Прості (унітарні)

Складні

Проста унітарна (не має автономних одиниць)

Федерація

Конфедерація

Складна унітарна (має

автономні одиниці)

Імперія

Простою, або унітарною є держава, яка не містить у собі відокремлених державних утворень, які користуються певною державною самостійністю (Україна, Франція, Китай, Японія, Поль­ща). Вони, зокрема, характеризуються:

• цілковитою політичною єдністю;

• єдиною системою державних органів;

• єдиною системою законодавства;

• єдиним громадянством;

• можуть мати автономні утворення.

Складні держави формуються з окремих адміністративно-територіальних одиниць, які володіють певною державною самостійністю.

Федерація — це союзна держава, що складається з територій-суб'єктів, які мають обмежений суверенітет (США, Мексика, Росія, Канада). Для федерації характерні:

• наявність двох рівнів державного апарату;

• наявність двопалатного парламенту;

• наявність дворівневої системи законодавства;

• можливе подвійне громадянство та ін.

Конфедерація — це договірний союз держав, які об'єдналися для досягнення спільних цілей і зберігають свій суверенітет. Конфедерація характеризується:

• відсутністю єдиного громадянства;

• добровільним об'єднанням і необхідних коштів для вирішення спільних справ;

• створенням спільних органік шляхом рівного представництва;

• має здебільшого лише історичний характер (Північна Америка XVIII ст., Німеччина XIX ст.).

Імперія — це складна держи на, яка включає суверенну державу—метрополію — і підвладні їй несуверенні держави-колонії (Російська імперія, Османська імперія та ім.).

Політичний режим – це сукупність методів і засобі и здійсненим державної влади, її взаємодії з населенням.

Залежно під наявності демократичних інститутів політичні режими поділяють на демократичні й антидемократичні (рис. 1.4).

Політичні режими

Демократичні

Антидемократичні

Демократично-радикальний

Тоталітаризм

Авторитаризм

Демократично-консервативний

Фашизм

Расизм

Деспотія

Аристократія

Демократично-ліберальний

Військова диктатура

Демократичні режими засновані на визнанні принципу рівності та свободи людей. Вони характеризуються:

• наявністю прямої та представницької демократії;

• гарантованістю проголошених прав і свобод громадян;

• політичним плюралізмом;

• законністю і правопорядком;

• існуванням і рівноправністю всіх форм власності;

• незалежністю правосуддя;

• багатопартійністю та ін.

Для антидемократичних режимів характерні:

• існування тільки однієї офіційної ідеології;

• зведення до мінімуму політичних прав та свобод громадян;

• однопартійність;

• агресивність у зовнішній політиці;

• перевага однієї форми власності;

• культ особи вождя;

• месіанство;

• тотальний контроль з боку держави над усіма сферами суспільного життя.

3. Право - особливий вид соціальних норм

Кожне суспільство має регулювати відносини між людьми. Таке регулювання та охорона суспільних відносин здійснюється за допомогою соціальних норм.

Соціальні норми - це історично зумовлені правила поведінки чи діяльності людей, що мають загальний характер, є результатом свідомої вольової діяльності людини і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу.

Розрізняють такі види соціальних норм:

- юридичні;

- моральні;

- корпоративні;

- звичаї, традиції.

Правові (юридичні) норми посідають особливе місце в системі соціальних норм. Ця особливість виражається в соціальній цінності права, в його ознаках і функціональній ролі у суспільстві. Відмінності правових норм від інших соціальних норм наведено у порівняльній таблиці:

Порівняльна таблиця правових та інших соціальних норм

Правові норми

Інші соціальні норми

1) виникають разом із державою, встановлюються чи санкціонуються нею; 2) виражають волю домінуючої частини суспільства; 3) утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єдність (систему права); 4) існують у суспільстві як система норм; 5) формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'язків; 6) формально визначені (зовнішньо об'єктивовані); 7) мають точно визначені межі дії; 8) забезпечуються державним примусом та іншими засобами.

1) існують у будь-якому суспільстві, встановлюються чи санкціонуються іншими суб'єктами; 2) виражають волю різних верств населення; 3) можуть існувати і безсистемно, не будучи внутрішньо узгодженими; 4) існують здебільшого у вигляді декількох відносно самостійних систем нормативного регулювання; 5) виражаються не тільки через права та обов'язки, а й через загальні принципи, цілі, гасла тощо; 6) зазвичай позбавлені формальної визначеності, можуть виражатись у будь-яких, не завжди фіксованих формах; 7) не завжди мають точно визначені межі дії; 8) забезпечуються звичкою, внутрішнім переконанням, моральним, громадським впливом та іншими поза-державними засобами.

Отже, право як особливий вид соціальних норм відрізняється під інших соціальних норм взаємозв'язком із державою, напря­мами та способами впливу на суспільні відносини.