16. Прикметник як частина мови. Значення прикметника, його граматичні ознаки.

Повнозначна змінна частина мови, яка виражає ознаку або властивість предмета і відповідає на питання який? Яка? Яке? Чий? Має словозмінну морфологічну ознаку роду, числа і відмінка. Синтаксична роль. Основна синтаксична роль у реченні – узгоджене означення: темна ніч, рясний дощ. Прикметник може також виконувати роль іменної частини складеного присудка при нульовій або вираженій зв’язці : Хай кожна мить вам буде дорога!

10. Способи словотвору сум. Загальна характеристика.

Розділ мовознавчої науки, який вивчає способи творення слів, називається словотвором,– це основне джерело збагачення мови. Поняття словотвору: основа: непохідна(немотивована) – не має афіксів і не мотивується іншим спільнокореневим словом (ліс, школа); похідна(мотивована) – має афікс і мотивується іншим словом (лісок, школяр); твірна – основа, від якої утворюється нове слово (похідне): ліс-лісок, школа-школяр-школярський. Твірною основою може бути словосполучення (східнослов’янський). Твірні основи бувають вільні і зв’язані (такі, що в позамовній дійсності не виступають самостійно, а лише з афіксом; словотворчий формант – афікс, який утворює похідну основу; словотвірне значення – це часткове значення, додане слову словотворчим формантом, яке він реалізує і в інших структурних словах (бандура + -ист = бандурист; у іменниках біг, хід реалізуються значення узагальненої дії); словотвірний ланцюжок – більше, ніж 2 слова, що перебувають у відношенні послідовної похідності: школа-школяр-школярський; словотвірне гніздо – сукупність словотвірних ланцюжків, що мають одне й те саме вихідне слово: школа – шкільний-пришкільний / школяр-школярка-школярський;

І.Неморфологічні – спосіб творення слів шляхом переходу з однієї частини мови в іншу:

1) морфолого-синтаксичний – це перехід слів з однієї ч-ни мови в іншу(черговий, старий-який? хто?, весною-чим7 коли?);

2)лексико-синтаксичний – злиття словосполучень в одне слово(чимдуж, сьогодні-цього дня); 3)лексико-семантичний – надання слову додаткових значень (супутник – друг – космоб’єкт).

12. Предмет морфеміки. Морфемна структура слів. Типи морфем в сум.

Морфеміка – розділ мовознавства, що вивчає склад(будову) слова. Найменшу значущу частину слова називають морфемою Види морфем: кореневі – обов’язкова частина слова (молодий, молодь, молодість; весна, провесна, весняний); службові – префікс, суфікс, закінчення, постфікс, інтерфікс.

1)Корінь – спільна ч-на споріднених слів. Буває:

-вільний: дубовий – може використовуватись тільки один корінь дуб як слово(більшість слів);

- зв’язаний: вулиця – без дод. Морфем не вик-ся.

2) Основа слова – ч-на слова без закінчення. Буває:

- похідна – крім кореня має ще кілька сл. твір афіксів: вулиця.

- непохідна – не має словотвір афіксів- дуб.

- вільна –це о., в якій корінь може звільнятися від словотвір. афіксів: дубовий.

- зв’язана – не може звільнятися від словотворчих афіксів: взуття.

- чиста – не може мати закінчення.

3) Закінчення – може бути нульовим тільки в змінних словах.

Зак-ня немає у інфінітивах: читати, незмін ім.: таксі, прислівник: тихо, дієприсл: читаючи.

4) Постфікс – це морфема, яка стоїть в кінці слова після закін-ня чи формотвор. суф.: умиватися, якийсь, ч-ки –бо, -но, -то, -от, -таки.

5) Інтерфікс – з’єднувальний голосний(о,е): літопис.

Формотворчі/Словотворчі афікси

Формотворчі: дієприкм(прочитаний),

дієприсл(читаючи), інфінітив(читати), ступ. порівняння(найглибший),

док. вид дієслів(прочитати),

часові суф(прочитав), зворотно-середній спосіб дієслів(митися).

Словотворчі: люди за фахом діяльності – таксист.