6. Переваги і недоліки гідропривода

Широке розповсюдження гідроприводу пояснюється тим,що цей привод володіє рядом переваг перед іншими видами приводів машин. Основні з них.

1.Безступінчате регулювання швидкості руху вихідної ланки гідропередачі і забезпечення малих стійких швидкостей. Мінімальна кутова швидкість обертання вала гідромотора може становити 2…3об/хв.

2.Невеликі габарити і маса. Час розгону,завдяки меншому моменту інерції обертових частин не перевищує долі секунди на відміну від електродвигунів,у яких час розгону може становити декілька секунд.

3.Часте реверсування руху вихідної ланки гідропередачі. Наприклад, частота реверсування вала гідромотора може бути доведена до 500, а штоку поршня гідроциліндра навіть до 1000 реверсів за хвилину. В цьому відношенні гідропривод поступається тільки пневматичним інструментам,у яких число реверсів може досягати 1500 за хвилину.

4.Велика швидкодія і найбільша механічна і швидкісна жорсткість. Механічна жорсткість – величина відносної позиційної зміни положення вихідної ланки під дією змінюваного зовнішнього навантаження. Швидкісна жорсткість – відносна зміна швидкості вихідної ланки при зміні прикладеного до неї навантаження.

5.Автоматичний захист гідросистем від шкідливої дії перевантажень завдяки наявності запобіжних клапанів.

6.Добрі умови мащення тертьових деталей і елементів гідроапаратів,що забезпечує їх надійність і довговічність. Так,наприклад,при правильній експлуатації насосів і гідромоторів термін їх служби доведений в наш час до 5…10 тис.год. роботи під навантаженням. Гідроапаратура може не ремонтуватися протягом довгого часу (до 10…15 років).

7.Простота перетворення обертового руху у зворотно-поступальний і зворотно-поворотний без застосування яких-небудь механічних передач,схильних до зношення.

Говорячи про переваги гідропривода, потрібно відкреслити простоту автоматизації роботи гідрофікованих механізмів,можливість автоматичної зміни їх режимів роботи по заданій програмі.

Гідропривід має і недоліки,які обмежують його застосування. Основні з них.

1.Зміна в’язкості застосовуваних рідин від температури,що приводить до зміни робочих характеристик гідропривода і створює додаткові труднощі при експлуатації гідроприводів.

2.Витоки рідини із гідросистем,які снижують КПКД привода,визивають нерівномірність руху вихідної ланки гідропередачі,утруднюють досягнення стійкості швидкості руху робочого органу при малих швидкостях.

3.Необхідність виготовлення багатьох елементів гідропривода по високому класу точності для досягнення малих зазорів між рухомими і нерухомими деталями,що затруднює конструкцію і підвищує вартість їх виготовлення.

4.Вибухо- і вогненебезпечність застосовуваних мінеральних робочих речовин.

5.Неможливість передачі енергії на великі відстані через великі втрати на подолання гідравлічних опорів і різке зниження при цьому ККД гідросистеми.

З багатьма із цих недоліків можна боротися. Наприклад,стабільність в’язкість при зміні температури досягається застосуванням синетичних робочих рідин. Остаточний вибір типу привода встановлюється при проектуванні машин по результатам техніко-економічних розрахунків з врахуванням умов роботи цих машин. Гідропривід має переваги порівняно з іншими типами приводів,де потрібно створення значної потужності,швидкодія,позиційна точність виконання механізмів,компактність,мала маса,висока надійність роботи привода.

Література

1. Гидравлика, гидравлические машины и гидравлические приводы / [Т.М.Башта, С.С.Руднев, Б.Б.Некрасов, О.В.Байбаков, Ю.Л.Кирилловский]; под ред. д.т.н., проф. Т.М.Башты. – М.: Машиностроение, 1970. – 504 с.

2. Башта Т.М. Машиностроительная гидравлика: справочное пособие. – [2-е изд. перераб и доп.] – М.: Машиностроение, 1971. – 672 с.

3. Гавриленко Б.А. Гидравлический привод / Гавриленко Б.А., Минин В.А., Рождественский С.Н. – М.: Машиностроение, 1968. – 502 с.

4. Абрамов Е.И. Элементы гидропривода. Справочник / Абрамов Е.И., Колесниченко К.А., Маслов В.Т. –[2-е изд., перераб. и доп.] – К.:Техніка, 1977. – 320 с.

5. Гидропривод. Часть 2. Объемный гидропривод. Терминология. М, изд-во «Наука» Вып. 66, 1964.