4.Робота режисера з музикою.
.
Музичний супровід драматичної або циркової вистави, кінофільму, радіо чи телевізійної передачі, який сприяє більш повному розкриттю художнього змісту. Існують два види музичного оформлення - компілятивне, коли використовуються уривки з створених раніше музичних творів, і спеціальне, коли музика створюється для конкретного художнього випадку. Музика є поворотним для розвитку сюжету, активно впливає на хід дії вистави.
У «Ромео і Джульєтті» використовується спеціальне музичне оформлення створене Олександром Логиновим. На початку вистави приємно здивовує гра Джульєти на скрипці, яскраве музичне оформлення доповнює и вражає. Музика,то динамічна і рухлива,то трагічна і сумна пронизуюча душу.
Витримане необхідне органічне з'єднання сценічної дії з музикою, яке випливає зі змісту постановки і допомагає розкриттю над завдання спектаклю, характерів дійових осіб.
5. Робота режисера з хореографом.
Балетмейстер вирішує свою інтерпретацію «найпечальнішої у світі повісті» засобами класичного танцю, насиченого виразною рельєфною пластикою, що надає виставі особливого динамічного темпоритму й надзвичайної емоційної виразності, пристрасності, закладеної у музиці О. Логинова. Стрімко розвивається сценічна дія, одну сцену миттєво змінює інша – атмосфера вируючих веселощів відтіняє драму, що насувається неухильно, розпочинаючись із беззмістовної ворожнечі, яка контрастує із кипінням життя, його невпинним плином. Лише у трепетно-піднесених любовних дуетах, сповнених проникливого ліризму, та у сцені загибелі героїв динаміка дії ніби уповільнюється. Засобами суто хореографічної виразності балетмейстер стверджує – справжнє кохання нездоланне у боротьбі з ненавистю та ворожнечею, воно сильніше за смерть.
6.Актуальність вистави.
Творчість Шекспіра відомо всьому людству на земній кулі. Його п'єси сприймаються не як відображення дійсності, а як справжня реальність. Герої Шекспіра зійшли зі сторінок книг і зі сцени, увійшовши в реальне життя. Важко знайти зараз людину, яка хоча б один раз не чула заворожливої музики цих імен, наповнених гармонією, співучим італійським зачаруванням. Ромео і Джульєтта - сила і слабкість, ніжність і мужність, юність і жертовність. Краса їхні почуття, їх високого подвигу так приваблива, що вже багато століть продовжує захоплювати своєю щирістю і силою. Вогонь їх сердець палає крізь століття, переконуючи в тому, що справжня любов все ж існує, незважаючи ні на що. Одним з пам'ятників такий під всемогутнього любові є прекрасна і сумна історія Ромео і Джульєтти - юних коханих, силою свого почуття подолали, здавалося б, нездоланна - ненависть, ворожнечу і навіть саму смерть. Отже, історія цього сюжету стара, як світ, і разом з тим вона не перестає бути актуальною. Чим важче нам подолати побутові складності, тим сильніша тяга до духовної чистоти. Кожен з нас все одно мріє про зустріч зі своєю єдиною і неповторною половиною. Важко сказати, як склалася б доля Ромео і Джульєтти в наш час. Те, що вони вважали за краще покинути цей світ, який був проти їх коханню, залишилося у віках. На щастя, людська душа, подібно струні, має чудову властивість відгукуватися на прекрасне. І як би там не було, в серцях людей живе незламна спрага краси.
Одна їх проблем, що стоять перед героями драми, це взаємовідношення батьків і дітей. Хто знає, як склалося б життя Джульєтти, якби вона знайшла взаєморозуміння в рідному домі, з близькими людьми?! Адже Джульєтта - ще підліток, який потребує моральної підтримки. Але до кого їй схилити голову? Хто б міг підтримати її в складній життєвій ситуації, крім рідних їй людей?
На жаль, вони виявилися душевно глухими. І 400 років тому, і зараз особливості підліткового віку залишаються тими ж, проблеми і переживаннями - такими ж. Тому конфлікт йде з покоління в покоління. Так як проблеми, підняті в «Ромео і Джульєтті» актуальні й досі, сама драма затребувана. Не з меншим інтересом дивляться і слухають її і в наші дні, як і за часів В. Шекспіра.