Природна вентиляція

Природна вентиляція відбувається внаслідок різниці температури повітря в приміщенні і ззовні, а також у результаті дії вітру. Різниця температур обумовлює надходження холодного повітря у приміщення й видалення з нього теплого повітря. Під дією вітру з навітряного боку будівлі виникає, підвищений тиск, а з підвітряного – розріджений. Розрідження зумовлює витяжку теплого й забрудненого повітря з приміщення, а на його заміну надлишок тиску зумовлює надходження свіжого повітря.

Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою.

Провітрювання здійснюється завдяки перепадам температури і сили вітру через вікна та кватирки і за рахунок інфільтрації – просочування повітря через вікна, нещільності вікон, дверей і будівельних матеріалів. Площа вікон, кватирок і фрамуг, що забезпечують природну вентиляцію має становити від 2-х до 4% площі підлоги.

Організована природна вентиляція – це аерація. Для аерації у стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря , а у верхній частині – спеціальні ліхтарі для видалення відпрацьованого повітря.

Щоб посилити природну вентиляцію у виробничих приміщеннях встановлюють витяжні труби з дефлекторами на 1,5-2м вище гребня даху в зоні ефективної дії вітру. Вітер, що обтікає дефлектор створює знижений порівняно з атмосферним тиск, внаслідок чого по витяжній трубі вгору рухається повітря з приміщення й видаляється у навколишнє середовище.

Для боротьби з надлишками тепла аерація має перевагу втому, що величезні об’єми повітря(мільйони м/г) подаються і видаляються без вентиляторів і повітропроводів. Аерація дешевша й простіша в експлуатації порівняно з механічними системами вентиляції.

Недоліком природної вентиляції є те , що вона мало ефективна за високих температур зовнішнього повітря, особливо у безвітряну погоду.

Механічна вентиляція

У системах механічної вентиляції рух повітря здійснюється за допомогою вентиляторів. Механічна вентиляція може бути робочою або аварійною, яку проектують на тих виробництвах де можливе надходження у повітря значної кількості шкідливих або вибухонебезпечних речовин.

Аварійна вентиляція вмикається автоматично при досягненні граничної концентрації небезпечних речовин і має забезпечувати 8-12 кратний повітрообмін за годину.

Механічна робоча вентиляція може бути загальнообмінною, місцевою або комбінованою.

Щоб забезпечити нормальний повітрообмін необхідну кількість повітря визначають відповідно до наявних шкідливих чинників характерних для конкретного виробництва.

Необхідний повітрообмін (м/год) є основною величиною для визначення параметрів вентиляційної системи та вибору необхідного вентиляційного обладнання.

За принципом роботи вентилятори бувають осьові, відцентрові й діаметральні. Вентилятори виготовляються різних розмірів і кожному з них відповідає номер, який показує величину діаметра робочого колеса в дециметрах .

Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення відповідного мікроклімату у всьому об’ємі приміщення. Цей вид вентиляції має дві системи – припливну й витяжну, які одночасно подають у приміщення чисте повітря у нижню частину, а з верхньої зони видаляють забруднене.

Приймальні пристрої для забору зовнішнього повітря розміщують над покрівлею будівель, якщо відсутні викиди повітря, забрудненого шкідливими речовинами або якщо ці викиди відведені за межі аеродинамічної тіні, яку створює вітер, що набігає на будівлю.

Для приміщень в яких має бути надійний повітрообмін влаштовують припливно-витяжну загальнообмінну вентиляцію. Цей вид вентиляції облаштовують у приміщенні, де виділяється значна кількість шкідливих речовин і де витяжка має бути на 10% більшою ніж приплив, щоб шкідливі речовини не витіснялися у сусідні приміщення.

У цій системі вентиляції використовують не лише зовнішнє повітря, а й повітря приміщень після його очищення. Повторне використання повітря приміщень називається рециркуляцією. Вона використовується в холодний період року з метою економії тепла, що витрачається на підігрівання припливного повітря. Для рециркуляції використовуються лише повітря тих приміщень, де відсутні виділення шкідливих речовин.

Припливна механічна вентиляція проектується в приміщеннях зі значними тепловиділеннями і невисокою концентрацією шкідливих речовин. Ця система вентиляції забезпечує подачу чистого зовнішнього повітря у приміщення, а видалення забрудненого повітря здійснюється через вентиляційні отвори, фрамуги, дефлектори.

Витяжна загальнообмінна вентиляція проектується там де відсутні викиди шкідливих речовин та невелика кратність повітрообміну, а також у допоміжних, побутових та складських приміщеннях.

Повітря до складу якого входять вибухонебезпечні або неприємнопахнущі речовини видаляють в атмосферу вище рівня аеродинамічної тіні, яку створює будівля. Цього досягають за допомогою високих труб («факельні» викиди).

Загальнообмінну припливно-механічну вентиляцію приміщень без природного провітрювання проектують так, щоб забезпечувати в них не менше двох припливних і двох витяжних вентиляційних установок, з продуктивністю кожної не менше 50% потрібного повітрообміну. Об’єм подаваємого повітря засобами механічної вентиляції має становити не менше 60 м3/год на одного працюючого, але не менше однократного повітрообміну за годину. Дозволяється проектувати по одній припливній і одній витяжній установці тільки тоді, коли вони забезпечені резервним вентилятором, який автоматично включається при зупинці робочого.

Порядок розрахунку вентиляційної мережі є такий:

• вибирають конфігурацію мережі;

• визначають поперечні розміри повітроводів;

• розраховують опір мережі;

• за каталогом підбирають вентилятор і електродвигун

Основним завданням розрахунку вентиляційних систем є визначення кількості повітря (м3/год), необхідного для його надходження або вилучення з приміщення.

Повітрообмін визначають розрахунковим шляхом за конкретними даними про кількість шкідливих виділень (теплоти, вологи, пари, газу, пилу).

Розрахунки повітрообміну для проектування вентиляційних систем мають на меті забезпечення належного санітарно-гігієнічного стану у робочій зоні виробничого приміщення.

З метою забезпечення безпечних умов праці працівників пропонуємо посилити систему вентиляції.

Для реконструкції системи вентиляції в цеху підприємства необхідно встановити новий вентилятор. Це дасть змогу вчасно відводити пил та сприятиме уникненню випадків його займання. Вентилятор є однією із складових частин цеху, його придбання та встановлення коштуватиме підприємству 32 тисячі гривень, але у подальшому сприятиме підвищенню продуктивності роботи цеху, зменшенню кількості простоїв, забезпечить безпечні умови праці для робітників, а також не доводитиметься сплачувати штрафи при перевірці дотримання вимог техніки безпеки на підприємстві.

3. Привести освітлення виробничих приміщень у відповідність до вимог ДБНВ. 2.5 – 28.2006. На складі завдовжки 24 – 25 метрів розташовано 9 фонарів, але вони не покриті склом, що не відповідає встановленим вимогам техніки безпеки. Проведення цього заходу передбачено у колективному договорі підприємства до 2015 року. Витрати на нього розраховано в сумі 3800 грн. Ми вважаємо, що оскільки підприємство є прибутковим, то з метою забезпечення здоров’я працівників, кошти на проведення даного заходу можуть і мають бути виділені уже зараз. Установчими документами товариства передбачено виділяти кошти на заходи з охорони праці у разі потреби у розмірі 5 відсотків від фонду оплати праці.

Крім вказаного вище на підприємстві передбачена система інженерно – технічних заходів з охорони праці на 2012 – 2015 роки:

• забезпечення питного режиму у виробничих підрозділах;

• проведення хімічного та бактеріологічного аналізу води;

• придбання та утримання вогнегасних речовин для пожежного автомобіля;

• проведення випробувань блискавковідводів;

• проведення замірів опору ізоляції та заземлюючих пристроїв, опору петля фаза – нуль.

Втілення зазначених заходів дасть змогу підвищити продуктивність праці працівників, адже вони будуть упевнені у безпечних умовах роботи та зосереджені на виконанні покладених на них прямих обов’язків, що сприятиме уникненню випадків виробничого травматизму та професійних захворювань. Це, у свою чергу, сприятиме зменшенню часу простоїв обладнання, а також дасть змогу знизити витрати, пов’язані із доплатами за шкідливі умови праці та компенсації працівникам, зайнятим на робочих місцях, умови праці на яких не відповідають встановленим вимогам.

При здійсненні підприємствами виробничої діяльності досить часто можуть виникати небезпечні та аварійні ситуації, які загрожують життю та здоров’ю працівників та оточуючих.

Висновки до розділу 1

У першому розділі «Теоретична сутність та класифікація основних засобів» досліджено ґенезу теоретико-методичних підходів до визначення сутності категорії « основних засоби »; наведено класифікацію основних засобів, яка є найпоширенішою у бухгалтерському обліку; розкрито сутність різних видів оцінок основних засобів у залежності від способу їх надходження на підприємство. Наведено та проаналізовано нормативно – правову базу, яка регулює питання обліку та оцінки основних засобів.

Виконуючи завдання дипломної роботи, нами систематизовано існуючі визначення поняття “основні засоби” та запропоновано власне, узагальнююче визначення основних засобів підприємства, під якими розуміємо матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання у процесі виробництва товарів та (або) надання послуг, строк корисного використання яких перевищує один рік (або операційний цикл,якщо він довший року), вартість яких зменшується у процесі використання та переноситься частинами на новостворений продукт.

Також дістали висновку, що не можна ототожнювати поняття “амортизація” і “знос” основних засобів. Знос - це категорія виробнича, а не фінансова, в той час як амортизація характеризує частину грошей, яку призначено на відновлення основних засобів.

У ході дослідження сутності та впливу оцінки основних засобів на фінансово – майновий стан підприємства довели, що саме від правильної оцінки залежить достовірність відображення інформації у звітності, якою користуються зовнішні користувачі, зокрема і інвестори, які оцінюють привабливість того чи іншого господарства. Одним із критеріїв такої оцінки є вартість основних засобів, наявних на підприємстві.

Виявлено проблемні аспекти щодо питань оцінки та переоцінки основних засобів, які, на нашу думку, потребують вирішення найближчим часом.Також було з’ясовано, що поділ основних засобів на групи дає змогу правильно розподілити витрати на виробництво та проаналізувати стан основних засобів.

У ході дослідження нормативно – правової бази з питань обліку основних засобів виявили, що найбільш повно специфіку їх обліку розкриває П(с)БО 7 “Основні засоби”. У сфері податкових аспектів ці питання найкраще висвітлює Податковий кодекс України, прийняття якого внесло низку позитивних зрушень у систему обліку, зокрема дозволило зблизити бухгалтерський та податковий облік. Так, запропонована у ньому класифікація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є максимально наближеною до тієї, яка використовується в бухгалтерському обліку. Та, незважаючи на часті зміни у наведених у роботі законах та інших нормативних актах, наведені вище документи мають недоліки, основниим із яких є те, що деякі є застарілими, а тому часто суперечать один одному у своїх положеннях. Це стосується зокрема питань, щодо віднесення витрат на ремонт та поліпшення основних засобів, суперечності при розрахунку та обліку амортизації основних засобів, щодо яких у нормах П (с) БО 7 та Податкового кодексу є суттєві розбіжності. Тому необхідним є перегляд нормативно – правової бази та приведення її у відповідність сучасним вимогам господарювання.

Було розглянуто сутність та значення системи охорони праці ПАТ “Хімтекстильмаш”, проаналізовано склад та функції служби охорони праці, її відповідність встановленим на законодавчому рівні типовим положенням.

У результаті проведення аудиту нормативно – правових актів з питань охорони праці з’ясували, що основна маса необхідних документів наявна на підприємстві та відповідає встановленим вимогам. За колективним договором передбачено, що до кінця 2014 року нормативно – правова база буде доповнена і тим самим остаточно приведена у відповідність законодавству.

За роботу у шкідливих умовах робітники отримують доплати у розмірі чотирьох відсотків до тарифних ставок. Зауважимо, що витрати на охорону праці підприємство з кожним роком збільшує.

Тобто, система управління охороною праці на підприємстві функціонує ефективно, постійно розробляються заходи, які сприяють уникненню нещасних випадків та захворювань працівників. Система пожежної охорони також приведена у відповідність чинним положенням.

Недоліками є невідповідність вимог освітлення виробничих приміщень та вентиляція цеху.

Проведене дослідження ще раз доводить, що від належно організованої роботи по охороні праці залежить стан здоров’я працівників, а тому розробка заходів з охорони праці повинна стати для кожного керівника одним із першочергових завдань при організації роботи підприємства. Адже від цього в подальшому залежатиме і ефективність його діяльності, а отже, і прибуток також.