- •Міністерство освіти і науки україни
- •Передмова
- •Методика як наука. Зв’язок методики з іншими науками.
- •1. Історичний екскурс у розвиток методичної науки.
- •2. Методика як наука. Предмет дослідження методики.
- •3. Зв ‘язок методики з іншими науками.
- •4. Зміст навчання іноземної мови у загальноосвітній школі.
- •5 Цілі навчання іноземної мови у зош.
- •Лекція 2 система вправ для формування навичок та умінь мовлення
- •2.Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення.
- •Таблиця 2
- •1. Граматичний мінімум. Граматична структура. Граматичні навички. Зразок мовлення.
- •2.Етапи формування репродуктивної граматичної навички
- •1). Етап ознайомлення з новою гс активного граматичного мінімуму.
- •2). Етап автоматизації дій з гс активного граматичного мінімуму
- •3.Етапи формування рецептивної граматичної навички
- •1) Етап ознайомлення з гс пасивного граматичного мінімуму.
- •2) Етап автоматизації дій учнів з новими гс пасивного граматичного мінімуму.
- •Лекція 5 навчання фонетичного матеріалу
- •3. Навчання звуків іноземної мови.
- •Рекомендована література:
- •Метод активізації можливостей особистості і колективу
- •1.Історія виникнення методу активізації.
- •2.Принципи методу активізації.
- •1.Зміст навчання техніки читання.
- •3.Вправи для навчання техніки читання.
Лекція 2 система вправ для формування навичок та умінь мовлення
1. Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов.
2. Класифікація вправ для формування навичок та вмінь мовлення.
Проблема навичок та вмінь мовлення у навчанні іноземних мов.
Навичку визначають як автоматизовану дію. Щоб досягти рівня навички, мовленнєва дія має набути таких якостей як автоматичність, стійкість, гнучкість, відсутність спрямованості свідомості на форму виконання, відсутність напруження і швидкої втомлюваності.
Автоматизованість – одна з найголовніших якостей навички. Вона передбачає певну швидкість виконання операцій, що входять до дії, її цілісність та плавність, послаблення напруження.
Стійкість –підготовленість навички протистояти негативному впливу з боку інших навичок. Вона досягається шляхом об”днання різних труднощів, які досі долалися окремо.
Гнучкість –здатність навички 1) включатися в новій ситуації; 2) функціонувати на новому мовленнєвому матеріалі. Гнучкість можна забезпечити завдяки різноманітності та варіативності ситуацій, що лежать в основі вправ.
Уміння можна визначити як оптимальний рівень досконалості мовленнєвої діяльності. Відповідно до чотирьох видів мовленневоі дїяльності виділяють чотири основних уміння: уміння говорити, уміння писати, уміння читати , уміння аудіювати.
Продуктивні уміння –говоріння та письмо - складаються на грунті репродуктивних навичок : граматичних (навичок вибору морфологосинтаксичного оформлення одиниці усного або писемного мовлення); лексичних (навичок вибору, сполучення , реалізації лексичної одиниці); фонетичних навичок (навичок артикулювання та інтонування); каліграфічних та орфографічних навичок письма (навичок графічного зображення мовлення та написання слів).
Рецептивні уміння –аудіювання та читання –складаються на грунті рецептивних навичок: граматичних ( навичок розпізнавання граматичних та прогнозування синтаксичних структур усного та писемного мовлення); лексичних (навичок розпізнавання та розуміння лексичних одиниць);слухових (навичок сприймання та розуміння звуків, звукосполучень, інтонації), перцептивних (навичок спрймання та розпінавання букв, буквосполучень, знаків пунктуації в писемному мовленні.
Етапи формування навички.
Перший етап (орієнтовно-підготовчий): на цьому етапі учні знайомляться з новим мовним матеріалом – граматичним, лексичним, фонетичним і виконують окремі мовленнєві дії за зразком або за правилом.
На другому етапі має місце автоматизація дій учнів з новим мовним матеріалом в аналогічних ситуаціях мовлення, головним чином на рівні фрази/речення (в окремих випадках-слова або словосполучення).
На третьому етапі має місце подальша автоматизація дій учнів з новим мовленнєвим матеріалом на рівні понадфразової єдності.
2.Система вправ для формування навичок та вмінь мовлення.
Вправа – це спеціально організоване в навчальних умовах багаторазове виконання окремих операцій, дій або діяльності з метою оволодіння ними або їх удосконалення.
Кожна вправа має три- або чотирифазову структуру.
Перша фаза – завдання.
Друга фаза – зразок виконання.
Третя фаза – виконання завдання.
Четверта фаза – контроль, взаємоконтроль або самоконтроль.
Вправи поділяються на види та типи у залежності від критеріїв класифікації. Виділяють шість критерів класифікації вправ – 2 головні та 4 допоміжні. До головних критеріїв класифікації вправ відносять 1) спрямованість вправи на прийом або видачу інформації та 2) критерій комунікативності. Допоміжними критеріями є 1) місце виконання вправ, 2) функція в навчальному процесі, 3) роль рідної мови, 4) спосіб виконання.
За критерієм спрямованості вправ на прийом / видачу інформації вправи поділяються на рецептивні, рецептивно-репродуктивні, репродуктивні, продуктивні.
В рецептивних вправах учень сприймає вербальну інформацію через слуховий або зоровий канал, а потім тим чи іншим способом показує, що він впізнає, розрізняє звуки, графеми, граматичні структури, розуміє усне чи писемне висловлювання.
В репродуктивних вправах учень відтворює повністю або зі змінами сприйнятий ним навчальний матеріал (слово, звук, речення, текст). Всі репродуктивні вправи фактично є рецептивно-репродуктивними, бо учень спочатку сприймає певну вербальну інформаіцію від диктора, учителя або з підручника, а вже потім репродукує її повністю або частково.
У продуктивних вправах учень самостійно породжує висловлювання різних рівнів (від рівня речення до рівня тексту) в усній або письмовій формі. Якщо продукуванню висловлювання передує сприймання і розуміння тексту, то вправа –рецептивно-продуктивна.
Розглянемо типи вправ, які виділяються за критерієм “комунікативність”. Комунікативні вправи - спеціально організована форма спілкування, коли учень реалізує акт мовленнєвої діяльності мовою, що вивчається.
В умовно-комунікативних вправах передбачаються мовленнєві дії учнів у ситуативних умовах на рівні фрази та понадфразової єдності. Основні визначальні якості даного типу вправ –наявність мовленнєвого завдання і ситуативності. Якщо одна з цих ознак відсутня –вправу не можна віднести до умовно-комунікативних.
В некомунікативних вправах учні виконують дії з мовним матеріалом поза ситуацією мовлення, зосереджуючи увагу лише на формі.
Основні та додаткові критерії та відповідні їм типи вправ наведені в таблиці
Таблиця 1
Типи вправ |
Некомунікативні (мовні) |
Умовно-комунікативні (умовно-мовленнєві) |
Комунікативні (мовленнєві) |
|
Види вправ |
Види вправ |
Види вправ |
|
|
|
|
Рецептивні
|
Сприйняття Впізнавання або Розрізнення звука термінального тону, орфограми, графеми, лексичної одиниці, граматичної структури |
Аудіювання або читання повідомлень, запитань, розпоряджень тощо на рівні фрази/речення або групи речень |
Аудіювання або читання тексту з метою одержання інформації
|
Репродуктивні |
Заучування напам”ять (лексичних одиниць, речень, текстів); повторення (звуків, лексич.одиниць,речень); заміна/вставка лексичних одиниць; зміна граматичної форми, переклад; звуження та розширення речень, об”єднання простих речень у складне; складання речень; переказ тексту, (відомого слухачам)
|
Імітація зразка мовлення (ЗМ), підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ, розширення ЗМ, завершення ЗМ, відповіді на запитання різних типів, переказ тексту (відомого слухачам, але від імені персонажа) |
Переказ тексту,
(невідомого слухачам)
|
Продуктивні |
|
Об”єднання ЗМ (одноструктурних і різноструктурних) у понадфразову єдність; об”єднання ЗМ у діалогічні єдності: запитання-відповідь; запитання- контрзапитання; повідомлення- запитання; спонукання-згода/відмова; спонукання-запитання і т.п.
|
Повідомлення якогось факту (фактів); опис (погоди, квартири, людини); розповідь (про якісь події, факти); доказ (якихось положень, фактів і т. п.); бесіда (між учнем/учнями і вчителем, між двома учнями; групова); написання записки, листа, плану, тез, анотації і т.п. |