20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.

Граматична категорія виду – відношеня дії до її внутрішньої межі.

Доконаний вид – виражає дію, що досягла своєї межі, реалізувалась, а значить, завершилась, вичерпалась (зварити, вирости, виконати)

Недоконаний вид – виражає ді, що досягла своєї межі, перебуває у розвитку (варити, рости, виконувати).

Видова пара – опозиція форм доконаного й недок. Виду (допомогти-допомагати, шукати-знайти0

Перфективні видові пари – утворюються шляхом приєднання префікса до непрефіксального поч.. форми недоконаного виду: робити – зробити, сідлати-осідлати.

Граматикалізованими є префікси, що не вносять нового лексичного значення у д. лексику при утворенні видової пари.

Неграматикалізованими є префікси, що утв. Нове слово: говорити-наговорити, переговорити, договорити.

Імперфективні видові пари – утв. шляхом додавання суфікса до форми доконаного виду із семантичного значущим префіксом з метою утворення доконаного в. від недоконаного: засіяти – засівати, розвантажити – розвантажувати.

Двовидові д. – одна і та сама форма має значеня і доконаного, і недоконаного виду залежно від контексту: організувати, атакувати, адресувати.

Одновидові д. – це д., що не мають співвідносної форми протилежного виду.

Одновидові д. недок. виду – не префіксовані, означають дію, безвідносну щодо досягнення мети: біліти, виднітися, мріяти.

Одновидові д. док. Виду – префіксовані, озн. дію, яка не мислиться у триванні, розвитку: спалахнути, затремтіти, порозбігатися.

21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.

Граматична категорія пер.-непер. виражає відношення дії до об’єкта. Дія, перебіг якої потребує об’єкта , буде перехідною, а дієслово, що її називає, - перехідним (будувати, фарбувати, зичити); дія, перебіг якої не потребує об’єкта, буде неперехідною, а дієслова, що її називає, - неперехідним (цвісти, мерзнути, мовчати). Стан - граматична категорія дієслова, якою передаються взаємовідношення суб’єкта й об’єкта в процесі виконання дії. Дієслова активного стану позначають дію, що залежить від суб’єкта і реалізується на залежному від неї об’єкта. Дієслова пасивного стану позначають дію, що залежить від об’єкта і викликає певний стан залежного від неї суб’єкта. Дієслова зворотно-середнього стану становлять окрему групу дієслів, у яких діюча особа є одночасно й предметом, на який спрямована дія: власне-зворотні – виражають дію, спрямовану на діяча( умиватися, одягатися); взаємно-зворотні – означають дію, виконувану двома чи кількома особами, кожна з яких одночасно є суб’єктом й об’єктом (листуватися, змагатися); непрямо-зворотні – передають дію, здійснювану у власних інтересах; об’єкт дії виступає у функції непрямого додатка або й зовсім відсутній (будуватися, запасатися); загально-зворотні – виражають внутрішній стан людини, її настрій (журитися, гніватися); безоб’єктно-зворотні – означають дію як постійно властиву діючій особі (кропива жалиться, собака кусається).