- •1.Морфемна будова слова. Типи морфем.
- •2.Словотвір. Способи словотвору.
- •3.Граматика української мови. Морфологія як розділ мовознавства. Частини мови та принципи їх виділення в українській мові.
- •4.Іменник як частина мови: лексичне значення, морфологічні ознаки та синтаксична роль. Лексико-граматичні розряди іменників. Особливості функціонування іменників у мові змк.
- •5.Граматичні категорії іменника. Категорії роду, її значення, морфологічне, синтаксичне та лексичне вираження.
- •7.Категорія відмінка. Відмінкова система сучасної української літературної мови. Основні значення відмінків.
- •8.Словозміна іменників. Принципи поділу іменників на відміни та групи. Невідмінювані іменники.
- •9.Особливості відмінювання іменників I відмін.
- •10.Особливості відмінювання іменників II відміни.
- •11) Особливості відмінювання іменників 3-4 відміни
- •12) Поняття про прикметник як частину мови. Лексико-граматичні розряди прикметників. Специфіка вживання прикметників у мові змк.
- •13)Формальне та функціональне співвідношення між короткими та повними прик. В сучасній укр.Мові. Стягнені та нестягнені форми повних прикм.
- •14) Ступені порівняння як форми якісних прикметників.
- •15) Особливості відмінювання прикметників.
- •16)Числівник як частина мови. Функціональні розряди числівників.
- •17) Особливості відмінювання різних розрядів числівників.
- •18) Займенник як частина мови. Лексико-граматичні розряди займенників. Граматичні категорії займ. Їх відмінювання.
- •19)Поняття про д.С. Як частину мови. Система дієсл. Утворень в укр.. Мові. Поділ дієслів на відміни. Особливості вживання дієслівних форм у мові змк.
- •20) Категорія виду дієслова. Способи творення форм доконаного та недоконаного виду. Двовидові та одновидові д.
- •21. Категорія перехідності-неперехідності та стану дієслова.
- •22. Категорія способу дієслова, особливості творення та значення.
- •24. Категорія часу дієслова. Система дієслівних часів у сучасній українській літературній мові, їх творення та значення.
- •25. Дієприкметник і дієприслівник як особливі форми дієслова.
- •26. Загальна характеристика прислівника як частини мови. Значеннєві розряди прислівників.
- •27. Прийменник як частина мови. Правопис прийменників.
- •28. Сполучник. Семантико-синтаксичні функції сполучників.
- •29. Частки. Функціонально-комунікативний аналіз різних розрядів частки.
- •30. Вигук як частина мови. Звуконаслідувальні слова.
- •31.Синтаксис як розділ граматики. Типи синтаксичних одиниць. Синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення.
- •32. Поняття про словосполучення як одиницю синтаксису. Типи словосполучень.
- •33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.
- •35.Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення. Різні типи речень у мові змк.
- •36. Головні компоненти двоскладного речення: структурно – семантичні характеристики, засоби вираження в українській мові.
- •37.Поняття про односкладне речення. Структурно- семантичні різновиди односкладних речень: означено- особові, неозначено-особові, узагальнено-особові.
- •38.Структурно- семантичні різновиди односкладних речень:безособові, інфінітивні та номінативні.
- •39.Другорядні члени речення: засоби вираження та їх роль у реченні.
- •40.Повні та неповні речення. Структурно- семантичні різновиди неповних речень .Комунікативні умови їх функціонування.
- •41.Поняття про ускладнене речення. Основні різновиди ускладнених речень.
- •42. Речення з однорідними членами. Узагальнювальні слова при однорідних членах. Розділові знаки при однорідних членах.
- •43.Речення з відокремленими другорядними членами. Основні умови відокремлення другорядних членів.
- •45. Відокремлення обставин. Пунктуація при відокремлених обставинах.
- •46. Уточнювальні слова та звороти в складі простого речення ,їх синтаксична роль. Пунктуація в реченнях з уточнювальними членами.
- •48. Звертання . Значення та способи вираження звернення, його місце в реченні. Інтонація при звертанні.
- •49. Еквіваленти речення як ускладнювальний компонент структури простого речення.
- •50. Складне речення як синтаксична одиниця . Визначальні граматичні та семантичні ознаки складного речення. Засоби звязку частин складного речення.
- •51. Класифікація складних речень.
- •52. Складносурядні реч. Структурно-семантичні типи складносур речень. Пунктуація у складносур реч.
- •53. Складнопідрядні реч. Та їх типи. Функції сполучних слів і сполучників у складнопідрядному речені. Пунктуація
- •54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
- •55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
- •56.Безсполучникові складні речення. Засоби синтаксичного зв’язку. Розділові знаки у ньому
- •57. Складні неелементарні речення з різними типами синтаксичного зв’язку
- •58. Поняття про складне синтаксичне ціле. Період в укр. Мові
- •59. Пряма та непряма мова. Монолог, діалог, полілог. Цитати.
- •60 Основи суч. Укр. Пунктуації
54. Складнопідрядні реч. З підрядним з’ясувальним і підрядним означальним
Складнопідрядні реч. з підрядною означальною част. – називається таке складне речення, у якому підрядна частина виконує функцію розгорнутого означення й пояснює в головній частині іменник, займенник або слово іншої частини мови в значенні іменника. підрядна час. віднос. до члена реч головної част., вираженого іменником (субстантивним словом), і вказує на ознаку предмета. Підрядна част. приєднується до головної сполучниками (що, щоб, як, ніби, нібито) та сполучних слів (який, чий, котрий, яка, яке, які) характеризує предмет або розкриває його ознаку.
Складнопідрядні реч. з підрядною з’ясувальною част. – складне речення, у якому підрядна частина з'ясовує, пояснює в головній частині значення дієслова-присудка або інших частин мови. головна час. семантично і структурно неповна, а підрядна компенсує неповноту і відповідає на відмінкові запитання (хто, що, кого, чого). Підрядна част. виконує роль відсутнього в головній час. підмета і додатка, або конкретизує, наповнює змістом члени реч. головної част. (додатки, іноді підмети), виражені займенником. Підрядна част. приєднується до голвної сполучниками (що, як, ніби, мов, наче, чи), сполучними словами (хто, що, який, котрий, чий, де, куди, звідки, коли, як, скільки, чому).
55. Різновиди складнопідрядних реч. З підрядними обставинними
Підрядні обставинні речення поділяються на такі види: підрядні місця, часу, ступе Складнопідрядні реч. з підрядною част. місця – підрядна част. характеризує місце чи напрямок дії, про які йдеться у головній. Відп. на запит. (де, куди звідки), приєднується до головної сполучними словами прислівникового походження (де, куди, звідки), яким у головній част. мруть відповідати співвідносні слова (корелятивні прислівники) (там, туди, тут, звідти, всюди, скрізь). Так утворюються корелятивні єдності: (там–де, куди, звідки; всюди–де, куди, звідки,…). Складнопідрядні реч. з підрядною част. часу – підрядна частина містить вказівку на час дії, про який йдеться в головній част. Відп. на пит.. (коли, як довго, з якого часу, до якого часу, з яких пір) і приєднується до головного за доп. сполучників (як, коли, поки, доки, якже, у той час як, у міру того як) у реченнях, що виражають одночасність, і сполучники (як, коли, після того як, до того як, поки, відколи, відтоді, як тільки, лиш, щойно, скоро), що виражають різноманітність. Підрядними причини називаються речення, що вказують на причину того, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання (чому? через що? з якої причини?)Підрядні речення причини приєднуються до головних сполучниками (бо, тому що, від того що, через те що). Сполучення (тому що, від того що, через те що) інколи можуть розриватися; тоді кому ставимо перед сполучником що. Підрядні речення мети приєднуються до головного сполучником (щоб). У головному реченні вживаються вказівні слова (для того, з тим).Присудок у підрядних реченнях мети найчастіше виражається неозначеною формою дієслова.
Підрядними умовними називаються речення, що вказують, за якої умови можливе те, про що йдеться в головному реченні, і відповідають на питання (за якої умови?)З головним реченням підрядні умовні поєднуються сполучниками (коли, якщо, якби, як та ін.) Цим сполучникам у головному реченні може відповідати сполучник( то).
Підрядними допустовими називаються речення, які вказують на умови, незважаючи на які або всупереч яким відбувається дія, виражена в головному реченні, і які відповідають на питання (незважаючи на що)? З головним реченням підрядні допустові поєднуються сполучниками (хоч, хоча, хай, нехай, дарма що), незважаючи на те що та ін. Якщо підрядне допустове речення стоїть перед головним, то між реченнями можуть вживатися протиставні сполучники (а, але, зате, однак, проте). Окрім сполучників, підрядні допустові поєднуються з головним реченням сполучними словами (скільки, як)з підсилювальною часткою (не).
Підрядними наслідковими називаються речення, у яких вказується на наслідок дії головного речення і які відповідають на питання( внаслідок чого?). З головним реченням підрядні наслідкові поєднуються сполучником (так що).
Підрядними ступеня і способу дії називаються речення, що вказують на ступінь і спосіб дії головного речення і відповідають на питання якою (мірою? наскільки? як? у який спосіб?) Підрядні ступеня і способу дії приєднуються до головного речення сполучниками (ніж, чим, як, мов, немов, наче, неначе, ніби). У головному реченні здебільшого вживається вказівне слово (так). Підрядні ступеня і способу дії можуть вказувати і на ступінь вираження якості. Різновидом підрядних способу дії є підрядні порівняльні. Порівняльні сполучники я9як, мов, немов, наче, неначе, ніби, ніжя0 часто приєднують неповні підрядні речення, що називаються порівняльними зворотами.