2. Творчість Данте. Тематика і проблематика «Божественної комедії».

Данте Аліг'єрі народився у Флоренції у травні 1265 року в родині юриста. Справжнє імя поета Дуранте, яке він скоротив до Данте, зробивши з імені начебто літературний псевдонім.

З книги Данте «Нове життя» ми дізнаємося історію його кохання, яка зародилася ще в дитинстві, до дівчинки Беатріче, дочки сусіда, з якою Данте зустрівся на весняному святі в будинку її батька. Данте пізніше зустрічався з нею, коли вона була вже дорослою дівчиною, а потім заміжньою жінкою, і поклонявся їй у дусі піднесеної любові, частково схожої на лицарську. Беатріче померла молодою. Її образ, гранично ідеалізований, стоїть у центрі всієї творчості Данте.

У 1302 р . Данте був засуджений до вигнання і більше не повертається до рідного міста. В останні роки життя Данте поневіряється по різних містах Північної Італії.

Протягом багатьох років на чужині Данте виношував і обробляв своє найбільше створіння - поему «Божественна комедія». Він закінчив її, мабуть, незадовго до смерті. Твір цей - підсумок всього його життя - дає найширшу картину уявлень Данте про світ, про дійсність і полум'яну проповідь дорогих йому ідей. «Божественна комедія» - вище досягнення середньовічної культури і знаменує собою перехід до нової епохи.

Поетична слава Данте припадає на його юнацький роман «Нове життя». Складається з 30 сонетів, пов’язаних прозаїчною розповіддю. Таким чином, психологічний аналіз набуває чіткості, глибини і витонченості. Надихнула на створення цієї поезії Беатріче, з якою він зустрівся у своїх неповних дев’ять років. Так склалося, що Данте оспівував її усе життя. Цей твір – історія любові. Беатріче – ідеал духовного, платонічного кохання.

У «Новому житті» поет уникав точних дат, нікого не називав на імя, а обмежувався натяками на події, який викликали той чи інший вірш. Це перша в історії західноєвропейської літератури автобіографічна повість, яка розкривала найінтимніші почуття автора.

«Божественна комедія» писалася майже 14 років. Данте розпочав роботу над головним своїм твором у вигнанні. Поштовхом був сон, який наснився йому напередодні Великодня в 1307 році.

Слово «божественна» додав уже після смерті Данте Дж. Бокаччо. Для поета це була комедія (як поєднання піднесеного з повсякденним). А комедією твір був названий тому, що починався сумно, але мав щасливий кінець. За своєю формою цей твір – своєрідна подорож у потойбічний світ, здійснена Данте у художній уяві. Твір мав і морально-практичну мету – показати середньовічній людині й усьому людству шлях до спасіння. У своїй подорожіДанте хотів висвітлити глибокий зміст трьох шарів буття: свою власну думку, історію суспільства та світ природи.

Комедія складається з трьох частин: «Пекла», «Чистилища» і «Раю» три частини – це три світи, де водночас жив Данте: реальне життя, яке багато в чому було схоже на пекло; чистилище внутрішньої боротьби та рай віри, яку ніколи не втрачав ппоет. В кожній частині 33 пісні. Частина «Пекло» складалася з 34, що порушило гармонійність цілого. Це не випадково, адже завдяки зайвій пісні «Пекла» загальна їх кількість стала дорівнювати ста. Всі частини закінчувалися словами «зоряні стелі»: зірка – символ небесної цілі й астрономічне поняття, погодинний орієнтир у подорожі Данте. Написана «Комедія» у досить складній формі – терцинами. До Данте і після нього жоден поет не звертався до терцин.

Пекло. Похмурий ліс – це символ Італії, символ заплутаного у гріхах світу і водночас стан душі поета. Герой поеми, намагаючись вийти з лісу, зупинився на схилі пагорба, оскільки йому завадили три звірі: пантера з красивим хутром (символізувала привабливість земних радощів), лев (символ гордості й насильства), вовчиця (символ жадоби й егоїзму). Саме ці вади Данте вважав головною бідою людей свого часу.

Поет зустрівся з Вергілієм (символ зустрічі християнства з античністю). Він став поводирем Данте колами «Пекла».

Пекло починалося з похмурої брами, над воротами якої чорними літерами були написані слова: «Лишайте сподівання всі, хто входить».

. Вергілій проводить Данте через пекло і чистилище, щоб вказати йому шлях до спасіння душі.

На зміну Вергілію приходить Беатріче, яка стає водіїв Данте по небесному раю, бо для споглядання божественної нагороди, дарованої праведником за їхні заслуги, земна мудрість вже недостатня: необхідна небесна, релігійна мудрість - богослов'я, уособлене в образі коханої поета. Вона підноситься з одного небесної сфери на іншу, і Данте летить за нею, що захоплюється силою свого кохання. Його любов очищається тепер від всього земного, гріховного. Вона стає символом чесноти і релігії, і кінцевою метою її є споглядання бога, який сам є «любов, рушійна сонцем та іншими зірками».

Потойбічний світ Данте зображує згідно з уявленнями схоластичної науки: земля складає нерухомий центр світу, всередині неї міститься пекло. Пекло має форму гігантської воронки, що складається з дев'яти кіл. У кожному колі кара визначає гріх; чим нижче і вужчає коло, тим важчі гріхи і кара.

Чистилище знаходиться на високій горі. У кожному з його семи кіл несуть тимчасову кару мерці, які вчинили будь-який з більш легких гріхів. Рай розташований на дев'яти сферах неба. Праведники в раю поміщаються на тій чи іншій планеті в залежності від своїх заслуг.