- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
Граматична категорія виду – відношеня дії до її внутрішньої межі.
Доконаний вид – виражає дію, що досягла своєї межі, реалізувалась, а значить, завершилась, вичерпалась (зварити, вирости, виконати)
Недоконаний вид – виражає ді, що досягла своєї межі, перебуває у розвитку (варити, рости, виконувати).
Видова пара – опозиція форм доконаного й недок. Виду (допомогти-допомагати, шукати-знайти0
Перфективні видові пари – утворюються шляхом приєднання префікса до непрефіксального поч.. форми недоконаного виду: робити – зробити, сідлати-осідлати.
Граматикалізованими є префікси, що не вносять нового лексичного значення у д. лексику при утворенні видової пари.
Неграматикалізованими є префікси, що утв. Нове слово: говорити-наговорити, переговорити, договорити.
Імперфективні видові пари – утв. шляхом додавання суфікса до форми доконаного виду із семантичного значущим префіксом з метою утворення доконаного в. від недоконаного: засіяти – засівати, розвантажити – розвантажувати.
Двовидові д. – одна і та сама форма має значеня і доконаного, і недоконаного виду залежно від контексту: організувати, атакувати, адресувати.
Одновидові д. – це д., що не мають співвідносної форми протилежного виду.
Одновидові д. недок. виду – не префіксовані, означають дію, безвідносну щодо досягнення мети: біліти, виднітися, мріяти.
Одновидові д. док. Виду – префіксовані, озн. дію, яка не мислиться у триванні, розвитку: спалахнути, затремтіти, порозбігатися.
21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
Граматична категорія пер.-непер. виражає відношення дії до об’єкта. Дія, перебіг якої потребує об’єкта , буде перехідною, а дієслово, що її називає, - перехідним (будувати, фарбувати, зичити); дія, перебіг якої не потребує об’єкта, буде неперехідною, а дієслова, що її називає, - неперехідним (цвісти, мерзнути, мовчати). Стан - граматична категорія дієслова, якою передаються взаємовідношення суб’єкта й об’єкта в процесі виконання дії. Дієслова активного стану позначають дію, що залежить від суб’єкта і реалізується на залежному від неї об’єкта. Дієслова пасивного стану позначають дію, що залежить від об’єкта і викликає певний стан залежного від неї суб’єкта. Дієслова зворотно-середнього стану становлять окрему групу дієслів, у яких діюча особа є одночасно й предметом, на який спрямована дія: власне-зворотні – виражають дію, спрямовану на діяча( умиватися, одягатися); взаємно-зворотні – означають дію, виконувану двома чи кількома особами, кожна з яких одночасно є суб’єктом й об’єктом (листуватися, змагатися); непрямо-зворотні – передають дію, здійснювану у власних інтересах; об’єкт дії виступає у функції непрямого додатка або й зовсім відсутній (будуватися, запасатися); загально-зворотні – виражають внутрішній стан людини, її настрій (журитися, гніватися); безоб’єктно-зворотні – означають дію як постійно властиву діючій особі (кропива жалиться, собака кусається).