Основи культури української мови План

1.Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.

2.Комунікативні ознаки культури мовлення.

3.Комунікативна професіограма фахівця.

4. Словники у професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні професійної культури.

Література:

1.Сучасні ділові папери:навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закладів / С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В Шевчук – К.: А.С.К., 2000. – С.178-180.

Культура мовлення – складова частина культури мовлення

Культура мовлення – це сукупність таких якостей, які найліпше впливають на адресата з урахуванням реальної ситуації, поставлених мети й завдань..

		ПРАВИЛЬНІСТЬ мовлення - це дотримання літературних норм, які сприймаються мовцями як "ідеал" чи прийнятий зразок.
Комунікативні ознаки культури мовлення		ТОЧНІСТЬ - це відповідність мовленнєвих засобів мовленнєвій ситуації (змістові, меті, мовленнєвому рівню адресата і т. ін. мовленнєвого акту).
		ЛОГІЧНИМ називається мовлення, яке забезпечує змістові зв'язки між словами і реченнями в тексті
		ЧИСТОТА мовлення - це вживання елементів, які відповідають літературній мові.
		ВИРАЗНІСТЬ мовлення - це такі особливості його структури, які підтримують увагу та інтерес слухачів або читачів.
		БАГАТСТВО мовлення - це використання мовцями великої кількості мовних одиниць – слів , словосполучень, речень.
		ДОРЕЧНІСТЬ мовлення - це добір мовних засобів відповідно до цілей і мети спілкування.

Висококваліфікований фахівець повинен

-досконало володіти викладацькими, ораторськими організаторськими ,вербальними комунікативними здібностями;

-бути обізнаним з усiма головними правилами української мови

-мати високу загальну й мовну культуру, уміти спілкуватися з людьми, висловлюватися точно, логічно й виразно, досконало володіти фаховою термінологією, що можливо тільки за умови глибокого вивчення рідної мови, свідомого ставлення до повсякденної мовної практики ;

-знати особливості мови своєї професії.

Словник – це  упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих.

Словники служать цiлями опису i нормалiзацii мови ,сприяють пiдвищенню правильностi i виразностi мови його носiiв .

Типи словників

Енциклопедичні словники- тлумачать походження слів, їхні найдавніші корені, зміни в їх будові, а також розвиток значень слів.

Філологічні словники - містять інформацію про слова.

Словник етимологічний- лексикографічна праця, в якій з'ясовується походження слова: розкривається первісне значення, реконструюється найдавніша форма слова, вказується, чи слово запозичене, чи власне українське

Словник іншомовних слів- подають пояснення слів, запозичених з інших мов. 

Словник історичний- це словники, в яких пояснюються слова, зафіксовані писемними пам'ятками

Словник орфографічний-  фіксують основні норми літературної вимови.

Словник орфоепічний - служить довідником правильної нормативної вимови і нормативного наголосу.

Словник перекладний- словник, у якому реєстрове слово в різних його значеннях перекладається відповідниками іншої мови.

  Словник синонімів — у ньому подані ряди синонімів, що групуються навколо стрижневих слів, розташованих в алфавітному порядку.

Словник термінологічний — словник, у якому подана система термінів певної галузі науки, виробництва, мистецтва.

Лекція № 3