ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………...…...3

РОЗДІЛ 1. Поняття підприємництва, організаційні форми та види

підприємницької діяльності……………………………………………………................5

РОЗДІЛ 2. Види та завдання державної підтримки підприємництва ……….………...13

РОЗДІЛ 3. Механізми та фінансова основа підприємницької діяльності.………….....22

РОЗДІЛ 4. Проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності………...28

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ…………………………………………………………41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...……...42

 

ВСТУП

Підприємництво - складний і важливий елемент сучасного суспільства, а підприємець - одна з його ключових фігур.

Підприємницькі відносини закладені в українському народі генетично. Протягом усього процесу розвитку всіх сторін громадського життя ступінь розвитку підприємництва, економічна воля й інші фактори, що стимулюють зростання ініціативності суб'єктів економіки відігравали важливу роль. І на сьогоднішній день формування ефективної, конкурентоздатної, соціально-орієнтованої економіки складає стратегічний курс державної політики, що є дуже важливим для економіки.

Однак підприємництво - це не тільки об'єкт академічного інтересу. Це те явище повсякденного життя, яке нікого не залишає байдужим, перебуваючи, так би мовити, у всіх на вустах, і яке викликає далеко неоднозначну реакцію з боку представників різних соціальних груп, релігійних конфесій, культур.

Вимоги до фахівця з економічного напрямку підготовки на сучасному ринку праці дуже різноманітні, однак безумовно, високі.

Розвиток малого і середнього бізнесу є одним із умов переходу України до повноцінних ринкових відносин, стійкому розвитку економіки, а також забезпечує стабільність у соціальній сфері.

Це питання було висвітлене в працях різних вчених, зокрема, Бланка I.О., Олексюка О.С., Ковальова В.В., Стоянової Є.С., Шеремета А.Д., Крейнiної М., Альтмана Е., Хелферта Е., Рiшара Ж. та iнших.

Окрім робіт вище зазначених вчених та опублікованих праць автора, досліджувалися теоретичні і методологічні положення, які висловлені в наукових працях провідних вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів і практиків в області економіки, маркетингу, првознавстві і т.д.

Метою даної роботи є: охарактеризувати підприємництво України, визначити важливі проблеми цієї галузі та намітити перспективні шляхи їх вирішення.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є підприємництво України. Предметом дослідження є державна підтримка розвитку підприємництва

Завданнями курсової роботи є:

1. Визначення сутності поняття підприємництва, їх організаційні форми та види

2. Визначення механізмів та фінансову основу підприємницької діяльності

3. Проаналізувати різні інформаційні джерела проблеми підприємницької діяльності.

4. Визначити і порівняти існуючі підходи з певної проблеми підприємництва та зробити узагальнюючі висновки.

5. Визначити проблеми та перспективи розвитку підприємницької діяльності.

Інформаційною базою слугують наукові статті, монографії, навчальні посібники, статистичні дані та періодичні видання.

Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел.

 РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА, ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ ТА ВИДИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Серед суб’єктів господарювання домінуюче місце належить саме підприємствам. Це зумовлено унікальними економічними і соціальними функціями підприємства у економічній системі, адже підприємство виконує функції товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах, послугах. Тому законодавчий інститут підприємства як суб’єкт господарювання є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою. Тому усі основні закони та інші нормативні акти господарського законодавства приймаються, виходячи з економічного та правового становища підприємства.

Поняття “підприємство” є узагальнюючим, або збірним.

Воно:

• визначає підприємства як суб’єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств);

• це поняття є загально галузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торгівельні та інші підприємства.

Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність ознак (економічних, організаційних і юридичних), за якими кваліфікується як суб’єкт господарювання і суб’єкт права.

За допомогою цих ознак, систематизованих визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому ГК та іншими законами.

По-перше, закон визначає, що підприємство – це суб’єкт господарювання. Суть визначення “суб’єкт господарювання” полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовий колектив якого на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб’єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну, торговельну та іншу господарську діяльність. Як правило, підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій – релігійних, об’єднань громадян тощо), хоч можуть створюватися і для некомерційної діяльності [1]

Отже, по-друге, підприємство є самостійним суб’єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України.

Підприємство – це статутний суб’єкт господарювання. Статут підприємства - це локальний акт господарського законодавства, який нормативно визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Статут це один з найважливіших правових актів підприємства.

Також підприємство має мати необхідне для суб’єкта господарювання майно – основні й оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридично відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб’єктом права. Основні й оборотні кошти знаходяться на самостійному балансі, гроші – на поточному рахунку підприємства в банках.

Підприємство має печатку зі своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Принципи підприємницької діяльності:

• вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

• самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону ("Про ціни і ціноутворення", ГКУ та інших законодавчих актів щодо ціноутворення);

• вільного найму підприємцем працівників;

• комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

• вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених податковим законодавством;

• самостійного провадження підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації (Держстандартом) та має статус державного стандарту.

Відповідно до КВЕД розрізняють такі види підприємницької діяльності:

1. види виробничої підприємницької діяльності, які створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності (виробничу підприємницьку діяльність поділяють у свою чергу на:

• підприємництво (комерційну господарську діяльність) з виробництва матеріальних благ, призначених для використання у сфері виробництва як засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), а також у сфері особистого споживання (вироби народного споживання);

• торгівельну підприємницьку діяльність, якою займаються суб'єкти підприємництва у сфері товарного обігу і яка спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання;

• допоміжну діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг і виконання певних робіт);

2. усі інші види підприємницької діяльності, які класифікуються як невиробнича підприємницька діяльність, (посередницька, фінансова, страхувальна, аудиторська тощо);

3. комбіновані види підприємницької діяльності.

Займатися підприємницькою діяльністю забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування. Підприємницька діяльність посадових і службових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування обмежується законом у випадках, передбачених частиною другою 64 статті Конституції України.

Підприємництво в Україні здійснюється у будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається Господарським кодексом України та іншими законами. Припиняється підприємницька діяльність:

• з власної ініціативи підприємця;

• у разі закінчення строку дії ліцензії;

• у разі припинення існування підприємця;

• на підставі рішення суду у випадках, передбачених ГКУ та іншими законами.

Загальною організаційною формою підприємницької діяльності є підприємство. Як визначено у ГКУ (ст.62), підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами НЕС (у тому числі іншим підприємством і громадянином - фізичною особою, групою громадян тощо) для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного провадження виробничої, науково-дослідної, торгівельної, іншої господарської діяльності. Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності. Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

А громадянин, згідно з чинним законодавством (ст. 128 ГКУ), визнається суб'єктом підприємництва у разі провадження ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Організаційні форми підприємницької діяльності в Україні залежно від форм власності (згідно з Господарським кодексом України):

Рис. 1.1. Організаційні форми підприємницької діяльності в Україні [`17] .

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють унітарні та корпоративні підприємства.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їхнім спільним рішенням (договором), функціонує на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створені, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створені у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

Підприємства залежно від кількості працівників та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працівників за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємства підприємство визнається дочірнім.

Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання.

Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене з ініціативи підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність. Господарські об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками.Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів Місцевого самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об'єднання. [9]

 

 

РОЗДІЛ 2

ВИДИ ТА ЗАВАДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ ПІДПРИЄМНИЦТВА

До основних напрямів підприємницької діяльності можна віднести:

Рис. 2.1. Основні напрями підприємницької діяльності [12] .

1. Формування правової бази розвитку і підтримки підприємництва.

Першочерговими завданнями формування правової бази розвитку і підтримки підприємництва є встановлення в законодавстві України чітких правових гарантій, які б забезпечували свободу і захист підприємницької діяльності, розвиток конкуренції.

Формування правової бази підприємництва передбачає:

• підготовку за участю спілок і об'єднань підприємців проектів законів та інших нормативних актів,

• спрямованих на правове забезпечення розвитку економіки;

• перегляд законодавства з метою скасування положень діючих нормативних актів,

• що гальмують розвиток приватної ініціативи та підприємництва;

• підготовку проектів актів законодавства, які включали б гарантії щодо обмеження втручання держави в підприємницьку діяльність юридичних осіб та громадян;

• створення та запровадження механізму реалізації прийнятих правових актів;

• удосконалення системи правового забезпечення роботи органів державного контролю за фінансовою та господарською діяльністю підприємницьких структур;

• встановлення в законодавстві додаткових санкцій за дії, що завдають збитків підприємництву: розкрадання, здирство (рекет), примушення прийняття рішень, які не відповідають інтересам підприємців, розголошення комерційної таємниці тощо;

• удосконалення антимонопольного законодавства.

2. Фінансово-кредитна підтримка підприємницької діяльності

Розвиток підприємницької діяльності потребує удосконалення діючої системи фінансування, кредитування і страхування господарської діяльності, яка б забезпечила рівний доступ усім суб'єктам господарювання до фінансово-кредитних ресурсів за умови зворотності і прибутковості їх надання для фінансово-кредитної підтримки розвитку підприємництва можуть використовуватись: бюджетні відрахування, спрямовані на фінансування цієї Програми, та кошти інвестиційних державних проектів, в реалізації яких беруть участь :

• підприємницькі структури;

• кошти Українського фонду підтримки підприємництва, інших загальнодержавних та регіональних фондів;

• кошти державних і комерційних банків;

• власні кошти підприємств та організацій як державного, так і

• приватного секторів економіки;

• кошти від роздержавлення і приватизації;

• іноземні інвестиції.

• Фінансово-кредитна підтримка підприємництва передбачає запровадження: пільгового оподаткування прибутку та пільгових умов кредитування суб'єктів малого бізнесу, що діють у пріоритетних напрямах

• підприємницької діяльності, визначених цією Програмою;

• пільгового оподаткування малих приватизованих підприємств;

• пільгового кредитування інноваційних та експортно-орієнтованих проектів;

• виділення квот та пріоритетного продажу кредитних ресурсів Національним банком комерційним банкам, які кредитують підприємців на пільгових умовах;

• системи державного регулювання амортизаційних відрахувань шляхом підвищення норм для підприємницьких структур, що займаються пріоритетними видами виробничої та інноваційної діяльності.