56. Лексика української мови з погляду вживання.

Активна лексика - cлова, які забезпечують повсякденні потреби мовця, мають високу

частоту вживання та зберігають стилістичну нейтральність: любити, стомлений, віра, дім, останній, добро, хліб, стіл, вікно, око, лоб, якийсь тощо.

Застарілі слова: - архаїзми - слова, що є застарілими синонімами до слів активної лексики сучасної укр.-ої

мови: зигзиця-зозуля, чадо-дитина, яко-як, зерцало - дзеркало, ся-ця.

- історизми - слова, що вживаються на позначення назв зниклих предметів, явищ, понять старовини та минулого: вельможа, князь, кріпак. Неологізми - нові слова, які входять у загальний вжиток. Серед них розрізняють: • загально мовні неологізми (комп 'ютер, дискета, монітор, клонування);

• авторські неологізми: громовиця (Л.Українка); знедуховніти, просвітлина(0.Гончар).

45 Безсполучникові складні речення. Класифікація безсполучн. Речень.

Складне речення, частини якого поєднані між собою лише за допомогою інтонації — без сполучників і сполучних слів, називається складним безсполучниковим.У складному безсполучниковому реченні немає головного й залежного речень, і все-таки між його частинами можуть бути різні смислові зв'язки. Залежно від цього складні безсполучникові речення поділяють на:

• речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної частинами: На білу гречку впали роси, веселі бджо­ли одгули, замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли; між такими частинами існує зв'язок, близький до сурядного; вони, як і складносурядні речен­ня, можуть мати спільний член: При світлі волі всі краї хороші, всі води гідні відбивати небо, усі гаї подібні до Едему!;

• речення з відносно залежними частинами, одна з яких по­яснює, доповнює іншу: Будеш сіяти з сумом — вродить печаль; між такими частинами існує зв'я­зок, близький до підрядного; їх, щоправда не завжди, мож­на перетворювати на складнопідрядні речення: Якщо будеш сіяти з сумом, то вродить печаль.

Складні безсполучникові речення з відносно рів­ноправними частинами можуть виражати:

а) одночасність подій: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Нар. творчість); такі речення становлять незамкнений ряд, предикативні частини в них можна переставляти місцями;

б) послідовність подій: Все море зараз спузирило, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув як на пуп (І. Котляревський). Пригріло сонечко, обсохла земля, потягло ора­ча в поле; такі речення так само становлять незамкнений ряд, але предикативні частини в них не можна переставляти місцями;

в) рівнозначність подій (у поетичному мовленні): Літа орел, літа сизий попід небесами, гуля Максим, гуля батько степами, лісами (Т. Шевченко). Не зозуля в лузі затужила, не пташина в тузі голосила, то сестричка лист писала, на сторону посилала (Ю. Федькович); такі ре­ чення, як правило, мають однотипну, паралельну побудову і становлять замкнений ряд.

Складні безсполучникові речення з відносно за­лежними частинами об'єднують по дві предикативні частини і, таким чином, становлять замкнений ряд. Вони найчастіше виражають:

а) причиново-наслідкові відношення: Не кидай іскру в солому, і сама згорить, і село спалить. Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне.

б) умовно-часові відношення: Минали дні — брат не по­вертався. Прийде осінь — у засіках буде хліб золотий .

в) з'ясувально-доповнювальні відношення: Наука — не пиво: в рот не наллєш. Всім же ясно, навіть дітям: земля велика .

г) зіставно-протиставні відношення: Не русалонька блукає — то дівчина ходить.

Складні безсполучникові речення емоційніші, інтонаційно багатші, ніж складносурядні й складнопідрядні. Тому вони частіше вживаються в розмовному та художньому стилях, ніж у науковому й діловому.У складних безсполучникових реченнях важливу роль відіграє інтонація — саме завдяки їй передаються різні відтінки зв'язку між окремими частинами складного речення. На письмі інтонація відображається за допомогою розділових знаків: коми, крапки з комою, двокрапки, тире.

58. Класифікації фразеологізмів (класифікація ВЗ^Виноградова, генетична ю мотіфолоБІннатотдо).

Фразеологізм – відтворювана одиниця мови з двох або більше слів, цілісна за своїм значенням і стійка за складом і структурою.

Фразеологічні зрощення — одиниці, у яких цілісне значен­ня ніяк не вмотивоване; воно не випливає із значення їхніх компонентів: теревені правити — говорити нісенітниці, байдики бити — ледарювати, глек розбити — посваритися, собаку з'їсти — мати досвід, піймати облизня — зазнати невдачі, викинути коника — зробити щось несподіване, підбивати клинці — залицятися, ні в сих ні в тих — незручно.

Фразеологічні єдності — одиниці, у яких цілісне значення вмотивоване переносним значенням 'їхніх компонентів: три мати камінь за пазухою — приховувати злобу, грати першу скрипку — бути головним, вивести на чисту воду — викрити непорядність, загрібати жар чужими руками — використовувати когось, давати волю ногам — тікати, море по коліна — нічого не страшно, все дозволено, прикусити язика — замовкнути, про­пускати повз вуха — не звертати уваги, хоч до рани прикладай — лагідний.

Фразеологічні сполучення — одиниці, у яких цілісне зна­чення вмотивоване прямим значенням їхніх компонентів: взя­ти слово, зачепити гордість, покласти край, берегти як зіницю ока, подавати надію, страх бере, ласкаво просимо, узяти верх, терпцю немає, звести очі, як піску морського.

Фразеологічні вирази – стійкі за складом і вживанням семантично подільні звороти, які складаються повністю зі слів із вільним значенням. Це прислів’я, приказки, афоризми відомих політиків, письменників, діячів науки й культури: Не все те золото, що ближчить.