seminary

Теми рефератів:

1.Організаційний конфлікт в соціології управління[2];

2.Деструктивний конфлікт в соціології управління[2];

3.Рольовий конфлікт[1];

4.Типи поведінки особистості у конфліктних ситуаціях[1];

5.Шляхи вирішення конфліктів[1];

6.Профілактика конфліктності [1];

7.Медіаторство в умовах сучасної України і переговори в конфліктних ситуаціях [2].

Знати поняття:

Конфлікт; медіація; патерналізм; попередження конфліктів; прогнозування конфліктів; професійна адаптація; ринок праці; соціальний конфлікт; трудова адаптація.

Література:

[1], [4] 130 – 138; [5], [7], [8], [10], [11] 208 – 227; [12], [13], [14] 105 – 117;

[15] 52 – 56; [16] 139 – 149; [17] 392 – 418; [20] 146 – 150, 240 – 260, 318 – 339

На що треба звернути увагу:

Конфлікти в економічній сфері мають різний рівень впливу на суспільство, а за формою можуть існувати у вигляді загальної чи галузевої кризи, трудової суперечки, у формі економічної боротьби – суперництві на ринку праці, товарів, послуг. Економічні конфлікти можуть виникати також і між окремими людьми. Найпоширенішою формою в сучасній українській дійсності є трудовий конфлікт (в основному у вигляді страйку).

Особливий тип конфлікту з точки зору специфіки учасників складає управлінський конфлікт. Об’єктивними причинами цього конфлікту є фактори управлінського процесу і також причини суб’єктивного характеру.

Набагато легше попередити конфлікт, ніж його розв’язати. Основними методами розв’язання конфліктів є метод уникнення, метод переговорів, метод використання посередництва, метод третейського розгляду.

Використання зазначених методів, або їх поєднання дозволяє учасникам конфлікту успішно реалізувати ту чи іншу стратегію виходу з конфлікту. Це компроміс, співробітництво, домінування, ухиляння, пристосування.

Наслідки конфлікту можуть бути різноманітними залежно від змісту, учасників та умов перебігу конфлікту.

Зверніть увагу на соціальну сторону життя студентського колективу (організації), про наявні конфлікти в ньому, а, також про шляхи виходу з конфліктних станів. В даний час йде недостатня планова підготовка фахівців по престижних професіях. А також учбові заклади при цьому не мають ні кваліфікованих кадрів викладачів, ні науково – виробничої бази. Чи не приведе такий стан речей в майбутньому до перевиробництва цих фахівців і до можливого безробіття?

11

Семінарське заняття № 3

Молодость с ее благородным энтузиазмом, с ее смутными стремлениями к чистому, справедливому, к общественной правде есть одна из величайших сил прогресса.

Шелгунов Николай Васильевич

Наша молодежь должна получить все возможности, чтобы проявить свій высший потенциал; перед молодыми людьми должна стоять большая цель; у них должны быть великие мечты, и они должны знать, что обладают большими талантами.

Франц Хесселбайн

Почти все великое сделано молодыми. Дизраэли Бенджамин

Тема: « Соціологія молоді та девіація в молодіжному середовищі »

План:

1.Молодь як соціальна група і демографічна група;

2.Молодіжні рухи і організації;

3.Проблеми взаємодії поколінь.

Проблемні питання:

1.Дайте значення соціології молоді. Як змінилося уявлення про соціологію молоді та її завдання на протязі останніх років?

2.Вкажіть верхні і нижчі кордони молодіжного віку. Які дискусії з приводу меж молодіжного віку вам відомі і чим вони викликані ?

3.Назвіть основні групи в складі молоді та дайте характеристику їх спільних та відмінних рис.

4.На яких рівнях функціонує молодіжна свідомість? Які елементи входять до її складу?

5.Що таке молодіжні проблеми? Які види молодіжних проблем ви можете назвати?

Теми рефератів:

1.Молодь у сучасному суспільстві: проблеми і шляхи розвитку [2];

2.Історія поколінь в їх спадкоємності і конфліктах [2];

3.Елементи молодіжної свідомості[2];

4.Сучасні молодіжні рухи [2];

5.Молодіжна субкультура: норма і система цінностей [2];

12

6.Неформальні об`єднання молоді: вчора, сьогодні і завтра [2];

7.Державна молодіжна політика [2]

Знати поняття:

Соціологія молоді; субкультура; молодіжна субкультура; молодіжні рухи; система цінностей; неформальні об`єднання; молодіжні проблеми; молодіжна проблематика; молодіжна свідомість; державна молодіжна політика.

Література:

[4] 130 – 139, 206 – 213; [9] 162 – 211; [11] 168 – 207; [14] 118 – 136, 225 – 239; [15] 90 – 99, 177 – 180; [16] 94 – 121; [18] 209 – 234, 271 – 310; [21] 141 -

176, 184 – 204.

На що треба звернути увагу:

Девіація як соціальне явище буває різноманітною, присутня в суспільстві будь

–якого типу і притаманна кожній соціальній спільноті. Деформація соціальних норм є основним чинником формування різноманітних форм девіантної поведінки і відповідних їм поведінкових установ. Соціальні норми деформуються під тиском трансформаційних процесів у суспільстві, у зв’язку з викривленням ціннісних орієнтацій у різноманітних верств населення.

Перше місце серед факторів, що впливають на формування девіантної поведінки молоді, займає середовище перебування ( сімейне і так зване «двірське середовище». Перекручені уявлення про норми моралі в молоді в основному склалися під впливом сім`ї закріплювалися потім у неформальних групах з найближчого оточення.

Молодь – соціально – демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального положення і обумовлених тим і іншим соціально – психологічних властивостей.

Значну частину молоді складає студентство. Воно означає студентів як соціально

–демографічну і певну соціальне положення. Соціальні проблеми молоді – круг проблем цієї групи, що переживає період становлення соціальної зрілості, входження в світ дорослих, адаптації до нього і майбутнє його становлення. Молодіжна група охоплює хлопців і дівчат приблизно від 14 років до 35-ти.

Серед соціальних рухів видне місце займають молодіжні рухи і їх організації. Які молодіжні рухи і організації в Україні і мирі ви знаєте? Чим неформальні організації молоді відрізняються від формальних? Кого з молодих формальних і неформальних лідерів ви знаєте?

Життя молоді проходить під знаком “менше”: в неї менша заробітна плата, менше прав, відсутні гарантії стабільної роботи. Образа, приниження, пов’язані з самим фактом втрати чи відсутності роботи, діють на молоду людину сильніше, ніж економічні труднощі. У свідомості молодої людини виникає ланцюгова реакція; відсутність перспектив, роботи, достатньої ролі в суспільстві викликають негативну психологічну реакцію у свідомості.

Маннгейм виводить три самостійних поняття.

13

1.Поколінне становище – поколінний статус, місце, що займають люди певного віку в даному суспільстві, мов би потенційні можливості.

2.Поколінний взаємозв’язок – актуальне покоління, асоціація, в основі якої подібність життєвих проблем та інтересів, що виникають з однаковості становища.

3.Поколінна єдність – передбачає усвідомлення своєї поколінної спільності і вироблення відповідної самосвідомості, спільних ідеалів та діяльності.

Типи культури міжпоколінних відносин.

Постфігуративна – цей тип культури переважає в патріархальному суспільстві, яке орієнтоване на досвід попереднього покоління. Це означає, що діти вчаться у своїх предків. Взаємовідносини вікових верств жорстоко регламентовані, кожен знає своє місце. Традиційне суспільство живе, мовби поза часом.

Конфігуративна – діти і дорослі вчаться, перш за все, у сучасників різних за віком і за досвідом. У вихованні вплив батьків урівноважується впливом однолітків. Це призводить до зростання значення юнацьких груп, до появи особливої молодіжної культури. Поява цього типу культури обумовлена прискореним темпом технічного і соціального розвитку, коли досвіду попередніх поколінь не вистачає. Цей тип культури орієнтується на сучасників.

Префігуративна – дорослі також навчаються у своїх дітей. Цей тип культури орієнтується на майбутнє. Поява обумовлена тим, що минулий досвід не лише недостатній, але часто стає шкідливим, заважає сміливим і прогресивним підходам до вирішення нових неіснуючих проблем.

14

Семінарське заняття № 4

Ніхто не робиться майстром, не тренуючись в майстерності.

Ян Коменський.

Ремесло на плечах не висить і хліба не просить,а хліб дає.

Народна мудрість

Кожний юнак, кожна дівчина повинні знати, що, навчаючись у школі, їм треба готувати себе до праці, до того, щоб створювати цінності, корисні для людини, для суспільства.

В. Сухомлинський

Тема: « Людина у сфері трудових відносин»

План:

1.Методологічне значення вчень М.Вебера та В.Зомбера про підприємницький дух;

2.Поняття «відхиляюча поведінка», її фактори та значення у трудових відносинах;

3.Сутність, типи, види, методи аналізу і функції соціально - трудової мобільності;

4.Особливості поведінки людини в процесі становлення ринкових відносин.

Проблемні питання:

1.Що розуміється під «економічною соціологією» ?

2.Що ви розумієте під економічною і соціальною сферами суспільного життя?

3.Що таке «людський» фактор ? Як він впливає на розвиток економіки?

4.Що таке «економічна культура»?

5.Що таке соціально – трудові процеси ?

6.У чому полягає специфіка соціально – трудових відносин?

7.Чому у нас на відміну від Заходу впровадження менеджменту як науки управління виробництвом тільки починається?

Теми рефератів:

1.М.Вебер про підприємницький дух [2 ];

2.Методологічне значення понять «поведінка» і «відхиляюча поведінка» у сфері трудових відносин [2 ];

3.Особливість поведінки людини в умовах переходу до ринкової економіки [2 ];

15

4.Соціальна мобільність М.Вебера та її роль в сучасних трудових відносинах [2 ];

5.Економічна культура і економічна поведінка [2 ];

6.Соціальний механізм регулювання економіки[2 ];

7.Розвиток підприємництва та приватизація в Україні [2 ].

Знати поняття:

Економічні соціальні інститути, соціологія праці і управління, суб’єкт праці, соціально – трудові відносини, соціально – трудові процеси, людський фактор, мотиви трудової діяльності, менеджмент, соціологічні основи менеджменту, економічна соціологія, економічна поведінка, економічна діяльність, економічна культура, людський фактор.

Література:

[15] 123-130, [12] 339-373, [21] 318-339, [22] 122-145, [24] 90-99

На що треба звернути увагу:

У сукупності спеціальних соцiологiчних теорій економічна соціологія посідає особливе місце як мiждисциплiнарна наука, яка розкриває зв‘язок між соцiологiєю та економікою, вивчає мотивацію економічної поведiнкн, закономiрностi розвитку економічної i соціальної сфер. Визнання економічної соціології у свiтовiй науці відбулося лише у другій половині 50-х - на початку 60-х рр. ХХ ст., що стало можливим завдяки дослідженням М.Вебера, Т. Парсонса, Н. Смелзера та iн.

Економічна соцiологiя формулює соціальний механізм, якай об’єднує механізм економіки, соціології управління, демографічного розвитку, органiзацiї та стимулювання праці, впровадження досягнень науки у практику та ін.

Дослідження економічної соцiологiї охоплюють як економiчнi, так i соцiальнi чинники розвитку суспільства, спираються на соціальну та економічну iнформацiю, визначають економічну та соціальну ефективність.

Особливе місце в економiчнiй соцiологiї займає економічна культура, під якою розуміють сукупність соціальних цінностей та норм (багатство, влада, гроші, майно, капітал, взаємодопомога, авторитет тощо), які є регуляторами економічної поведінки людей як виробників i споживачів.

Зв’язок економічної соцiологiї з різними науками дає можливість розгортати конкретні соцiологiчнi дослідження з широкого кола питань та проблем, зосереджуючи основну увагу на взаємодії.

Соцiологiя працi та управлiння - галузь соцiології спецiальна соцiологiчна теорiя, яка вивчає закономiрностi формування, функцiонування i розвитку соцiальних спiльнот, iнститутiв у сферi працi, соцiально-трудових вiдносин та процесiв та управлiння ними.

Соцiологiя працi та управлiння є найважливiшою соцiологiчною основою, пiдвалиною менеджменту - мiждисцнплiнародної дисципiлiни, яка

16

комплексно вивчає проблеми управлiння виробництвом, поєднуючи соцiологiчнi, економiчнi, органiзацiйнi, полiтичнi, правовi, психологiчнi та iншi пiдходи.

На вiдмiну від менеджменту, соцiологiя працi та управлiння розглядає не тiльки проблема управлiння виробництвом, а й методологiчнi й iншi аспекти функцiонування i розвитку соціальних утворень сферi працi й повязанi з ними процесами та явищами. При чому проблеми управлiння виробництвом вона розглядає, виходячи з найбiльш широкого соціального змiсту, використовуючи принципи, методи, закономiрностi соцiального управлiння.

17

Тематика рефератів:

1. Концепція М. Вебера про сутність, джерела і тенденції розвитку соціальної нерівності [2];

2.П. Сорокін про форми соціальної стратифікації[2];

3.Соціальні групи як об’єкти і суб’єкти суспільних взаємин [3];

4.Соціальна стратифікація сучасного суспільства [3];

5.Особливості розвитку соціальної структури в Україні [3];

6.Основні тенденції соціальної диференціації українського суспільства[3];

7.Маргінальність соціальних груп на етапі трансформації українського суспільства [3];

8.Феномен «середнього классу»[3];

9.Проблеми формування середнього класу в Україні[3];

10.Організаційний конфлікт в соціології управління[18];

11.Деструктивний конфлікт в соціології управління[18];

12.Рольовий конфлікт[1];

13.Типи поведінки особистості у конфліктних ситуаціях[1];

14.Шляхи вирішення конфліктів[1];

15.Профілактика конфліктності [1];

16.Медіаторство в умовах сучасної України і переговори в конфліктних ситуаціях [2];

17.Молодь у сучасному суспільстві: проблеми і шляхи розвитку [2];

18.Історія поколінь в їх спадкоємності і конфліктах [2];

19.Елементи молодіжної свідомості[2];

20.Сучасні молодіжні рухи [2];

21.Молодіжна субкультура: норма і система цінностей [9];

22.Неформальні об`єднання молоді: вчора, сьогодні і завтра [2];

23.Державна молодіжна політика [2];

24.М.Вебер про підприємницький дух [2];

25.Методологічне значення понять «поведінка» і «відхиляюча поведінка» у сфері трудових відносин[2];

26.Особливість поведінки людини в умовах переходу до ринкової економіки [2];

27.Соціальна мобільність М.Вебера та її роль в сучасних трудових відносинах [2];

28.Економічна культура і економічна поведінка [2];

29.Соціальний механізм регулювання економіки[2];

30.Розвиток підприємництва та приватизація в Україні [2].

18

Словник термінів

Адаптація – пасивне пристосування людини до соціального середовища та його вимог.

Акселеративне навчання – пошук, відбір та вирощування обдарованих дітей.

Аномія – стан суспільства, що характеризується розпадом системи традиційних цінностей і норм, дезорієнтацією суспільства і особи, відсутністю чіткої моральної регуляції поведінки людей.

Антропогенні глобальні проблеми – пов’язані з відношенням людини і суспільства.

Аутсайдери – соціальні верстви, які займають найнижчі щаблі в суспільній піраміді і мають низький рівень життя.

Біологічні норми – відносяться до організму людини.

Вертикальна мобільність – пересування в гору або вниз в ієрархії позицій у системі соціальної стратифікації.

Виховання – цілеспрямований вплив завдяки якому відбувається формування особистості.

Гендерна соціалізація – набуття індивідами різних гендерних характеристик у процесі соціалізації.

Гіперздібності – здібності виражені в значно більшій мірі, які дуже різко зустрічаються.

Гіпотеза – твердження, що передбачає наявність причинного зв’язку між фактами.

Гіпотетичне покоління – складається з сучасників різного віку. Глобальні проблеми – проблеми, що є породженням життєдіяльності людей і впливають на майбутнє людства.

ГРІНПІС – Міжнародна організація, головна мета якої охорона навколишнього середовища (1971).

Громадська думка –погляди на злободенні події, яких дотримуються члени громади.

Громадянський шлюб – шлюбна церемонія в офіційних установах не проводиться й офіційний документ про зміну соціального стану не видається.

Груповий шлюб – шлюбний союз двох родів. Означає, що всі жінки одного роду стають дружинами іншого, представники чоловічої статі другого роду відповідно стають чоловіками першого роду і навпаки.

Девіантна культура – різновид субкультури, притаманний групам із со- ціально-відхиленою поведінкою (наркоманами).

Девіантна поведінка – форми діяльності, що не узгоджуються з нормами та цінностями більшості членів групи або суспільства.

19

Деліквент – поняття, що введене для визначення молодих правопорушників.

Демографічна політика – система управління розвитком населення з урахуванням якісних і кількісних характеристик; формування бажаної для суспільства усвідомленої демографічної поведінки, максимального наближення демографічних процесів до оптимальних.

Демографічна проблема – різке збільшення населення за рахунок неконтрольованої народжуваності.

Демократична (партнерська) сім’я – сім’я, в якій існує взаємодопомога, взаєморозуміння, доброзичливість у стосунках.

Ділоцентрична сім’я – на першому місці практична сфера життя, розрахунок.

Діяльність – форма взаємозв’язку людини з природою і з собі подібними, у ході якої вона здійснює свідомо поставлену мету.

Духовна культура – сукупність звичаїв, цінностей і норм, що регулюють життя людини – її ставлення до себе, до інших, до світу в цілому. Духовні цінності – політичні, правові, моральні, філософські, релігійні ідеї.

Екзогамний шлюб – міжродовий, міжплемінний.

Екологічна освіта – система навчання, спрямована на засвоєння основ екології; необхідний елемент загальної культури сучасної людини. Екологічна політика – формування в людини свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, та проведення такої політики, яка сприятиме збереженню її багатств.

Екологічне виховання – формування в людей свідомого сприйняття навколишнього природного середовища, переконання в необхідному бережному ставленні до природи, розумне використання її багатств.

Екологічний напрям у мистецтві – відбиває ідею вільної творчості з матеріалів, що дає сама природа (земля, дерева, листя, пісок).

Екологія – наука про взаємовідносини між живими організмами і середовищем їхнього проживання.

Економічні соціальні інститути – забезпечують сукупність виробничих зв’язків у суспільстві, займаються виробництвом та розподілом матеріальних благ (банки, підприємства, власність).

Ендогамний шлюб – зв’язок між представниками лише одного роду. Євгеніка – (від грець. – кращого роду) вчення про спадковість здоров’я людини та шляхи поліпшення її спадкових властивостей, про можливі методи активного впливу на еволюцію людини з метою подальшого удосконалення її природи; про умови і закони спадковості обдарованості і таланту. Про можливості обмеження передачі спадкових хвороб майбутнім поколінням.

20