seminary

Загальна соціологічна теорія – дає уявлення про суспільство як цілісний організм, розкриває місце і роль основних соціальних зв’язків, формує принципи соціального пізнання.

Звичай – один із істотних елементів традиції, уособлений у стійких загальновизнаних стереотипів поведінки та діяльності людей, істотні компоненти соціальних норм.

Злочинність – соціальне явище, що являє собою сукупність протиправних діянь і осіб, які їх здійснюють у певний час і в певному регіоні. Ідеологія – система політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних і філософських поглядів та ідей, в яких усвідомлює і оцінює ставлення людей до дійсності.

Ієрархія – розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.

Індивід – окремий представник людського роду.

Індивідуальна діяльність – поведінка людини в спілкуванні з собі подібними і реалізація повних планів.

Інститути в духовній сфері – сприяють здійсненню суспільних зв’язків, розвивають, утверджують і передають надбання культури тощо (моральні норми, культура).

Інтеграція – активна взаємодія індивіда з середовищем. Інтерпол – міжнародна організація боротьби із злочинами.

Інтерсоціальні глобальні проблеми – стосуються взаємодії суспільно-

економічних систем, держав.

Інцест – звичай, який забороняє шлюби і статеві відносини між кровними родичами.

Клонування – розмноження однакових за спадковістю організмів. Конфлікт – протистояння між особами та суспільними групами.

Конкретний соціологічний аналіз – теорія, методика, техніка проведен-

ня конкретно-соціологічних досліджень.

Координація – узгодженість, завдяки чому забезпечується збереження цілісної системи.

Культура – історично обумовлений рівень розвитку суспільства та людини, що проявляється в конкретних типах і формах організації життя та діяльності в створюваних людьми цінностях.

Культурна агресія – насильницьке нав’язування населенню взірців культури або способу життя в результаті колонізаторської політики.

Людина – поняття, що визначає родову приналежність. Макросоціологія – вивчення великих соціальних систем (суспільство, цивілізація), їх внутрішньої структури і взаємозв’язку між структурними елементами.

Мала соціальна група – різновид соціальної групи, між усіма членами якої існують безпосередні особисті контакти, а її представники володіють розвиненим почуттям приналежності до неї (2-3 до 40).

21

Матеріальна культура – включає в себе предметні результати діяльності людей (машини, споруди, вироби мистецтва тощо).

Матеріальні цінності – знаряддя праці та засоби безпосереднього споживання.

Медіація – посередництво.

Мезальянс – шлюб з людиною нижчого соціального походження.

Мета дослідження – конкретний результат, який передбачено отримати. Метод – правила і способи за допомогою яких встановлюються зв’язки між фактами, гіпотезами, теоріями.

Мистецтво – художня творчість у цілому (література, архітектура, скульптура, живопис, музика, театр тощо); у вузькому розумінні – образотворче мистецтво.

Міграція – особливий процес переміщення населення. Мікросоціологія – вивчення малих груп.

Мова – система фонетичних символів, найважливіший засіб комунікації. Модернізація – концепція соціально – економічного і політичного розвитку, що пояснює процес переходу від стабільного « традиційного» до сучасного індустріального суспільства, що безперервно змінюється.

Молода сім’я – подружня пара з дітьми або без них, вік подружжя до 30, шлюб перший, тривалість сімейного життя до п’яти років.

Молодіжна субкультура – одне з повноцінних культурних явищ сучасного суспільства.

Молодь – соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні особливості, яка переживає період становлення і соціальної зрілості, входження у світ дорослих (14-35 років).

Моногамія – одношлюбність.

Мораль – сукупність історично-обумовлених правил, норм, звичаїв, принципів співжиття та поведінки людей.

Морганатичний шлюб – шлюб особи королівської крові з особою не королівської крові.

Наука – специфічна сфера духовної культури, спрямована на розробку та теоретичну систематизацію знань;наука про особистість у соціальних взаємодіях, про соціальне життя.

Ноосфера – процес взаємодії природи та суспільства, коли розумна людська діяльність стає головним визначальним фактором.

Норми – явища групової свідомості у вигляді уявлень, приватних суджень та вимог до поведінки членів групи.

НТП (науково-технічний прогрес) – це такий феномен, в якому органі-

чно поєднуються наука як діяльність у духовній сфері, направлена на отримання нових знань, і техніка як один із важливих компонентів матеріальної культури.

22

НТР (науково-технічна революція) – це якісний стрибок у пізнанні за-

конів природи та в їх використанні, у перетворенні науки в безпосередню виробничу силу суспільства.

Об’єкт соціологічного дослідження – область соціальної реальності, на яку спрямовано пізнавальний інтерес дослідника.

Освіта – суспільне явище, сфера застосування і передачі знань та соціального досвіду.

Особистість – індивід у системі соціальних відносин.

Офіційний шлюб – шлюб, при якому стосунки між чоловіками і жінкою оформляються в органах РАГСу.

Парний шлюб – складається на основі симпатії, не регулюється громадою.

Побут – сфера соціального життя, в якій задовольняються особисті потреби людей.

Подружжяцентрична сім’я – сім’я, в якій стосунки між подружжям утримує їх любов до дітей.

Покоління – це сукупність людей, що народилися в певний період часу (протягом календарного року).

Поліандрія – форма шлюбу, коли жінка знаходиться одночасно в шлюбних відносинах з декількома чоловіками.

Полігамія – (багатошлюбність), тобто шлюб між кількома людьми (багатоженство або багатомужжя).

Полігінія – шлюб одного чоловіка з декількома жінками.

Політика – діяльність індивідів соціальних груп щодо представлення своїх чисельних і різноманітних інтересів з утвердження їх права на керування суспільством та владу.

Політика соціальна – цілеспрямована діяльність держави та інших політичних інститутів із створення сприятливих умов для життя людей.

Політична культура – рівень знань та уявлень про владу і політику, які впливають на політичну активність.

Політична система – сукупність державних і недержавних соціальних інститутів, у рамках яких проходить життя суспільства.

Політична соціалізація – процес залучення особистості у сферу політичних відносин.

Політична сфера – соціальний простір, у межах якого здійснюється політика.

Політичний конфлікт – зіткнення політичних суб’єктів, інтереси яких є протилежними або не співпадають.

Політичні відносини – різновид суспільних відносин, які складаються в процесі здійснення політичної влади або з її приводу.

23

Політичні інститути – відображають політичні інтереси і відносини, ступінь демократизму суспільного життя (держава, партія, парламент тощо).

Правові інститути – визначають правову поведінку громадян, систему правових відносин, які регулюють правові відносини, правові норми (суд, міліція, прокуратура).

Праця – процес перетворення природних ресурсів у матеріальні, інтелектуальні та духовні блага, який здійснюється або керується людиною.

Предмет соціологічного дослідження – суттєві властивості і відносини об’єкта дослідження, вивчення яких необхідно для вирішення проблем. Прикладна соціологія – практична частка соціологічної науки, що вивчає процеси, які відбуваються в певних соціальних підсистемах. Її висновки – основа для управління різними сферами суспільного життя. Природньо-соціальні проблеми – відбивають характер взаємостосунків людини, суспільства та природи.

Програма соціологічного дослідження – документ, що визначає мето-

дологічні і методико-технічні передумови наукового пошуку. Реальне покоління – складається з однолітків.

Регрес – тип розвитку, для якого характерний перехід від вищого до нижчого процеси пониження рівня організації, деградація.

Релігія – система вірувань, ритуалів та інституцій, яка пов’язує людей у певні соціальні групи.

Римський клуб – неурядова міжнародна організація, створена для боротьби з глобальними проблемами.

Сім’я – соціальне об’єднання, члени якого зв’язані шлюбними відносинами, спільністю побуту, взаємодопомогою та моральною відповідальністю.

Соціалізація – процес входження індивіда в соціум (суспільство), що народжує зміни в соціальній структурі суспільства та особистості. Соціальна безпека – можливість для людини задовольняти свої потреби, поєднувати індивідуальні та суспільні інтереси.

Соціальна взаємодія – будь – яка форма соціального контакту між особами.

Соціальна група – об’єднання людей у процесі їх спільної участі в конкретній діяльності, яка регулюється соціальними інститутами.

Соціальна держава – держава, політика якої спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини.

Соціальна дія – форма або спосіб вирішення соціальних проблем і суперечностей, в основі яких лежить сутичка інтересів та потреб основних соціальних сил суспільства.

Соціальна екологія – наука, що вивчає закономірності взаємодії людського суспільства з природою.

24

Соціальна захищеність – сукупність юридичних і соціальних гарантій, що забезпечують кожному індивіду реальність його прав.

Соціальна диференціація – процес утворення нових елементів шляхом їх відокремлення, розділення від первинно – однорідних , соціально та культурно, систем чи груп і набуття ними особливих функцій, статусів та ролей.

Соціальна дія – форма або спосіб вирішення соціальних проблем і суперечностей, в основі яких лежить сутичка інтересів та потреб основних соціальних сил суспільства.

Соціальний конфлікт – зіткнення протилежних суспільних груп, особистостей, інститутів, інтересів, поглядів, прагнень.

Соціальна мобільність – зміна індивідом місця, яке він займає в соціальній структурі, переміщення з однієї соціальної верстви в іншу або в межах тієї ж самої.

Соціальна організація – система, що має конкретну мету, яка є основою згуртування індивідів, груп, спільностей.

Соціальна поведінка – зовнішній прояв діяльності індивіда, в якому проявляється його позиція очікування і орієнтації.

Соціальна робота – інтегрований, універсальний вид діяльності, мета якої задоволення соціально гарантованих та соціальних інтересів і потреб різних верств населення.

Соціальна роль – поведінка, яка очікується від людини, що займає певний статус.

Соціальна санкція – винагорода або покарання, що утверджують соціально очікувані форми поведінки.

Соціальна система – чисельність соціальних елементів (індивідів, груп, спільностей) з певними відносинами й умовами.

Соціальна стратифікація – поняття, що визначає принципові соціальні відмінності та нерівності в сучасному суспільстві.

Соціальна структура – сукупність взаємозв’язаних, взаємодіючих соціальних верств, груп, соціальних інститутів та відносин між ними. Соціальна цінність – уявлення окремих людей або груп людей про те, що є бажаним, належним, добрим або поганим.

Соціальне дослідження – система логіко-послідовних методологічних організаційно-технічних процедур спрямованих на отримання достовірних даних про явища, що вивчаються.

Соціальне життя – природно-історичний процес виробництва і відтворення соціальних зв’язків людей у процесі їх багатогранної діяльності.

Соціальний інститут – історичні форми організації і регулювання суспільного життя.

25

Соціальний інтерес – реальна причина соціальних дій індивідів і груп, які в них приймають участь.

Соціальний контроль – механізм оцінки і санкціонування діяльності індивідів, соціальних груп, організацій та інститутів з точки зору суспільних інтересів і прийнятих у суспільстві соціальних норм.

Соціальний конфлікт –зіткнення протилежних суспільних груп, особистостей, інститутів, інтересів, поглядів, прагнень.

Соціальний прогрес – поступовий розвиток, удосконалення цивілізації як суспільного явища; тип розвитку, для якого характерний перехід від нижчого до вищого.

Соціальний статус – символ місця людини в даному суспільстві. Соціальний характер – відмінні риси, ознаки, своєрідна особливість людини, яка проявляється в поведінці, ставленні до оточуючих.

Соціальні відхилення – будь-яка поведінка, що порушує загальноприйняті норми і правила (не лише злочини і правопорушення).

Соціальні норми – засновані на цінностях правил поведінки; очікування і стандарти, які регулюють дії та вчинки людей і суспільне життя загалом, зміцнюють стабільність та єдність суспільства.

Соціально-демографічні зв’язки – пов’язані з родинними зв’язками, подібностями стадій життєвого циклу.

Соціально-демографічні інститути – організовують життя колективів,

добровільних об’єднань, регулюють всі аспекти соціальної поведінки людей (родина, шлюб).

Соціально-професійні спільності – пов’язані із зайнятістю в галузях народного господарства.

Соціоекосистема – суспільно-природні саморегульовані системи, динамічна рівновага яких повинна забезпечуватися суспільною свідомістю. Соціологія – наука про становлення та функціонування соціальних спільнот, з яких складається суспільство і які взаємодіють між собою; Соціологія виховання – галузь соціології, що вивчає виховання як соціальний інститут.

Соціологія освіти – галузь соціології, що вивчає освіту як соціальний інститут та соціальну політику в галузі освіти.

Специфічні соціологічні теорії – уточнюють положення загальної соціологічної теорії стосовно окремих видів, механізмів соціальної взаємодії.

Спільність – об’єктивно виникаючі в суспільстві утворення, які характеризуються стійкими зв’язками між людьми: єдністю суб’єктивних та об’єктивних характеристик, певним способом життя та перспективами розвитку.

Спільності на базі культурної самобутності – значущим для їх виді-

лення є особливості побуту, культури, традицій, мови.

26

Спосіб життя – поняття, що характеризує особливості повсякденного життя людини.

Суб’єкт політичний – індивід, соціальна група чи інститут, які здатні самостійно приймати рішення і свідомо діяти для їх реалізації.

Субкультура (підкультура) – моделі переконань, цінностей, норм, взірців поведінки, характерних для тієї чи іншої спільності.

Суспільна діяльність – властива людині здатність цілеспрямовано перетворювати навколишній світ.

Суспільство – система взаємозв’язків і взаємовідносин між людьми, соціальними групами, спільнотами та соціальними інститутами.

Теоретична соціологія – різноманітність концепцій, що розглядають соціальні взаємозв’язки в загальному вигляді.

Теорія – система взаємопов’язаних гіпотез.

Територіально-регіональні – об’єднують людей, які мешкають у певних районах, містах, селах.

Техніка соціологічного дослідження – сукупність спеціальних прийо-

мів певного методу збору соціологічної інформації.

Тоталітарна (домінаторна) сім’я – сім’я, в якій переважає зловживання владою і відсутнє рівноправ’я всіх членів родини.

Трудовий колектив – об’єднання робітників, які здійснюють спільну трудову діяльність.

Трудовий конфлікт – зіткнення між індивідом і групою робітників. Урбанізація – збільшення розростання міст і міського населення Факт – дійсна подія.

Цивілізація – форма існування істот, наділених розумом; відносно самостійне соціально-історичне утворення, локалізоване в просторі і часі, що може мати ієрархічні рівні.

Цінності – предмет потреб людини.

Шлюб – засіб регулювання статевих відносин і відтворення населення; історично-обумовленна і санкціонована форма відносин між чоловіком і жінкою, що встановлює їх обов’язки по відношенню один до одного і до дітей.

Шлюб за контрактом – шлюб, при якому умови спільного проживання, можливого розлучення обумовлені у відповідних документах.

27

ЛІТЕРАТУРА:

Основна

1.Лукашевич М.П., Туленков М.В., Яковенко Ю.І. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник.-К.: Каравела, 2008.- 544 с.

2.Соціологія: Підручник (за загальною редакцією проф. В.П.Андрющенко, проф. М.У.Горлача. - Харків - Київ, 1998;

3.Соціологія (За редакцією В.Г.Городяненко.: "Академія", 2002;

4.Соціологія: Підручник/За редакцією В.М. Пічі.-Львів: «Новий світ2000», 2008.-280 с.

5.Юрій М.Ф. Соціологія: Підручник.-К.: Кондор, 2007.-288 с.

Додаткова

1.Бандурка А.М., Друзь В.А. Конфликтология: Учебное пособие для вузов. - Харьков: Фортуна - пресс, 1997.

2.Гидденс. Социология. Учебник. - М.: Эдиториал УРСС, 1999.

3.Городяненко В.Г. Социологический практикум: учеб.-метод. пособие.

- К.:

«Академия», 1999.

4.Дворецька Г.В. Соціологія: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2002.

5.Конфліктологія (За ред. Проф.. Л.М.Герасіної та М.І.Панова. - Харків:

Право, 2002.

6.Конфліктологія. - Ростов-на-Дону: ФЕНИКС, 2000

7.Козырев Г.И. Введение в конфліктологию: Учебное пособие - М.: ВЛАДОС, 2001

8.Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998.

9.Кравченко А.И. Социология: учебник для вузов. - М.: Логос, Екатеринбург: 7 Деловая книга, 2000.

10.Ложкин Г.В., Повякель Н.И. Практическая психология конфликта: Учебное пособие. – К.: МАУП, 2000

11.Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Социология: учебное пособие. – К.:

МАУП, 2002

12.Лукашевич М.П., Туленков М.В., Яковенко Ю.І. Соціологія. Основи загальної, спеціальних і галузевих теорій: Підручник.-К.: Каравела, 2008.-544 с.

13.Лукашевич Н.П. Социология труда: учебное пособие. – К.: МАУП, 2001.

14.Лозниця В.С. Психологія менеджменту: Навч. Посібник. – К.:

КНЕУ, 1997

15.Павліченко П.П.,. Литвиненко Д.А. Соціологія: Навчальний посіб-

28

ник. - К.: Лібра, 2000.

16. Соціологія: терміни, поняття, персонали. Навчальний словник, - довідник (за загальною редакцією В.М.Піча. - К.: Каравела, Львів, 2002 17. Соціологія короткий енциклопедичний словник (за редак-

цією ВЛ.Вольовича, К.: Укр. центр духовної культури, 1998.

18. Удальцова М.В. Социология управления. Учебное пособие. - М.: ИНФРА – М, 1998

29