33.Граматичні зв’язки між компонентами словосполучень. Види підрядного зв’язку.

Підрядний зв'язок у словосполученні виражає граматичну залежність одного слова від іншого. Специфіка того чи іншого способу вираження підрядного зв'язку зумовлюється в основному не головним, а залежним від нього компонентом, його граматичним оформленням.

Узгодження — тип підрядного зв'язку між компонентами словосполучення, при якому форми залежного слова уподібнюються формам головного, стрижневого слова: чарівний куточок, чарівна усмішка, чарівне слово, чарівні очі. Головним компонентом такого зв'язку є іменник або субстантивована частина мови, а залежним — прикметник, займенник, порядковий і кількісний, іменник.

Залежне означуване слово, як правило, стоїть у препозиції до основного слова і виявляє повне узгодження в можливих спільних формах, якими є форми роду, числа, відмінка. Крім повного, узгодження може мати форми й неповного узгодження. Зокрема воно виявляється у словосполученнях з іменником — місто Киів.

Кореляція- окрема форма підрядного зв’язку в іменниково-іменникових словосполученнях, що виявляється в дублюванні одним іменником флексії іншого для реалізації апозитивних відношень- між прикладкою і означуваним словом,що виражаються узгодженням у відмінку: Місто Відень.

Керування — вид підрядного зв'язку, при якому залежне слово набуває форми того непрямого відмінка, якого вимагає відповідно до своїх лексико-граматичних особливостей керівне слово. За характером вираження керування може бути безпосереднім, коли засобом граматичного зв'язку є закінчення залежного компонента (підставити вітрила вітрові), або опосередкованим, коли граматичний зв'язок виражається не тільки відмінковим закінченням, а й прийменником (чкурнути на вулицю).

Прилягання — вид підрядного зв'язку, при якому залежне слово має незмінну форму й поєднується з головним тільки за змістом. Залежний компонент виражається прислівником (неусипно пильнують), дієприслівником (сидіти склавши руки), неозначеною формою дієслова (звеліти атакувати).

Сурядний зв'язок у словосполученні виражає граматичну рівноправність, незалежність одного компонента від іншого; кожен із компонентів не пояснюється іншим і не пояснює його сам. Слід відзначити однофункціональність компонентів словосполучення, тобто вони відіграють однакову роль у створенні синтаксичної конструкції.

Залежно від кількості компонентів та сполучникових засобів їхнього поєднання розрізняють закритий сурядний зв'язок і відкритий. Закритим сурядним зв'язком поєднуються тільки два компоненти словосполучення за допомогою сполучників протиставних (а, але, проте, зате, однак); пояснювальних (а саме, тобто):; градаційних (не тільки.., а й, не тільки.., але й та ін.).Відкритим сурядним зв'язком може поєднуватися необмежена кількість компонентів, чому сприяють інтонація переліку та сполучники — єднальні (і, й, ні... ні та ін.) і розділові (чи, або, хоч, то... то та ін.)

34.Семантико-синтаксичні відношення у словосполученнях. Прості та складні словосполучення.

Семантико- синтаксичні відношення – відношення , що відображають стосунки предметів і явищ дійсності, вказують на значеннєві стосунки поєднаних певних синтаксичнихм зв’язком синтаксичних одиниць.

Апозитивні відношення- між прикладкою й означуваним іменником(журналіст-радійник, місто Чернівці)

Означальні – залежний компонент є виразником ознаки предмета(валютний ринок)

Об’єктні – залежний компонент є виразником об’єкта дії (знімати сюжет)

Обставинні – залежний компонент виражає обставинні характеристики дії, стану,ознаки (збиратися у відрядження)

Предикативні – між підметом і присудком (життя триває).

Прості- утворюються з двох (зимові канікули) чи з кількох повнозначних слів із залежною семантично неподільною частиною (люди літнього віку).

Складні- Утворюються поширенням компонента простого словосполучення:поговорити з учителем групи продовженого дня.