Розділ 8 Агрономічна характеристика грунту.

В процесі сільськогосподарського використання гідроморфні грунти відчувають великих змін.

Обробка багатих органічними речовинами лучних грунтів призводить до різкого зниження їх гумусованості.Причина заключається в тому, що накопичуємі в грунті органічні з’єднання гуміфіковані частково, знаходячись в умовах надлишкового зволоження органічні речовини гідроморфних грунтів консервується. Зміни водно-повітряного режиму, посилення аерованості верхнього шару сприяє підвищенню мікробіологічної активності, що призводить до мінералізації органічної речовини грунту.

Осушення грунтів часто призводить до вторинного засолення, особливо алювіальних земель. Зарегулювання річкового стоку, заглиблення та чистка річища річки сприяє скороченню заплавності та об’єма заплавних вод, що знижує глибину промивання грунту.Наявність в грунтовому профілі, материнській породі легкорозчинних солей слугує причиною іх підняття влітку вгору при капілярному зволоженні грунту; відсутність нізходячих токів води, зменшення промивання грунту заплавними водами зумовлюють накопичення солей у верхньому шарі грунту, що викликає його осолонцювання та засолення.

Осушення великих масивів гідроморфних грунтів призводить до погіршення водного режиму прилеглих територій, що негативно відбивається на ефективній родючості, перш за всегрунтів легкосуглинкового складу.

Зневоднення, пересихання верхніх органогенних шарів грунту створюють передумови для розвитку вітрової ерозії, котра на цілинних гідроморфних грутах відсутня.

Після осушення зберігати високий рівень родючості грунтів можна регулюванням вологості верхніх шарів грунту в процесі зрошення.Діапазон активної вологи невеликий, що потребує постійної підтримки вологи грунту на оптимальному рівні.Надлишок доступої вологи призводить до різкого погіршення повітряного режиму грунтів.

На практиці гарні результати дає комплекс прийомів по окультуренню ґрунтів, включаючий:

1) осушення, створення дренажних систем подвіного регулювання;

2) культуротехнічні роботи;

3) глибоке меліоративне рихлення, агротехнічні меліоративні прийоми;

4) внесення кальцієвмісних сполук;

5) підбір сільськогосподарських культур, пристосованих до умов перезволоження і перезволожених засолених грунтів;

6) використання мінеральних та органічних добрив, залучнення;

7) збагачення органічних горизонтів мінеральними частинками.

Окультурювання гідроморфних грунтів має ряд особливостей :

1. Окультурення направлено на зміну декотрих агрономічних властивостей грунтів, котрі лімітують продуктивність культурних рослин (реакція грунту, засоленість, солонцюватість, водно-повітряий режим)

2. Окультурення грунтів супроводжується зменшенням вмісту в них органічної речовини внаслідок посилення його гуміфікації

3. На осушених земляхнайбільше значення набуває поверхневе, а не грунтове зволоження орних грунтів, в результаті чого в дренажні води потрапляє велика кількість з’днань азоту, інших хімічних з’єднань, внесених при обробці сільськогосподарських рослин.

4. Окультурення супроводжується покращенням технологічних властивостей земель, підвищенням прохідності сільськогосподарської техніки.

Виходячи з усього вище сказаного можна зробити такий висновок.

В ґрунтовому профілі лучного поверхнево солонцюватого грунту міститься велика кількість гумусу, також в грунтовому колоїдному вбирному комплексі міститься достатня кількість Са і Мg. Ці показники обумовлюють високу родючість грунту та утворення агрономічно цінної структури, але через наявність в грунті натрію і калію, і через досить значний вміст мулистих частинок, всі агрономічні показники значно знижуються. Через це використання таких грунтів є не дуже прибутковим і в значній мірі знижує агрономічну цінність таких земель. Такі грунти доцільно використовувати як пасовища та сіножаті.