15) Особливості відмінювання прикметників.

Розрізняють такі різновиди відмінювання прикметників: відмінювання прикметників твердої та м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники, основа яких закінчується твердим приголосним:білий, красивий, кореневий, дивовижний, заможний, пильний, Наталчин, сестрин.

Прикметники твердої групи в Н.в. однини мають закінчення -ий, -а, -е: новий, нова, нове.

До м’якої групи належать прикметники, основа яких закінчується м’яким приголосним: давній, ранній, мужній, безкраїй, кутній, всесвітній.

Прикметники м’якої групи в Н.в. однини мають закінчення -ій, -я, -є, а в словах з основою на й — -й, -є: всесвітній, всесвітня, всесвітнє; безкраїй, безкрая, безкрає.

У Р.в.Д.в.М.в. однини відмінкові закінчення прикметників м’якої групи всіх трьох родів збігаються з відповідними відмінковими закінченнями прик. тв. групи: великого — великому, синього — синьому.

У Д.в. М.в. однини прикметники ж. р. мають закінчення -ій-(-їй-): дружній сім’ї, молодій жінці, у смерековій хаті, на тихій вулиці.

В О.в. однини прик. ж. р. з основою на шиплячий мають закінчення -ою: найбільшою частиною, лисячою норою, плакучою вербою.

У М.в. однини прик. ч.р. й с.р. можуть мати паралельні закінчення -ому, -ім: на синьому — на синім, на далекому — на далекім, на гарячому — на гарячім.

У Н.в. множини прик. всіх трьох родів твердої і м’якої груп мають закінчення -і, а в словах з основою на й — -ї.

16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.

Числівник – це повнозначна змінна частина мови, що об’єднує слова зі значенням кількості чи порядку предметів при лічбі однорідних прикметників, кількість частин від цілого предмета або абстрактно-математичної кількості.

Квантитавна ф-ція числ.-вживання числів.з іменниками, що позначають обчислювані предмета в широкому значенні цього поняття (шість анкет, п’ятеро журналістів)

Нумеративна ф-ція – вираження абстрактно-математичних числових значень (два, десять, сто).

Означено-кількісні числ.-позначають точно визначену, фіксовану кількість одиниць, предметів або частин від цілого (чотири, вісімнадцять, дві третіх)

Власне кількісні числ.- називають точно окреслене абстрактно-математичне число або кількість предметів, а також слова, що виражають парність (обидва, троє, семеро, обоє)

Збірні – чслові назви, що позначають кількість як неподільну, нечленовану сукупність істот або предметів, а також слова, що виражають парність (обидва, троє, семеро, обидвоє)

Дробові числів. – називають певну точну фіксовану кількість частин, виділених у складі цілого. Мішані кількісні сполучення, крім дробу, мають у своєму складі число цілих одиниць (одна третя, чотири шостих) За значенням до цих числівників зараховують - півтора, півтори, півтораста.

Неозначено-кількісні числ. – вказують на невизначену, нефіксовану кілкість, становлять невелику групу слів – назв точно не визначених, узагальнено кількісних понять. – багато, небагато, мало, кілька, чимало, стонадцять. У ролі неон-кільк.числ. – виступають також абстрактні іменники ж.р. : безліч, сила, тьма., прислівники-достатньо, досить,

Порядкові числ. – виражають ознаку за відношенням до порядкового місця предмета серед інших однорідних прикм.: перший, другтй, сотий.За будовою числівники поділяються на прості, складні і складені. Простими називаються числівники, що мають один корінь: один, три, сто, перший, третій, сьомий; двоє, мало, багато; Складними називаються числівники, що у своєму складі мають два корені: одинадцять, дев'ятнадцять, двадцять, двісті, триста, одинадцятеро, двадцятеро, кількадесят, кількасот. Складеними називаються числівники, які містять в собі два і більше простих чи складених числівників: (двадцять чотири, тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятий).