11.Загальна характеристика основних галузей права України

Основними галузями сучасного права є: конституційне, адміністративне, цивільне, кримінальне, трудове, сімейне, фінансове, земельне, екологічне, цивільно-процесуальне, кримінально-процесуальне, виправно-трудове.

Конституційне право — система норм, що регулюють основи суспільного і державного ладу, закріплюють основні права і свободи людини та громадянина, визначають форму держави, повноваження вищих органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Адміністративне право - система норм, що регулюють відносини у сфері державного управління, а саме: систему і повноваження виконавчих органів влади і посадових осіб, закріплюють права і обов'язки громадян у їх взаємовідносинах з цими органами, визначають поняття й види адміністративних правопорушень тощо.

Цивільне право — система норм права, що регулюють майнові та пов'язані з ними особисті немайнові відносини, засновані на рівності та майновій самостійності їх учасників.

Кримінальне право - система норм, що закріплюють підстави і принципи кримінальної відповідальності, встановлюють види покарань за скоєння злочинів з метою охорони прав і свобод людини, громадянина, громадського порядку, власності, забезпечення миру та запобігання злочинів.

Трудове право — система норм, що регулюють трудові відносини між роботодавцем і працівником, визначають основні трудові права і обов'язки працівників, порядок укладання й розірвання трудового договору, робочий час і час відпочинку тощо.

Сімейне право — система норм, що регулюють відносини у галузі шлюбу і сім'ї, а саме: умови і порядок укладання шлюбу, його розірвання, регулювання особистих немайнових і майнових відносин між членами сім'ї тощо.

Фінансове право — система норм, що регулюють відносини, які визначають порядок формування і розподілу бюджетних коштів, затвердження бюджету, порядок грошового обігу, оподаткування, діяльності банків тощо.

Земельне право — сукупність норм, що регулюють питання, пов'язані з встановленням власності на землю, умови і порядок землекористування, правовий режим земель тощо.

Екологічне право — сукупність норм права, що визначають засоби, форми і порядок охорони навколишнього природного середовища. Норми цієї галузі права забезпечують право кожного на сприятливе оточуюче середовище.

Цивільно-процесуальне право - сукупність норм права, що визначають порядок цивільного судочинства, а саме порядок розгляду справ, які виникають із цивільних, сімейних, трудових, земельних, природоохоронних і адміністративних правовідносин.

Адміністративно-процесуальне право — система норм права, яка регулює порядок здійснення і розгляду адміністративних справ, що виникають у сфері державного управління.

Кримінально-процесуальне право — сукупність норм права, що визначають порядок провадження у кримінальних справах під час дізнання, досудового слідства і розгляду справи судом.

Виправно-трудове право — сукупність норм права, що регулюють порядок і умови відбуття покарання та застосування заходів виправно-трудового впливу до осіб, засуджених до позбавлення волі, виправних робіт, а також порядок діяльності установ, що виконують вироки, тощо.

12.Ознаки вид та слад правопорушень. юридична відповідальність. Правопорушення – це особистісно чи суспільно шкідливе або небезпечне винне протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, що є підставою для застосування юридичної відповідальності. Ознаки правопорушення: 1. Вираженість у неправомірних діяннях (діях чи бездіяльності) суб’єкта. 2. Деліктоздатність. 3. Протиправність (форми прояву: пряме порушення заборон, невиконання обов’язку, зловживанням суб’єктивним правом, перевищення компетенції). 4. Винність суб’єкта (є результатом вільного волевиявлення правопорушника). 5. Суспільна чи особистісна шкідливість або небезпечність. 6. Караність (наявність юридичної відповідальності). Юридичний склад правопорушення – це конструкція, що передбачає наявність ознак правопорушення, які є необхідними та достатніми для притягнення до юридичної відповідальності:  1. Суб’єкт, 2 . Об’єкт, 3. Суб’єктивна сторона, 4. Об’єктивна сторона. Юридичний склад вказує на сукупність фактів, що є підставою юридичної відповідальності та визначають спосіб індивідуального покарання. Види правопорушень: - За галузевою належністю: а) конституційне, б) кримінальне, в) адміністративне, г) цивільне, д) трудове, е) земельне, є) фінансове, ж) в іншій галузі. - За характером нормативно-правового припису: а) матеріальні, б) процесуальні. - За ступенем шкідливості чи небезпечності: а) злочини, б) проступки (конституційні, адміністративні, цивільні, цивільні, господарські, дисциплінарні, матеріальні, податкові, земельні, бюджетні тощо). - За сферою суспільних відносин: а) в економічній сфері, б) в політичній сфері, в) в екологічній сфері, г) в соціально-побутовій сфері, д) в освітньо-навчальній сфері, е) в інших сферах. Юридична відповідальність – це передбачений нормативно-правовими приписами обов’язок правопорушника зазнати негативні юридичні наслідки за вчинення правопорушення. Ознаки юридичної відповідальності: 1. Передбачена в нормативно-правових приписах. 2. Є обов’язком правопорушника зазнати негативні для себе наслідки. 3. Забезпечується державою. 4. Підставою застосування юридичної відповідальності є склад правопорушення. 5. Застосовується лише спеціально уповноваженими суб’єктами 6. Виконує охоронну, захисну, каральну, виховну функції. 7. Є одним із засобів державного примусу. Функції юридичної відповідальності: 1. Запобіжна (охоронна). 2. Захисна (відновлювальна). 3. Каральна (штрафна). 4. Виховна. Види юридичної відповідальності: 1. Конституційна, 2. Кримінальна, 3. Адміністративна, 4. Цивільна, 5. Господарська, 6. Дисциплінарна, 7. Матеріальна, 8. Земельна, 9. Екологічна, 10. Сімейна, 11. Процесуальна, 12. Міжнародна.

13.Поняття законності та правопорядку. Законність - це стан суспільного життя, який характеризується неухильним дотриманням і виконанням законів всіма суб'єктами1.  Тоді як закон закріплює загальнообов'язкові правила поведінки, законність “прокладає” шлях до повного і безперешкодного їх здійснення. Інакше кажучи, вона є неодмінною умовою реального втілення законів у життя. Отже, дотримання законів приводить до встановлення законності у суспільстві, а законність, в свою чергу, забезпечує їх реалізацію. Основними засадами законності вважають: а) верховенство закону в системі нормативних актів; б) єдиність законності; в) незаперечність закону в соціальній практиці; г) реальний характер законності; д) забезпечення прав людини; е)невідворотність відповідальності за правопорушення; є) взаємозв'язок законності і доцільності, законності і культурності, законності і справедливості та ін. Правопорядок - це система суспільних відносин, що встановлюються в результаті точного і повного здійснення розпорядження правових норм всіма суб'єктами права1.  Структура правопорядку - це єдність і одночасне розділення врегульованої правової системи суспільних відносин у відповідності з особливостями їхнього галузевого змісту2.  Правопорядок це реалізована система права. Він включає конституційні, адміністративні, фінансові, земельні, сімейні й інші види суспільних відносин, врегульовані з нормами відповідних галузей права. У цьому зв'язку в структурі правопорядку виділяються не тільки галузеві, але й більш дробові групи відносин, що врегульовані підгалузями та інститутами права. Особливість правопорядку як специфічної системи суспільних відносин виражається в тому, що складається він тільки на основі правових норм і в силу цього охороняється державою1.  Правопорядком охоплюються далеко не всі відносини, що мають місце в суспільстві. Визначена частина громадського життя не має потребу в правовій регламентації. Вона знаходиться в сфері здійснення норм моралі, норм різних громадських організацій та інших неправових нормативних регуляторів. У цьому змісті правопорядок є лише елементом загальної системи суспільних відносин, що створюється під впливом нормативного регулювання. Це частина суспільного порядку. Правопорядку притаманні такі вимоги: а) непорушення загальноправових заборон; б) безперешкодне здійснення правового статусу людини і громадянина, державних і громадських організацій, їх об'єднань;  в) невідворотність юридичної відповідальності правопорушників у разі невиконання обов'язків, порушення прав і законних інтересів.