4. Принципи роботи лтек з онкологічними хворими.

Згідно зі статтею 69 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.92 р. № 2801-XII питання щодо доцільності та тривалості відсутності працівника у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю вирішується лікарем закладу охорони здоров'я або комісією лікарів. Вони вирішують питання про направлення працівника на МСЕК для визначення наявності й ступеня тривалої або постійної втрати працездатності.  Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 455 лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання або лікування має направити хворого на МСЕК для огляду, якщо:  – результати клінічних обстежень підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання;  – працівник хворів протягом 4 місяців (у разі захворювання на туберкульоз – протягом 10 місяців) з дня настання тимчасової непрацездатності;  – працівник хворів протягом 5 місяців у зв'язку з одним і тим самим захворюванням за останніх 12 місяців. Висновок МСЕК є підставою для продовження чи закриття листка непрацездатності. Винесення рішення МСЕК регламентується:  – Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 р. № 83;  – Порядком організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.94 р. № 221 (далі – Порядок № 221);  – Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 07.04.2004 р. № 183.  Відповідно до зазначених документів МСЕК може ухвалити рішення про визнання хворого: працездатним; працездатним (таким, що потребує доліковування);  -нвалідом певної групи та категорії.