсинами, ферментами викликають запальні і дегенеративні зміни в яснах
Значна кількість каріозних зубів.
Невдале ортодонтичне лікування – травма ясен ортодонтичними конструкціями.
Вплив зубного нальоту на розвиток карієсу зубів можебути важливою причиною виникнення гінгівіту і пародонтиту. Гінгівіт, обумовлений поганим гігієнічним доглядом за порожниною рота, зникав після зняття зубного нальоту без проведення будь-яких додаткових лікувальних заходів. Крім того, причиною розвитку пародонтиту може бути перевантаження при жуванні або функціональна недостатність окремих груп зубів. Не менш серйозні зміни в тканинах пародонту розвиваються при недостатності жувальної функції. При відсутності у харчовому раціоні твердої їжі, такої яксиріовочі, фрукти, м'ясо, не відбувається повноціннеприроднеочищення, тим самим швидше утворюються зубні відкладення.
Так само до змін в тканинах пародонту можуть призвести місцеві травматичні фактори: зуби, уражені карієсом, а також пломби, що травмують ясеннісосочки. У каріозних порожнинах, розташованих на контактних поверхняхзубів, і в їх біляшийної області скупчуються залишки їжі, які тиснуть на ясеннісосочки, травмують їх, спочатку викликають запалення, а якщо каріозна порожнина вчасно не пломбується, - утворюються патологічні зубоясеннікишені. Необхідно пам'ятати про те, що залишки їжі є гарним живильним середовищем для мікроорганізмів, що призводить до погіршення гігієнічного стану порожнини рота і появі неприємного запаху (галітозу).
Чим раніше розпочато лікування захворювань пародонту, тим воно більш ефективне. При появі перших ознак гінгівіту (кровоточивості ясен при чищенні зубів, при відкушуванні твердої їжі) необхідно звернутися до стоматолога. Як правило, в цей період відсутні неприємні відчуття в яснах, і хворі звертаються до лікаря лише при загостренні хронічного запального процесу, коли ясеневі сосочки значно збільшуються в розмірі і стають відчутними при дотику. У цьому випадку запальний процес може бути локалізованим, тобто захоплювати кілька ясневих сосочків, або генералізованим, коли запалюються ясеневі сосочки в області всіх зубів. При огляді визначається по краю ясен яскрава облямівка,ясеневі сосочки набряклі і мають синюшний відтінок за рахунок розвитку застійних явищ.
Лікування захворювань пародонту складається з місцевих і загальнихзаходів. Місцеве лікування передбачає в першу чергу усунення подразнюючих факторів і нормалізацію порушених обмінних процесів в пародонті.
З величезного арсеналу протизапальних засобів для місцевого лікування захворювань пародонту широко використовуються ферментні препарати, органічні речовини рослинного і тваринного походження, у поєднанні з антибіотиками і антисептиками, десенсибілізуючими засобами, а також препарати, що сприяють відновленню тканин.
Головну роль у лікуванні захворювань пародонту грає усунення різного роду травматичних факторів в порожнині рота за допомогою терапевтичних, хірургічних і ортопедичних втручань. Насамперед пломбуються зуби, уражені карієсом.
Лікування захворювань пародонту, особливо в розвинутихстадіях, практично неможливо без хірургічних втручань, спрямованих на ліквідацію пародонтальних кишень і стимуляцію відновних процесів в тканинах пародонту.
Слід звернути особливу увагу на неприпустимість прийому вітамінів без призначення лікаря. Тільки лікар, може вирішити, які вітаміни і в якій дозі слід приймати. Безконтрольне вживання вітамінних препаратів в кращому випадку буде неефективним, в гіршому - заподіє шкоду.
Основні етіопатогенетичні фактори хвороб пародонту у дітей різного віку та шляхи їх профілактики. Методи проведення профілактики захворювань пародонту.
Важливу роль у розвитку хвороб пародонтаграє зубна бляшка. Їїутворення починається з фіксації бактерій на пилікулізуба. Формуваннябіоплівкивідбувається в результаті постійного нашарування новихмікроорганізмів. Провідну роль у розвитку запального і диструктивного процесу грає порадонтопатогенні мікроорганізми під'ясенних зубнихнашарувань: стрептококи, актиноміцети, спірохети, вейлонели, анаеробні мікроорганізми зубного нальоту.
Безпосередній вплив на стан тканин пародонта надають токсини. Вони здатні проникатичерезінтактний епітелійясента активувати систему комплементів. Також стимулює секрецію вазодилятаторів, сприяють міграції та накопиченню в ділянці запалення поліморфноядерних лейкоцитів.
Методи проведення профілактики захворювань пародонту.
Первинна профілактика хвороб пародонту багато в чому схожа з профілактикою карієсу зубів. Велика увага приділяється нормалізації харчування з достатньою кількістю білка, аскорбінової кислоти, вітамінівЕ і Р, зменшенням кількості борошняних кондитерських виробів, вживанніжорсткої їжі. Важливо стежити за розвитком функції дихання дитини та функції ковтання в момент формуваннятимчасовогоприкусу. Усуваючи пороки прикусу, які змінюють розподіл силових навантажень на зуби і альвеолярний відросток, можна попередити розвиток різних форм гінгівіту і пародонтиту.
Для дітей першого півріччя життя необхідно стежити за правильним годуванням з пляшечки (під час годування не повинно бути тиску пляшечки на нижню щелепу). При цьому отвір в пляшечці має бути невеликим, а соска маленькою, щоб дитина докладалазусиль і забезпечуваларозвиток м'язів щелепно-лицевої області і щелеп. В цьому відношенні природне вигодовування має значну перевагу. Для профілактики аномалій розвитку зубощелепної системи необхідно боротися зі шкідливими звичками: це сосанняязика, губи, пальця. Соску-пустушку треба давати на короткий час, дитина не повинна спати і ходити з соскою, а у віці 6-7 місяців слід поступово відвикати від неї, у більш старшому віці зробити це буде набагато складніше.
Необхідно звернути увагу на характер дихання дитини, щоб дитина спала із закритим ротом. Ротоведихання зазвичай спостерігається при наявності аденоїдів. Рот у таких дітей постійно відкритий, і формується аномалія розвитку щелеп.
Патологічнийвплив на пародонт надає аномальне прикріплення вуздечок губи іязика. Відбувається відшарування десни від шийки зуба, в результаті чого розвивається гінгівіт, пародонтит. У цьому випадку необхідна сучасна пластикавуздечок, масаж ясен, міогімнастика, а іноді і оперативна корекція тканин предвір'я порожнини рота. Гормональні дисфункції проявляються стійкими і значними порушеннями в тканинах пародонту, їх необхідно лікувати спільно з педіатрами й ендокринологами.
Велике значення для профілактики захворювань пародонту має активне жування. Жорстка їжа сприяє правильному формуванню та розвитку зубощелепної системи.
Важливо також своєчасно і якісно лікувати зуби, виключаючи пошкодження десни і усуваючи вогнища одонтогенной інфекції, а також проводити ортодонтичне та ортопедичне лікування.
Ще однією причиною розвитку захворювань пародонту є зубний наліт. З 1,5-2 років дитина має полоскати рот після їжі. З 2-2,5 років чистити зуби зубною щіткою, а з 4 років разом із зубною пастою. Дітям потрібно допомогати чистити зуби до 6 років. Нажаль, важливість чищення зубів, її ретельність і регулярність розуміють далеко не всі батьки, а часто і самі їй нехтують.
Профілактичні огляди дітям треба проводити раз на 4-6 місяців, в залежності від стану здоров'я зубощелепної системи дитини. Таким чином, своєчасно встановлюється необхідність санації та професійної гігієни порожнини рота. А це головна запорука здорової посмішки дитини.
При хворобах пародонту використовуються лікувально профілактичні зубні пасти, вони містять рослинні добавки, кровоспинні засоби, антисептики, ферменти, сольові добавки, вітаміни, з'єднання знижуючі чутливість зубів. При гінгівіті призначають зубні пасти з протизапальними, антисептичними і поновлюючими властивостями (хлоргексидин- та гекситидинвмісні).
Зубні пасти з біологічно активними добавками (речовини рослинного і тваринного походження), з ферментами (лізоцим, глюкозооксідаза). Пасти з мінеральними солями, пірофосфатами, цитратами цинку, хлоридом калію, хлоридом стронцію, а так само пасти з низьким ступенем абразивності. Крім зубних паст використовують ополіскувачі що володіють протизапальною дією, до складу яких введені антисептики: хлоргексидин, рослинні компоненти.
Індивідуальна профілактика захворювань пародонту. Засоби та предмети гігієни, методики їх застосування.
Профілактика захворювань пародонту спрямована на усунення причин та факторів ризику. Основна увага має бути направлена на раціональне харчування, застосування препаратів фтору, усунення аномалій прикусу та патологічної оклюзії, аномалій будови і розташування деяких м'яких тканин і органів порожнини рота, наявностіхвороб зубів, функціональногоперевантаження щелепно-лицевої області, недостатньоїгігієни порожнини рота.
Первинна профілактика - попередження захворювань пародонту. Вона включає основні заходи (гігієнічне виховання населення, раціональне харчування і фізична культура дітей і дорослих, попередження загальносоматичних захворювань та ін.) і допоміжні або спеціальні заходи (навчання гігієніпорожнини рота і контроль її якості, використання спеціальних засобів і предметів гігієни, професійна гігієна порожнини ротатаін.).
Вторинна профілактика - виявлення і лікування ранніх стадій хвороб пародонту для попередження прогресування і збереження функції тканин пародонту і зубів.
Третинна профілактика - відновлення функції жувального апарату: шинування зубів, протезування, імплантати та ін.
Профілактика захворювань пародонту залежить від віку пацієнта. У дітей раннього віку вона спрямована на повноцінний розвиток тканин пародонту, формування функції жування, запобігання карієсу зубів і ЗЩА. У дошкільному віці важливо навчання гігієни порожнини рота і контроль її якості, вживання твердої їжі для хорошої функції жування, корекція функцій дихання і ковтання, усунення шкідливих звичок, санація порожнини рота, при необхідності ортодонтичне лікування, профілактичне протезування, міогімнастика для м'язів щелепно-лицевої області, пластику вуздечок (5-6 років).
Залежно від віку профілактика захворювань пародонту складається з певних заходів. 1. Перший рік життя. Забезпечення нормальної функції: - сосання, ковтання та забезпечення нормального змикання губ. 2. Вік 4 роки (у цьому віці повинні бути тремиі нормальне співвідношення щелеп): - санація порожнини рота (відновлення нормальної форми коронок зубів пломбуванням і відновлення нормальної оклюзії); - усунення шкідливих звичок (облизування губ, кусання нігтів і т.п.); - правильний прийом їжі (ретельнорозжовувати, не запиваючи). З. Вік 6-7 років: - усунення шкідливих звичок, формування функцій ковтання (стежити за правильною вимовою звуків); - вживання жорсткої їжі; - міогімнастика; - гігієна порожнини рота; - зміцнення здоров'я. 4. Вік старше семи років: - профілактика і своєчасне лікування аномалій прикусу; - окклюзіографія (регулярне визначення жувального навантаження); - усунення аномалії вуздечок; - гігієна порожнини рота.