Визначення полюсів у соленоїда магнітною стрілкою та по напряму струму.

Обладнання: 1) соленоїд демонстраційний, 2) стрілка магнітна демонстраційна на підставці, 3) В-24 або батарея акумуляторів, 4) вимикач демонстраційний, 5) дроти з’єднувальні, 6) ящик–підставка.

Для демонстрації прилади розташовують, як показано на рис. 12. До батареї акумуляторів через рубильник приєднують клеми соленоїда і наближають до одного з його кінців магнітну стрілку. Напрям стрілки не повинен співпадати з віссю приладу. Потім включають струм і по розташуванню стрілки визначають полюса соленоїда.

Знаючи напрям струму в ланцюзі, перевіряють результати досліду за правилом гвинта.

Взаємодія двох колових струмів.

Обладнання: 1) моток дротяний на підставці, 2) рамка від приладу «Виток в магнітному полі», 3) штатив універсальний, 4) дроти з’єднувальні.

Рамку від приладу «Виток в магнітному полі» підвішують на ізолюючому стрижні за допомогою спеціального гнучкого шнура і поряд з нею встановлюють дротяний моток на підставці.

Рамку і моток спочатку поміщають поряд в одній площині, як показано на рис. 13.

Визначивши і відзначивши яким-небудь чином напрям струму в мотку і в рамці (можна, наприклад, застосувати кольорові провідники), включають на короткий час струм і показують тяжіння або відштовхування рамки залежно від напряму струму. Щоб змінити напрям струму, повертають моток на 180°.

Потім встановлюють моток проти рамки так, щоб їх площини були паралельні, включають струм і показують, що витки із струмами, однаково направленими, притягуються, а якщо струми в них направлені протилежно – відштовхуються. При достатньо сильному струмі рамка, відштовхнувшись, перевертається і притягується впритул до мотка.

Прилади приєднують до джерела струму паралельно або послідовно; струм в кожному з них при короткочасному включенні не повинен перевищувати 4 А.

Підсилення магнітного поля соленоїда залізним сердечником.

Обладнання: 1) котушка від розбірного електромагніту, 2) стрілка магнітна демонстраційна на підставці, 2) стрижень укорочений від універсального штатива, 4) В-24 або батарея акумуляторів, 5) вимикач демонстраційний, 6) дроти з’єднувальні, 7) ящик-підставка, 8) коробка сірникова.

Щоб поступово підвести учнів від соленоїда до електромагніту, повторюють спочатку попередній дослід, але заміняючи демонстраційний соленоїд котушкою від розбірного електромагніта. Котушку кладуть горизонтально на ящик–підставку (для цього на круглому каркасі котушки зроблені дві невеликі площини — «лиски») на висоті магнітної стрілки і приєднують через вимикач до джерела струму. Звертають увагу, що після включення струму в ланцюг магнітна стрілка, розташована поряд з одним з кінців котушки, поводить себе, як і при соленоїді: різко повертається і довго коливається, прагнучи встановитися по напряму сил лінії магнітного поля котушки.

Поки стрілка ще не встановилася після замикання ланцюга, вводять з протилежного кінця котушки всередину її залізний стрижень (укорочену стійку від універсального штатива) і підкладають під нього для стійкості сірникову коробку. Помічають, що частота коливань стрілки різко збільшується і вона швидко заспокоюється.

З цього роблять висновок: магнітне поле котушки струмом підсилюється при введенні в неї залізного сердечника.