49. Фантастика По

Сучасна наукова фантастика виросла з творів Ж,Верна та Г. Уеліса. Це безумовний факт, який засвідчили майже всі видатні письменники- фантасти нашого часу. Верн та Уєліс у свою чергу вважають себе учнями По. Звідки брав цей майстер сюжети думка у вчених не однорідна. Одні вважають, що з фольклору поезії та драми, що протягом сторіч переходячи з одного твору до іншого, потрапили до науково-фантастичної літ-ри 19-20ст.( історія людини-неведимки, політ на Луну,переміщення у часі та просторі, тощо.)Інші ж вважають, що н-ф. це породження 19 ст., творіння прикордонної епохи, коли раціональний пафос Просвітництва вступив у взаємодію з романтичною філософією, за якої фантастика, уява та інтуіція є первинною.

Науково –фант. повісті По умовно поділяються на три категорії( умовно, бо у чистому вигляді не існують)1)технологічні2)сатиричні3) метафізичні.Всіхїх поєднує тільки одне: вони пив’язані до певного відкриття, яке саме дуже рідко стає головним предметом зображення.Найчастіше воно тільки привід для роздумів про речі, що знаходяться в абсолютно іншій сфері людського досвіду.

Фантастичні розповіді. Фантастичні розповіді По - зразок того, як комічне і серйозне уживаються всередині одного жанру. Едгар По вимагає від читача небагато довіри, трохи 'легковір'я, побільше фантазії й веде у світ космосу, на край землі - в загадкову Антарктиду, змушує то випередити свій вік, то відступити назад, щоб оцінити фантастичні чудеса техніки XIX століття.

« Повість про незвичайні пригода Ганса Пфалля» - оригінальна і захоплююча повість, яка надихнула Жюля Вер на на створення роману «П'ять тижнів на повітряній кулі», - свідчить про різноманіття відтінків на палітрі художника Едгара По. Початок і кінець повісті змушують читача насолодитися гумором, спостерігаючи, як спритний городянин розіграв розумний та жорстокий жарт над тупоголовим бургомістром і професором. Середина оповідання - розповідь Ганса Пфалля про подорож на Місяць - це серйозна науково-пригодницька історія з максимально правдоподібними деталями. Пфалль веде протокольно точний запис про свій політ; особливо вражають його спостереження над власним фізичним станом і поведінкою. Як справжній учений експериментатор, Пфалль не упускає жодного важливого спостереження. Він розсуджує про закони земного і місячного тяжіння, про щільність атмосфери в її верхніх шарах, про апаратуру для згущення воздуху, про принципи атмосферного тиску на людське тіло, про метеори; він знає механіку, фізику, тригонометрію, географію та астрономію. «Божевільний Едгар» (так охрестили Едгара По європейські декаденти) проявляє в цьому оповіданні ерудицію наполегливого вченого; дає не тільки точний і стислий звіт про стан науки першої половини XIX ст., але і робить наукові прогнози, зберігаючи при цьому живу цікавість, створює, пригоду «настільки несподівану, настільки нову - настільки не відповідну усталеним думкам», що воно й досі викликає інтерес у читача.

Художня манера. Захопливість оповіді - одна з найяскравіших рис художньої манери По. Читач у нього завжди співучасник описуваних подій. Він тремтить від нетерпіння, коли Дюпен прискіпливо досліджує місце події, не поспішаючи виробляє свої математичні виклади; )

Три прийоми н-ф. літератури:1)тривіальний бит- змушує читача повірити в реальність описуваного, бо бачить усе близьке зрозуміле, пережите: умови биту, емоції, переживання-людей)2) правильне застосування наукових фактів. Н.ф. як правило пише про те, що знаходиться далеко за межами науки, тому тут мають бути присутні научно необґрунтовані гіпотези, які не можна не довести,ні відкинути('' наш участок космічного простору заповнений не ефіром, а заповнений повітрям, Північний полюс має форму впадини, газ для шару здобув від поєднання якогось металу з кислотою).Але щоб вірили, потрібні достовірні гіпотези та відомі всім прилади, факти, як тло в, якому ховається вигадка.3)''промуск сходинки'' логічні доводи часто мають пропущенну частинку, не все і не завжди пояснюється й доводиться. Робиться це з метою переконати читача в неможливому.

Серед науково-ф. творів По є група оповідань, які визначаються як фантастична сатира. Наука тут присутня або як об’єкт сатиричного висміювання або я к додатковий засіб для створення необхідної ситуації. Сюди належить Розмова з мумією( оживлення мумії завдяки батареї електричних елементів), 1002 казка Шехерізади( Сінбад спостерігає машину цивілізацію 19ст.), тощо. Створюється для судження про теперішнє з боку минулого чи майбутнього ,хай і фантастичного. У…Шехерізаді''Сінбад розказує про всі надбання 19 ст.-пароходи,машини, заводи, механізми, але в усьому цьому немає нічого,щоб не було пов’язано з технікою та матеріальністю, ні щирості, ні доброти, ні співчуття. І тому минуле(часи Багдадського халіфату Гаруна-аль-Рашида)засуджує таке ''прекрасне сучасне''. По ясно показав, що єдине чим америка може бути кращою від таких розвинутих у минулому цивілізацій як країни Далекого Сходу та Єгипет, то це ''слаббительное Иейбогуса '' та ''пилюлями Бранрета''.

У 40х роках у творчості письменника з’являється ще одна,дещо незрозуміла й дивна,тенденція. Створюється серія оповідань та художніх досліджень феноменів із галузі месмеризма, паропсихології і метампсихоза, тобто явищ, наукова достовірність яких була сумнівною навіть у середині 19 ст. Повість скалистих гір, Правда про те, що сталося з містером Вальдемаром''. Ці оповідання не мають жодної іронічного чи сатиричного тону, у цілому хар-го для г-ф. творчості По. Вони написані із цілковитою серйозністю, у формі безпредвзятого виложення '' випадків із практики''.

.