3. «Чужинці» про Україну

Про нашу землю найстарші відомості! належать грекам і арабам. Коли перші чисто описові і торкаю­ться лише самої території, то арабські — вже чимало говорять про самий нарід. У IX—X ст. араби були дуже культурним народом, як купці багато їздили по ріжних землях і тому на свій час вважалися першими географами в світі.

Майже всі арабські письменники ясно відріжняють славян від «Руси», при чім головним містом славян вважають Київ, який називають «Куяб». Про самий нарід кажуть, що вони займаються хліборобством та почасти скотарством, є суворі і войовничі.

«Як у кого з них родиться син, — пише Ібн-Даст у X ст., — він бере голий меч, кладе перед новонарод­женим і каже:

— Не залишаю тобі в спадщину ніякого майна, матимеш тільки те, що здобудеш цим мечем...

Міст у них велике число і живуть вони просторо».

Яскраве вражіння зробила Україна на англійця, професора мінералогії кембріджського університету

Кларка Эдварда Даниэля путешествуя по який у своїй книжці «Подорож до Росії, Криму й Туреччини» (Льондон, 1812) писав:

«Ми зустріли валки українців, що ріжняться під кожним оглядом від інших мешканців Росії. Це дуже шляхотна раса. Вони виглядають кріпкіше та краще від москалів і перевищують їх у всьому, де лиш може одна кляса людей перевищувати другу. Вони є чистіші, запопадливіші, гостинніші, побожніші та менше забобонні.

Хати на Україні чисті і білі, як в Уельсі — мандрівникові здається, що він перенісся до Голяндії.

4. Хто одним з перших зробив опис території сучасної України?

Геродот — про землі на півдні сучасної України. Геродот багато мандрував. Зокрема, він здійснив подорожі по узбережжю Понту Євксинського , досягнувши гирла Істра (тоді – Дунаю). Звідси Геродот подається в захоплюючу подорож у долини Дніпра й Дону. У його працях знайшли відображення спостереження природи окремих місцевостей. У Скіфії (тоді – країни на північних берегах Чорного моря) найбільше вразили Геродота численні ріки, тому він їх описав особливо детально, мальовничо й цікаво: «Борисфен (тоді – Дніпро) — найбільша з річок Скіфії після Істру. Він має найкращі й найпридатніші для худоби пасовиська, він же має щонайбільше доброї риби. Вода з нього найприємніша для пиття; він пливе чистий між іншими каламутними. Над його берегами найкращі посіви; в місцях, де не сіяно, родить висока трава. У його гирлі нагромаджується сама по собі величезна кількість солі». У І-му столітті нашої ери землі на півдні України потрапили під владу величезної Римської імперії. Для управління цією імперією полководцям і сенаторам потрібні були географічні знання. Для цих потреб давньоримські вчені Страбон, Пліній Старший, Клавдій Птолемей створювали багатотомні описи – своєрідні енциклопедії стародавнього світу.

На їх сторінках знайшлося скромне місце й для опису «Сарматії» (так тоді називали землі сучасної України). Відомості для описів бралися з різних, не завжди достовірних джерел (від легіонерів, купців тощо). Карта Птоломея була першоосновою для створення середньовічних карт (у т.ч. й України).

Ібо до Норвегії. Нарід на Україні нагадує верховинців з Шотляндії... За столом українського селянина більша чистота, аніж за столом у московсько то князя... Після повстання Мазепи російський уряд не перестав нищити привілеїв України...»