Апробація результатів дисертаційного дослідження.

1. Результати дисертаційних досліджень доповідалися й обговорювалися на:

• Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми інвестиційної діяльності в Україні» ч.1. (Київ, 18-19 січня 2013р.): у 2 –х частинах. – Київ: ГО «Київський науковий центр», 2013.– С. 121-123 – тема доповіді – «Інноваційний напрямок досягнення сталого виробництва продукції рослинництва»;

• Підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів, здобувачів Харківського НАУ ім. В.В. Докучаєва Ч. 2 (Харків 22-25 січня 2013 р.)// М-во аграр. політики і продовольства України, Харк. нац. аграр. ун-т. В.В. Докучаєва. – Харків: ХНАУ, 2013. – С. 424-426 – тема доповіді – «Стале виробництво продукції рослинництва та безпека агропродовольчої сфери України»;

• Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених, аспірантів і студентів «Підвищення економічної ефективності, інноваційного розвитку та менеджменту аграрного виробництва» 24-25 квітня 2013р./ Харк. нац. аграр. ун-т. В.В. Докучаєва. – Харків: ХНАУ, 2013. – С. 308-310. – тема доповіді – «Роль інновацій у забезпеченні сталості виробництва продукції рослинництва в сільськогосподарських підприємствах»;

• Всеукраїнській науково - практичній інтернет-конференції «Актуальні проблеми розвитку суб’єктів господарювання в умовах інформатизації та глобалізації економіки» (Тернопіль, 16-17 квітня 2013р.)/ Прикарпатський національний університет ім. Василя Стифаника. – Тернопіль: Крок, 2013. - С. 80-81. – тема доповіді –« Сталість виробництва продукції рослинництва в різних за розміром сільськогосподарських підприємствах».

• Міжнародній науково-практичній конференції «Образование ХХI века – основа формирования интеллектуального капитала нации», (м. Йошкар-Ола, Російська федерація, 30 вересня 2013г,) – тема доповіді – «Устойчивость производства продукции растениеводства в сельскохозяйственных предприятиях Украины».

За темою дисертаційного дослідження підготовлено та опубліковано:

Статті у наукових фахових виданнях:

• Шевченко Е.В. Вплив ресурсозабезпеченості підприємства на сталість виробництва продукції рослинництва / Е.В. Шевченко// Вісн. ХДУ. – Херсон: ХНАУ, 2013. – № 2. – С. 72-75. – (Серія „ Економічні науки”).

• Шевченко Е.В. Залежність сталості виробництва і урожайність озимої пшениці від кліматичних умов у сільськогосподарських підприємствах Харківської області / Е.В. Шевченко// Вісн. ОНУ. – Одеса: ОНУ, 2013. – Том 18. - В. 1.– С. 154-159. – (Серія " Економіка ”).

• Лекція:

Олійник Т.І. Сталий розвиток виробництва продукції рослинництва: лекція / Т.І. Олійник, Е.В. Шевченко; Харк. нац. агарар. ун-т ім. В.В. Докучаєва. – Х., 2013. – 43с.

Основний зміст. Через порівняно більшу вразливість ніж інших сфер економіки забезпечення збалансованого розвитку сільського господарства пов'язане із додатковими труднощами. Враховуючи роками існуючу кризу аграрної сфери України це завдання вимагатиме значної кількості ресурсів та зусиль. Аграрна сфера України включає сферу виробництва продовольчої продукції та ринок продовольства, який суттєво впливає та визначає результати діяльності виробничих складових системи.

Сутність сталого виробництва продукції рослинництва полягає в наявності таких суспільно-економічних відносин, які дозволяють в мінливих погодно-економічних умовах безперервно здійснювати розширене виробництво продукції, що забезпечує задоволення платоспроможного попиту населення, переробної промисловості та тваринництва, отримання стійких доходів в галузі, що дозволяють вирішити економічні та соціальні проблеми в сільському господарстві. Обсяг виробництва сільськогосподарської продукції є одним з основних показників, що характеризують діяльність сільськогосподарських підприємств. Від його величини залежать обсяг реалізації продукції, рівень її собівартості, сума прибутку, рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства, його платоспроможність і інші економічні показники. Тому аналіз необхідно починати з вивчення обсягу виробництва продукції рослинництва[15,С. 11–20.].

На думку багатьох учених, які досліджували проблеми економічної сталості, ступінь коливань обсягів виробництва валової та товарної продукції, прибутку (збитку) не можна обчислювати за відхиленням від постійного середнього рівня, якщо ряд динаміки, як це часто буває, має тенденцію до зміни у певних напрямах. Вимірюван­ня ступеня коливань від постійної середньої величини в такому ряді призводить до змішування коливань і загальної тенденції, до перебільшення сили коливань, яке тим сильніше, чим довше динамічний ряд [26, С. 3-11.].

Формування економічного сталого розвитку сільського господарства в цілому можливо тільки шляхом досягнення сталості розвитку сільськогосподарських підприємств. Проблеми сталості розвитку сільськогосподар­ських підприємств, вирішення яких є одним з найважливіших завдань сьогодення, тісно пов'язані з проблемами пошуку ефективних методів якісної і кількісної оцінки, аналізу і прогнозування показників що характеризують його рівень. Повною мірою рівень розвитку підприємства відобразять такі показники, які дадуть об'єктивну характеристику поточного стану та динаміки трьох складових сталості роз­витку галузі, тобто виступатимуть в ролі факторів, що матимуть вплив на рівень узагальнюючого показника сталості[6,С83-91].

Вищою формою сталості підприємства як зазначають О.О.Удалих і Ю.О.Глотов є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Але не тільки сталість економічна є основою успішної діяльності підприємства. Сталість соціальна та економічна є не менш важливими. У сучасному економічному середовищі з’являються нові тенденції, наслідком яких є необхідність формування позитивного іміджу підприємства, що втілюється через несення ним соціальної відповідальності, благодійність, проведення заходів, направлених на захист довкілля. Але реалізація таких програм можлива лише за умови стабільного економічного розвитку підприємства[22].

І.Б. Загайтов пропонує розуміти сталість виробництва в сільському господарстві як здатність безперервно підтримувати оптимальну пропорційність у відтворенні як на рівні окремого підприємства, так і на регіональному рівні[8] Л. Захарченко вважала що для деяких видів виробництва сталість може означати навіть скорочення обсягів виробництва в результаті зменшення попиту, або у зв’язку із появою якісних замінювачів даного виду продукції [9].

А.Н. Каштанов сталість рільництва визначав як здатність галузі при будь-яких погодних умовах забезпечувати заплановані урожаї і валові збори рослинницької продукції, зведення до мінімуму розмірів її можливих коливань по роках і зменшення додаткових витрат на її виробництво [12, с. 8].

Як зазначають науковці у більшості країн світу проблема забезпечення економічної сталості сільського господарства включає в себе досягнення сталого розвитку як сільського господарського виробництва, так і сільськогосподарських територій. «Сільськогосподарське виробництво, у свою чергу, безпосередньо пов’язане із сферою переробки аграрної продукції та споживчим ринком , насамперед, агропородовольчим.»[17].

Як зауважено в статті «Устойчивое потребление и производство» концепція сталого виробництва в першу чергу має на увазі зниження забруднення навколишнього середовища. Для цього необхідна мінімізація кількості використовуються у виробництві токсичних речовин і очищення відходів та стоків з відділенням з них токсичних речовин для повторного використання або безпечної утилізації. Також, це перехід до використання найкращих з існуючих технологій для мінімізації впливу виробництва, використання та утилізації продукту на навколишнє середовище. А також концепція сталого виробництва включає також підвищення соціальної відповідальності виробника[9]. Одним із сучасних напрямків розгляду питань сталого розвитку сільськогосподарського виробництва є економічна стійкість. Концептуально економічна стійкість сільськогосподарського підприємства в розумінні Н.І. Оксанич представляється як найважливіша невід'ємна якість безперервно здійснюваного виробничого процесу, постійно і динамічно розвивається виробничої системи, стійкість якої має двоїсту природу і поєднує самозбереження (саморегулювання) системи та її адаптацію (державно-корпоративне регулювання) до умов мінливого економічного середовища[19].

Сталість сільськогосподарського виробництва визначалась І.Б. Загайтовим та П.Д. Половинкіним як «здатність постійно підтримувати оптимальну i пропорційність у розвитку відтворення в єдиному народногосподарському комплексі з урахуванням місця сільського господарства» [8, с. 7].

У сформованих умовах з слабкою підтримкою сільського господарства з боку держави сільськогосподарські підприємства в основному можуть розраховувати тільки на власні кошти. Така ситуація призводить до необхідності отримання не лише сталих, але і більш високих доходів. Відносно високі доходи при виробництві продукції рослинництва є важливою умовою збільшення доходів для розширення виробництва як в галузі так і в сільському господарстві.

Таким чином, на нашу думку, сталість виробництва продукції рослинництва, це таке виробництво, при якому в мінливих природно – економічних умовах, забезпечується зменшення рівня коливання виробництва продукції рослинництва, задовольняється потреби населення в продуктах харчування, а галузь тваринництва кормами, та забезпечується стале надходження прибутку товаровиробників галузі.

Серед факторів стану економічної складової доцільно розглядати: рівень урожайності сіль­ськогосподарських культур, продуктивність сільськогосподарських тварин, якість отримуваної про­дукції (класність зерна, вміст в ньому клейковини, жирність та густина молока тощо), забезпечення тваринництва кормами, в тому числі власного виробництва і ефективність їх використання, рівень рентабельності рослинництва і тваринництва, рівень забезпеченості підприємства основними засоба­ми й енергетичними потужностями і ефективність їх використання, запровадження нових технологій виробництва продукції, використання передового досвіду, нових зразків техніки, елементів наукової організації праці, показники використання робочого часу, продуктивності праці, зниження трудоміс­ткості, зарплатоємності праці, показники економічної ефективності використання земель, підвищення прибутковості підприємств, вдосконалення управління.

У Європі основи органічного шляху розвитку заклали І.Гете та Р.Штайнер. Так, Гете першим сформулював закони органіки та характерні їй методи пізнання, а Штейнер, розширивши цю концепцію, 1924 р. виклав її у доступній формі для практикуючого фермера (селянина), у роботі “Духовнонаукові основи процвітання сільського господарства” [7].

Оскільки однією зі складових сталого економічного розвитку є забезпечення по­треб нинішнього покоління, зокрема у про­дуктах харчування, динаміка виробництва валової продукції сільського господарства, зокрема продукції рослинництва, розглядається серед основних економічних показників, які характеризують тенденції економічного розвитку[13, с.97].

Наочно динаміку виробництва валової продукції в сільського господарства, у тому числі продукції рослинництва і тваринництва у сільськогосподарських підприємствах України ілюструє рис.1.1.

Рис.1. Динаміка виробництва валової продукції сільського господарства у сільськогосподарських підприємствах (в постійних цінах 2010 року) в України за 1990-2012рр., млн. грн.

Було встановлено, що на протязі 1990 - 2012 років середнє щорічне зменшення загального обсягу виробництва валової продукція сільського господарства складає 2271,6 млн. грн., в тому числі середнє щорічне зменшення обсягів виробництва валової продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах за відповідний період складає 712,61 млн. грн. Середнє щорічне зменшення виробництва продукції тваринництва склало -1559 млн. грн.

Основними факторами зменшення продукції рослинництва в 2012р. є як високі базові показники 2011р., коли практично за всіма основними сільськогосподарськими культурами були отримані рекордні врожаї, так і несприятливі погодні умови в зимово-весняний період, що призвели до скорочення площі збирання й урожайності сільськогосподарських культур. Сільськогосподарські підприємства є основними виробниками продукції рослинництва, їх внесок у загальний обсяг виробництва продукції рослинництва склав 55,0%.

Також ми визначили табл. 1., які області найбільше виробили валової продукції рослинництва і які найменше, а також визначили яке місце серед них займає Харківська область. Виходячи з отриманих даних провідне місце в структурі валового виробництва продукції рослинництва в середньому за весь період дослідження, в сільськогосподарських підприємствах по Україні займають Вінницька, Полтавська, Харківська і Дніпропетровська області. Вони мають наступну питому вагу: Вінницька – 7,11%, Полтавська – 7,41 %, Дніпропетровська – 6,47%, а питома вага валового виробництва продукції рослинництва у сільськогосподарських підприємствах Харківської область становить 6,48%. Найменшу питому вагу в структурі валового виробництва продукції рослинництва України за визначений період мають, Волинська – 1,23%, Чернівецька – 0,77%, Івано – Франківська – 0,67%, і Закарпатська – 0,29%.

Таблиця 1.