22. Модерністська новела ф. Кафки «Перевтілення»

Перевтілення Грегора на комаху — яскрава метафора відчуження людини від усього світу. Втративши людську подобу, герой опинився за межами людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати у суспільстві хоча б найнижчий щабель, і навіть у власній родині він не міг претендувати на будьяке “людське” місце. Історія його поступового виштовхування з кола близьких людей, що завершилася сімейним судом і відвертим бажанням Грегору смерті, у символічному плані прочитується як процес безжалісного відторгнення “хворої” своїм нещастям людини благополучним байдужим суспільством.

У цьому розумінні метаморфоза охоплює не лише Грегора, а й членів його родини: якщо Грегора вона калічить, то його батька, матір та сестру викриває, виявляючи за фасадом сімейної ідилії правду, корисливість, егоїзм, огиду до нещасного, готовність його зректися.

Ось томуто Кафка так категорично наполягав на тому, аби ілюстратор не зображав гігантської комахи на обкладинці книги. І вимога ця, як відзначає Д.Затонський, “надійніше за всі інші докази свідчить, що багатоніжка — метафора, й саме тому її й не можна малювати. Адже це — образ невиправного людського відчуження. І невиправність опредмечується лише тим, що людина, перевтілена на щось нелюдське, полишена в своєму попередньому середовищі. Вона і вже багатоніжка, й ще людина. Виникає трагікомічна “перевернутість” його відносин зі службою та родиною. Однак тільки це й вписує “нового” Замзу в структуру “звичайного” оповідання, перешкоджає його зісковзуванню в ходячу алегорію, нарешті, надає всьому, що тут відбувається, дивовижної послідовності. Адже навіть коли не повірити в можливість такого перевтілення, а лише прийняти його як “умову гри”, і ти вже змушений будеш погодитися з тим, що коли б людина стала багатоніжкою, то все відбувалось би так, як в оповіданні, і що це зовсім не гра, а сама дійсність, химерно зміщена”.

Для Грегора відчуження стало трагедією, що призвело його до смерті. Але відчуження переживає не лише він — інші теж ступили на фатальний шлях. Так, Грета ще не усвідомлює, що вона так само самотня у цьому світі. Ніхто не розумів її захоплення музикою, окрім брата, що мріяв про її вступ до консерваторії, і навіть в образі комахи відчував прекрасне. .Символічно, що після смерті Грегора члени родини називаються вже не “батько”, “мати”, “сестра”, а “пан”, “пані”, “дочка”. Цим Кафка підкреслює розпад сімейних і духовних стосунків. Жахливих перевтілень зазнав не тільки Грегор Замза, а й усе суспільство.

23. Тематика та проблематика роману д. Джойса «Уліс»

У 1922 р. світову славу авторові приніс роман "Улісс". У ньому відповідно до заголовка Джойс намагався дати своєрідну одісею дублінського життя і в той же час втілив свій метод точної фіксації "потоку свідомості".

Над текстом роману він працював з 1914 р. по 1922, далеко від Дубліна, у різних містах - Цюриху, Трієсті, Парижі. З березня 1918 р. по серпень 1920 р. роман друкувався в нью-йоркському журналі "Літтл ревю", а книгою вийшов невеликим вкладом у 1922 р. в Парижі.

"Улісс" спочатку мав стати оповіданням для збірки "Дублінці" під назвою "Один день містера Блума у Дубліні". Але потім митець поєднав розповідь про Блума з розповіддю про Стівена Дедала, головного героя роману "Портрет митця замолоду". Таким чином, невеликий твір став основою велетенської книги обсягом у 700 сторінок. У Дубліні "Улісса" читали таємно. Видавництво "Літтл ревю" 4 рази штрафували за публікацію фрагментів роману. Центром авторського задуму став заголовок роману "Улісс", який вказав на його безпосередній зв'язок з поемою Гомера "Одіссея". Художній світ твору поєднав 2 плани, що існували паралельно: міфологічний і реальний. "Улісс" мав чітку структуру і поділявся на 3 частини.

I. "Телемакіхіда" (3 перші розділи книги) - своєрідна прелюдія до розповіді про один день життя головного героя твору - містера Леопольда Блума. Вона нагадувала мандри Телемаха, який намагався дізнатися про свого батька Одіссея.

II. "Мандри Одіссея" - поділялася на 12 епізодів, що відтворили схему мандрів героя гомерівської поеми.

III. "Повернення додому" - складалася із 3-х епізодів і символізувала завершення "Одіссеї" героїв. Всього в романі 18 епізодів.

Події роману мали часові і просторові рамки. Кожний епізод прив'язаний до певної години доби, і в цілому складав хронометраж одного дня життя людини. Місце дії - Дублін - перетворив на місто - символ людського існування.

Джойс не ставив за мету відтворити зміст гомерівського твору у сучасному варіанті. У ньому не було певного сюжету і чітких послідовних подій. Автор відмовився від розділових знаків, місцями не вживав початкової літери, використовував прийоми звукозапису, паралельно розгортав два рядки думок, обривав фрази і навіть слова, надав читачеві можливість самому відтворити хід думок героїв. Роман став, свого роду, енциклопедією декадентства. Прозаїк описав день за днем життя кожного з трьох героїв: Блума, Меріон і Стівена - 16 червня 1904 року. Це незвичайний день перш за все для автора. Саме цього дня він познайомився зі своєю дружиною. Головний герой - дрібний службовець відділу газетної реклами Леопольд Блум. Дублінський єврей. Його батько Рудольф Вірас емігрував в Ірландію з Угорщини, змінив угорське прізвище на англійське. Вірас - квітка, Блум - цвітіння. Він був грубим, але вдалим бізнесменом, потім господарем готелю. У 1886 році покінчив життя самогубством. 16 червня - день страждання для Блума: любовне побачення і подальша зрада його дружини Меріон, Моллі Блум. Передбачаючи зраду, герой не заважав їй здійснитися, хоча не тільки кохав свою дружину, а й перебував у полоні її жіночого шарму. Блум блукав містом, то займався справами, то страждав. Він зустрівся зі Стівом Дедалусом, який повернувся до Ірландії у зв'язку зі смертю своєї матері. Герой викладав історію в одному із дублінських коледжів, але настрій у нього такий, що він знову збирався покинути Ірландію. Стівен порвав стосунки зі своїм рідним батьком і зневажав його, проте потреба у батьківському почутті залишилася. Герой після смерті матері оселився у свого товариша студента - медика Мейлаха Меаллігана. Той заздрив його таланту і не хотів приймати Стівена у себе, вигнав з дому. У героя немає притулку, опори. Це зразу відчув Блум, який був знайомий з батьком юнака. У Блума виникли батьківські почуття незважаючи на те, що герою 38, а Стівену 22 роки. Так сталося, що син Блума помер 11 років тому, це його душевна рана, як і зрада Моллі. Прагнучи опікуватися Стівеном, він привів його до себе додому, сподіваючись на подальше зближення з ним. Однак ідилії не відбулося: Стівен іде в ніч, в безпритульність, бо не вірив ні в дружбу, ні в любов.