Розділ 7

Реакція грунтового розчину. Меліорація грунту.

Ґрунтовим розчином називається динамічно зрівноважений водний розчин біоорганічних, мінеральних, органо-мінеральних речовин (у тому числі газів), сформований у реальних ландшафтно-біокліматичних умовах під впливом зональних типів гідротермічного, водно-повітряного, поживного (трофічного) та інших ґрунтово-екологічних режимів.

Реакція грунтового розчину може бути нейтральною (рН 6,5-7,5), кислою (рН3,5-6,5) або лужною (рН 7,5 і вище).

Залежно від причини, які обумовлюють кислу реакцію грунтового розчину, розпізнають дві форми кислотності : актуальну та потенційну.Під актуальною розуміють кислотність грунту, обумовлену наявністю в грунтовому розчині вільних іонів водню.

Потенційною називають кислотність грунту, яка обумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню в ГКВК. В грунтознавстві виділяють два ступені потенційної кислотністі: обмінну та гідролітичну. Обмінною називають ту частину потенційної кислотності, яка проявляється під час взаємодії грунту з розчинами нейтральних солей (KCl).

Гідролітичною кислотністю називають ту частину потенційної кислотності, яка проявляється під час взаємодії грунту з розчинами гідролітино лужних солей (СН₃СООNа).

Грунтова кислотність шкідливо впливає не тільки на умови розвиткусільськогосподарських рослин, але й на агрофізичні та інші властивості грунту.У кислих грунтах ідуть інтенсивні процеси руйнування колоїдів. Такі грунти характеризуються низькою природною родючістю та потребують окультурування.

У природі зустрічаються грунти з лужною реакцією грунтового розину. Це грунти солонцьового типу утворення, у колоїдному комплексі яких утримується обмінно-увібраний натрій. Лужна реакція в солонцьових грунтах обумовлена появою соди.В грунтах, багатих обмінно-увібраним натрієм, сода може утворюватись різними шляхами:

1) внаслідок взаємодії ґрунту з грунтовим розчином, в якому є СаСО_3;

2) шляхом взаємодії ґрунту, насиченого натрієм, з атмосферною водою, в якій завжди міститься певна кількість СО₂.

В літературі можна знайти відомості про так званий біохімічний шлях утворення соди в процесі життєдіяльності сульфатредукувальних мікроорганізмів в анаеробному середовищі за наявності достатньої кількості органічної речовини.

Сода обумовлює лужну реакцію, бо як гідролітично лужна сіль вона у водному розчині піддається гідролізу:

Na₂CO₃ + 2H₂O = 2NаОН + СО₂ +Н₂О

Буферна здатність грунту.

Під буферністю розуміють здатність грунту протистояти різким змінам реакції грунтового розчину.Ця властивість грунту проявляється в тому, що під час обробки слабкими розчинами кислот та лугів, а також кислими або лужними розчинами солей рН грунтового розчину змінюється не пропорційно кількості внесених у грунт речовин, а в значно меншій мірі. Таким чином, будь-який грунт відносно до кислих и лужних сполук є в якійсь мірі нейтралізатором, що зменшує дію цих сполук.

Здатність грунтів протистояти підвищенню кислотності залежить перш за все від наявності в них карбонатів кальцію та інших металів.В зв’язку з цим карбонатні грунти завжди характеризуються високою буферністю щодо кислих сполук.

Грунти, які утримують в колоїдному комплексі увібраний водень, проявляють буферність щодо лужних сполук.

В явищах буферності грунтів неабияке значення має фізична поглинальна здатність, тобто здатність грунтових часточок адсорбувати цілі молекули різних сполук з їх розчинів. В грунтах часто зустрічаються розчини солей слабких кислот та сильних основ, виключно буферні.

Буферність грунтів має велике позитивне значення тому, що культурні рослини нормально розвиваються лише в нейтральному середовищі.Різні грунти мають неоднакову буферність. Чим більше в грунті колоїдів, чим вище насиченість колоїдного комплексу кальцію, тим більшу буферність має грунт.

Меліорація грунту.

Меліорація грунту – це поліпшення родючості грунту за допомогою певних заходів.

В залежності від того, які заходи використовуються меліорація може бути: