20

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

Молоді та спорту України

29.03.2012№384

Форма № Н-6.01

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва

Кафедра фітопатології

Курсова робота

з Інтегрованого захисту рослин

на тему: Інтегрований захист яблуні від яблуневої плодожерки, моніліозу та осоту рожевого

Студентки 5 курсу магістратури

Напряму підготовки Захист рослин

Спеціальності захист рослин

Пєнцова Анна Вікторівна

Керівник: канд. с.-г. наук Кулєшов А.В.

Національна шкала____________

Кількість балів____Оцінка: ECTS___

Члени комісії_______ ___________

_______ ___________

_______ ___________

м. Харків – 2013рік

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………….3

1. Господарське значення і біологічні особливості яблуні………5

2. Видовий склад основних шкідливих організмів поширених на яблуні…………………………………………………………………….10

3. Біологічні особливості основних шкідників, збудників хвороб на яблуні, бур’янів, сучасний стан заходів для боротьби з ними……………………………………………………………………14

4. Моніторинг фіто санітарного стану яблуневих насаджень…24

5. Інтегрований захист культури від основних шкідливих організмів………………………………………………………………..32

   1. Обґрунтування заходів і засобів захисту культури від основних шкідливих організмів……………………………………………37

   2. Робочий стан проведення заходів і застосування засобів захисту культури від основних шкідливих організмі……………40

   3. Регламенти при застосуванні засобів захисту яблуні………43

6. Екологічні, економічні і технологічні аспекти інтегрованого захисту яблуні….………………………………………………………48

   1. Екологічне обґрунтування застосування заходів і засобів захисту культури від шкідливих організмів……………………48

   2. Оцінка економічної ефективності застосування засобів захисту культури від шкідливих організмів………………………………51

Висновок……………………………………………………………55

Список використаної літератури…………………………………55

Вступ

Шкідники, хвороби і бур'яни суттєво знижують урожайність сільськогосподарських культур. За останні 30—40 років темпи приросту витрат на захист рослин у 8—10 разів перевищували темпи збільшення урожайності основних сільськогосподарських культур. Системи захисту рослин, що застосовувалися раніше, часто і тепер, були спрямовані на інтенсивне використання хімічних засобів без відповідного обґрунтування в екологічному і економічному відношенні. Такий підхід призводить до невиправданих витрат коштів на захист рослин, погіршення еко­номічних показників вирощування сільськогосподарських культур, а також до суттєвих негативних наслідків для навколиш­нього середовища.

Тому останнім часом у багатьох країнах, у тому числі в Україні, заборонено використання небезпечних для людини і навколишнього середовища фітофармокологічних засобів, посилено медичний контроль як при рекомендаціях щодо виробництва нових препаратів, так і за залишками їх у продуктах харчування, ведеться сувора регламентація норм і строків обробки рослин. Змінилася і тактика використання пестицидів. Замість систематичних обробок рослин фітофармокологічними засобами для знищення шкідливих організмів без урахування їх кількості почали застосовувати обробки тільки тоді, коли наявність шкідливого організму перевищує допустимі критерії шкідливості, або економічний поріг шкодочинності, тобто ціна збереженого врожаю окуповує затрати на його захист. (Байдик, 2005)

Інтегрована боротьба з шкідливими організмами має будуватись з урахуванням зв’язку їх з іншими організмами і з огляду на те, що будь яка дія на агробіоценоз призводить до зміни чисельності всіх організмів, у тому числі і корисних. Інакше кажучи, інтегрований захист рослин – це система заходів внутрішньо- і міжпопуляційними відносинами в межах конкретного агробіоценозу. Інтегровану боротьбу у зв’язку з цим слід розуміти як комбінацію біологічних, агротехнічних, хімічних, фізичних та інших методів захисту рослин, за якою здійснюється регуляція чисельності шкідливих організмів до господарськи невідчутних кількостей при збережені діяльності природних організмів.

Моя курсова робота спрямована на вивчення захисту яблуні від яблуневої плодожерки, моніліозу та осоту рожевого, з використанням інтегрованого захисту рослин.

1. Господарське значення і біологічні особливості яблуні

Яблуня це найбільш поширена порода. У світовому виробництві вона дає половину продукції лист опадаючих порід, з щорічним валовим збором біля 23 млн. т. плоди використовують свіжими і для переробки на соки компоти, повидло, сухофрукти. (Зайцев, 1975)

Визначальним у технологіях створення та продуктивного використання насаджень плодових культур є їх найбільш ефективна конструкція (тип, модель). Головними чинниками конструкції садів різних порід є підщепа, сорт і форма крони, які є визначальними при оптимізації схеми садіння. При виборі відповідного типу саду необхідно перш за все оцінити біологічні властивості культур, підщеп і сортів та їх придатність для вирощування в конкретному грунтово-кліматичному районі зони та для цільового призначення плодів (споживання свіжими чи промислової переробки).

Вибір конструкції насадження залежить від забезпечення районів вирощування робочою силою і можливістю механізації робіт, які включають до 70 технологічних операцій залежно від породи і технології вирощування. Найбільш ефективне використання механізмів в садах забезпечується при ширині робочих проходів від 1,5 до 2,5 м і висоті штамба дерева не менше 0,5-0,8 м.

Важливим заходом при створенні високопродуктивних насаджень плодових культур є передпосадкова підготовка ґрунту. Передусім, необхідно знищити бур'яни за допомогою агротехнічних заходів чи гербіцидів, які не чинять післядії і не справляють негативного впливу на дерева.( Ульянцев, 1968)

Істотним елементом передпосадкової підготовки ґрунту під сад є одно-дворічний сидеральний (редька олійна, люпин, гірчиця та ін.) або чорний пар з внесенням 40-50 т/га органічних добрив. На ділянках, відведених під плодові насадження, вносять органічні та мінеральні (фосфорні і калійні) добрива.

Дерева формують з трьома ярусами (нижній - 3-4, другий - 2-3 і третій - 2 гілки першого порядку). На відміну від розріджено-ярусних в округлої малогабаритної з пониженою зоною плодоношення збільшують кількість основних гілок першого порядку галуження. В цій кроні у сильно - та середньорослих дерев зерняткових порід закладають два яруси: в нижньому залишають 4-5, у другому - 2-3 основні гілки першого порядку. Основні гілки нижнього ярусу зберігають домінуюче положення протягом усього життя дерева.

Відстань між ярусами в розріджено-ярусній та округлій малогабаритній кронах залежно від сили росту породи і сорту складає: між першим і другим - 60-90 см і більше, між другим і третім - 60-70 см.

В обох типах крон гілки другого порядку галуження формують на гілках першого: у зерняткових порід - поодиноко, через 50-60 см одна від одної, по боках основної. З цією метою пагони подовження основних гілок укорочують: у яблуні та груші - на відстань 50-60. По всій довжині основних гілок першого і другого порядку в цих кронах через кожні 10-15 см формують обростаючі плодоносні гілки.

При формуванні округлих крон у молодих дерев і їх обрізуванні в період плодоношення проводять прорідження крони, укорочування пагонів та обмеження висоти.

Як тільки молоді дерева досягнуть установленої висоти, ріст їх починають обмежувати; слаборослих - до 2,5 м, середньорослих - до 3, сильнорослих - до 3,5-4 м залежно від умов росту. Для цього на верхівці стовбура і основних гілках вирізають пагони подовження разом з усіма сильнорослими пагонами над слаборослими. Потім щороку видаляють у цих місцях сильнорослі пагони.

При затуханні росту пагонів та формуванні дрібних плодів застосовують прорідження найстаріших плодових утворень та омолоджувальне обрізування основних гілок, ступінь якого залежить від стану дерев.

У садах зі сплющеною та площинними формами висаджуються основні сорти зерняткових порід на середньорослих і напівкарликових підщепах та на сильнорослих з проміжною вставкою слаборослих. У насадженнях кісточкових порід, як правило, формують сплощені крони. Їх використовують для основних кущо - і деревоподібних сортів вишні та сливи з кулястою розлогою кроною.

У дерев яблуні та груші площинну крону формують з 5-6 основних гілок першого порядку, а також проміжних і обростаючих. У слаборослих дерев збільшують кількість основних гілок до 6-7. У першому ярусі формують по дві гілки, які супротивно спрямовують у бік ряду. У другому і третьому ярусах основні гілки розміщують розріджено або поодиноко.

У сучасних інтенсивних насадженнях яблуні та груші широко впроваджується формування дерев за типом веретеноподібної крони з деякими модифікаціями, внесеними нами в Інституті садівництва УААН. Сформоване дерево має форму конуса висотою до 3 м з постійними 4-5 гілками в нижній частині крони. Вище три-чотири річні гілки рівномірно розміщують на центральному провіднику. Таких гілок у кроні залишають не менше 10-12. При формуванні бічні гілки спрямовують обрізуванням на розміщену нижче під кутом 70-80 градусів від стовбура. Крони сусідніх дерев не змикаються в ряду, а бічні гілки виступають в напрямку міжряддя не більше, ніж на 1-1,2 м. Конусоподібна крона в основі має форму овалу.

Високу ефективність вирощування насаджень яблуні і груші на напівкарликових і карликових підщепах забезпечує формування дерев за типом веретеноподібного куща. Це - крона із без'ярусним розміщенням на центральному провіднику 10-12 напівскелетних гілок, нахилених горизонтально або під кутом відходження від стовбура 70-80 градусів. Загальна висота дерев становить 2,5-3 м при висоті штамба 40-50 см і товщині плодової стіни в нижній частині крони близько 2 м.

Для отримання високих і сталих урожаїв сади в зоні Лісостепу треба зрошувати. Оптимальним режимом зволоження ґрунту є 70-75 % найменшої вологоємності (НВ) на супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах і близько 80% - на важкосуглинкових і глинистих. Як правило у плодоносних насадженнях за вегетацію при суцільному зрошенні здійснюються 2-3 поливи з витратою води 1,5-2,0 тис м3/га.

Для одержання конкурентоспроможних плодів застосовують інтегровану систему захисту рослин і врожаю від шкідників та хвороб, розроблену з урахуванням особливостей їх розвитку та поширення і застосуванням нових, високоефективних інсектицидів, акарицидів, фунгіцидів, біологічно активних сполук та мікробіологічних препаратів.

Плоди яблук і груш, призначених для тривалого зберігання, знімають тоді, коли у них шкірочка стає світлішою, а на освітленій стороні вже є характерне для сорту покривне забарвлення. Інша ознака: серед падалиці з’являються здорові плоди.

Плоди зберігають в кошиках, картонних коробках, дерев’яних ящиках, які попередньо дезинфікують. Під час зберігання плоди періодично переглядають. При виявленні загнивання одного плоду, плоди, що лежать поруч, потрібно видалити, для уникнення подальшого розповсюдження хвороби. Для запобігання поширення хвороб плоди (особливо сорти з тонкою шкіркою) загортають в спеціальний фруктовий, пергаментний або промаслений папір. Під час зберігання ящики накривають матеріалом, не поглинаючим вологу, без стороннього запаху, пропускаючим повітря. (Каблучко, 1990)