Дія магнітного поля на електричні заряди.

Мета досліду. Показати, що магнітне поле не діє на нерухомі і діє на рухомі електричні заряди. Для цього збирають установку, зображену на рис. 17, а. Провідник повинен бути гнучким і достатньо довгим 1,5-2 м). Краще всього його виготовити з тонкої алюмінієвої фольги або з обплетення гнучкого екранованого дроту. Зібравши ланцюг, звертають увагу учнів на те, що провідник, приєднаний до негативного полюса батареї акумуляторів, заряджений негативно. Підносячи до провідника демонстраційний дугоподібний магніт, помічають, що магнітне поле не діє на нерухомі електричні заряди, що є на провіднику.

Замикають ланцюг і помічають втягування (або виштовхування) провідника (рис. 17, б, в). Оскільки при замиканні ланцюга змінився тільки стан – електричних зарядів (нерухомі заряди прийшли в рух), то роблять вивід, що магнітне поле не діє на нерухомі заряди і діє на рухомі, це є його відмітною ознакою.

Для закріплення отриманого виводу, а також для конкретизації явища необхідно – виконати аналогічний дослід з електронним пучком.

До високовольтного випрямляча приєднують електронно-променеву трубку Замкнувши ланцюг, підносять магніт до трубки і спостерігають відхилення пучка. Змінивши положення магніта, помічають відхилення пучка в протилежну сторону. Якщо в кабінеті немає спеціальної трубки для демонстрації дії магнітного поля на електронний пучок, можна використовувати осцилограф, осцилографічну трубку на підставці або телевізор. При піднесенні магнітів до будь-якого з цих приладів є помітним зсув пучка, що світиться, або зображення.

Доменна структура феромагнетиків.

Обладнання: 1) модель будови феромагнетику, 2) магніт постійний прямий, 3) проекційний апарат.

Для пояснення доменної структури феромагнетику користуються невеликим саморобним приладом (рис. 18). Він складається з рамки з дном з органічного скла і встановленими на нім двадцятьма вістрями. Вістря розташовані в чотири ряди на відстані приблизно 15 мм один від одного. На кожне вістря насаджений сталевий намагнічений циліндрик з одним закругленим торцем. Зверху рамка закрита склом, що оберігає циліндрики від зіскоку з вістря.

За допомогою пристосування для горизонтальної діапроекції прилад проектують на екран і звертають увагу учнів на випадкову мимовільну орієнтацію в приладі. Спостережувана картина аналогічна уявній картині розташування частинок у феромагнетику.

На рис. 19, а показаний один з випадків можливого розташування циліндриків. На ньому можна відмітити групи магнітиків з однаковою орієнтацією. Це цілком відповідає наявності областей мимовільного намагнічування (доменів) в не намагніченому феромагнетику.

Підвівши з двох протилежних сторін моделі різнойменні полюси прямих магнітів, примушують циліндрики обернутися закругленими кінцями в один бік. В цьому випадку на екрані вийде картина, що зображає магнітне насичення (рис. 85, б).

Якщо рухати над приладом полюс магніту і цим способом привести магнітики в швидке обертання, то вони знов утворюють по–різному орієнтовані групи. Подібно до цього відбувається розмагнічування зразка в змінному магнітному полі, при ударах, при нагріванні.