43 Складносурядні речення, їх головні семантико-граматичні ознаки. Класифікація складносурядних речень.

Складносурядні речення

Ознаки:

• Рівнозначність предикативних частин , кожна з предикативних частин виступає як відносно самостійна, зберігає значення окремого повідомлення.

• Предикативні частини поєднуються сполучниками сурядності.

• Ніколи один з його компонентів не може знаходитися усередині іншого.

Складносурядні реч. – це складне речення, що утворюється з двох або більше предикативних одиниць,в яких прості реч рівноправні за змістом і повязані сурядним сполучником.

Коми немає коли спільний другорядний член ;спільний не тільки повнозначне слово, а й не повнозначне – лише, тільки

Тире перед спол і, та(п.з.і) коли в простих реч говориться про швидку зміну подій, або 2 реч мітить у собі несподіваний наслідок, чи різке протиставлення

36. Другорядні члени речення. Семантика та способи їх вираження.

Є синтаксично залежними від головних або інших другорядних членів речення.

1) Означення – другорядний член речення, який вказує на ознаку предмета, поєднується з означуваним словом зв’язком узгодження або керування(іноді прилягання) і відповідає на питання який? чий? котрий? Типи означень:

- Узгоджене означення(набувають тієї ж форми роду, числа й відмінка, що й означуване слово, а отже, поєднуються з ним зв'язком узгодження) можуть бути виражені: прикметником, дієприкметником або дієприкметниковим зворотом, займенником, порядковим числівником, кількісним числівником у непрямому відмінку.

- Неузгоджене означення

(поєднуються з означуваним словом зв'язком керування або прилягання) можуть бути виражені: ім.-ом у непрямому відмінку , прислівником, інфінітивом: мистецтво міряти); дієприслівником: положення сидячи;

присвійними займенниками все життя їх було скорботним, словосполученням: Канделябр на дві свічі тускло горить

(М.Хвильовий).

- Прикладка — означення, виражене ім.-ом, який узгоджується з означуваним словом у відмінку й числі. Прикладка займає проміжну позицію між узгодженим та неузгодженим означенням. Прикладки бувають:

1) непоширені(одиничні): дерева-великани

2) поширені: До літературного життя почав причащатись і молодий письменник Стефан Радченко (В.Підмогильний);

3) комбіновані: Дядько мій, Микита-чорнокнижник, швець і мрійник, славний чоловік, все життя розповідав про ніжність... (А.Малишко).

2) Додаток – це другорядний член речення, що означає об’єкт дії і відповідає на питання непрямих відмінків. Різновиди додатків:

- Прямий додаток залежить від

перехідного дієслова і може бути виражений іменною частиною

мови: * у З.в. без прийменника: Червоно-вишневі зорі віщують

погожий схід (А.Малишко);

* у Р.в. в заперечних реченнях:

Але я нікому ніколи не казав неправди і зараз не скажу. (Григір

Тютюнник); *у Р.в.зі словами жаль, шкода, треба: Жаль мені віку

твого...(МаркоВовчок);

*у паралельних формах Р. та

З. в-ів. із значенням частини від

цілого: з 'їсти хліб, з'їсти хліба, випити молоко - випити молока.

3) Обставина - другорядний член речення, який характеризує дію щодо способу, міри, умови, причини та інших особливостей її реалізації.

Види: - Способу дії (як? яким чином?) слухав спокійно;

- Міри і ступеня(як? наскільки?

якою мірою?)Більш за все на світі

любив він сонце (ОДовженко).

- Часу (коли? доки?відколи?) Степан вперше за цей вечір посміхнувся.

- Місця(де? куди? звідки?) 3 темного степу доноситься глуха канонада (М. Хвильовий).

- Мети (навіщо? Для чого?) підставляє для поцілунку губи

- Причини(чому?)потемніла від

чорнил

- Умови(за якої умови?)при такій погоді треба ще подумати

- Допустові(всупереч чому?)

супроти волі залишився.