18. Ступені порівняння якісних прикметників

Ступені порівняння – це такі форми якісних прикметників, що означають різну міру вияву ознаки в предметі. Розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий. Вищий ступінь порівняння прикметників показує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому: дорожчий, вищий. Вищий ступінь має просту і складену форми. Проста твориться за допомогою суфіксів –ш-,-іш-: сильний-сильніший, молодий-молодший. В окремих випадках можливі паралельні форми вищого ступеня: багатий-багатший і багатіший.Такі паралельні форми можуть різнитися за значенням: старший(за посадою) і старіший(за віком). Складена форма вищого ступеня утворюється поєднанням слів більш або менш і початкової форми прикметників: більш відомий-менш відомий. Найвищий ступінь вказує на те, що в одному з порівнюваних предметів ознака виражена найбільшою або найменшою мірою: найпрекрасніший, найскладніший, найсолодший. Проста форма утв-ся за доп преф най-: ближчий-найближчий, більший-найбільший. Складна форма - додавання до прикметників простої форми вищого ступеня префіксів що- і як-: щонайдешевший, щонайсмачніший. Складена форма твориться додаванням до прикметників початкової форми слів найбільш, найменш: найбільш вибагливий, найбільш дзвінкий. Значення найвищого ступеня можна посилити словами за(від) усіх, над усе.

Не всі якісні прикметники мають ступені порівняння. Їх не мають: !)прикметники з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-,ультра-: пречудовий, завеликий, надзвичайний; 2) прикметники з суфіксами –уват-, -ав-(-яв): холоднуватий, білуватий; -еньк-,-есеньк-,-ісіньк-,-езн-,-енн-: глибоченький, малесенький, величезний; 3) прикметники, утворені складанням основ: білий-білий, темно-синій; 4) назви кольорів, що перейшли з розряду відносних прикметників: кавовий, волошковий; 5) назви, що означають абсолютний поріг ознаки: німий, глухий, сліпий, кривий.

19. Загальна характ. Числівника як частини мови. Значеннєві розряди. Структурні розряди

Числівник – це повнозначна змінна частина мови, яка позначає число, кількість предметів або їхній порядок при лічбі. За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні називають узагальнене число або кількість однорідних предметів при лічбі й відповідають на питання скільки? Порядкові називають порядок предметів при лічбі й відповідають на питання котрий?. Морфологічні ознаки: 1) кількісні числівники змінюються за відмінками. !!Виняток: числівник один(змінюється за родами й числами), два(з ім.. чол..р і сер.р.)-дві(ж.р.), числівники нуль, тисяча, мільйон, мільярд належать до певного роду і змінюються за числами; 2)порядкові числівники змінюються за родами, числами, відмінками як прикметники. Синтаксична роль : кількісні числівники можуть виступати в ролі різних членів речення: підмета(дев’ять ділиться на три), іменної частини складеного присудка(п’ять на п’ять – двадцять п’ять), додатка(сім помножити на сім-сорок дев’ять). Якщо кількісний числівник пов'язаний з іменником, то така конструкція виступає одним членом речення. Порядкові числівники як правило виступають у реченні узгодженим означенням, зрідка обставиною(Спортивне змагання розпочалося о десятій годині).

Розряди числівників за значенням. Кількісні числівники означають назви абстрактних чисел чи кількість предметів при лічбі. Поділяються вони на такі групи: 1) власне кількісні (три,шістдесят,сімсот,тисяча);2) збірні(обидва, обидві, семеро,двоє, шестеро), получуються з іменниками чоловічого та спільного роду, що означають назви осіб(п’ятеро друзів), з іменниками середнього роду, що означають назви конкретних предметів(троє вікон), з множинними іменниками, що є назвами парних предметів, з особовими займенниками ми, ви, вони;3)дробові (три сьомі, нуль цілих три десятих);4)неозначено-кільксні числівники (чимало, немало, кілька). Порядкові числівники творяться : від власне кількісних за допомогою закінчень –ий,-а,-е без особливого суфікса(п’ять – п’ятий ); числівники перший та другий творяться від інших основ; при творенні числівників третій і четвертий використовується давній суфікс –ет(-т).

Групи числівників за будовою. За будовою числівники бувають простими, складними і складеними. Прості мають один корінь(один, два, п’ять, сто). Складні мають два корені (одинадцять, тринадцять, вісімнадцять, півтора, півтораста, кількадесят). Складені містять у собі два й більше простих чи складених числівників, тобто кілька слів(п’ятдесят три, триста шістдесят третій). За характ. будови до складених належ. також дробові(одна сьома, три цілі і три десяті).

21. Займенник як частина мови. Розряди займенників за значенням. Співвідношення займенників з різними частинами мови. З-ик- цеч-на мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займ-ки, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

- підметом (вчора я ходив у школу); - означенням (зараз розповім про свої плани); - додатком (щось тебе не бачу); - обставиною (розуміння шукайте в собі); - іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий). Розряди займенників за значенням. 1) особові: вказують на мовця(я), мовця та ще когось(ми), адресата(ти) , адресата та ще когось(ви), та на предмет мовлення(він, вона, воно,вони). (Займ-ки я, ти не маючи категорію роду можуть мати будь-яке значення роду). 2)зворотній: себе(собі, собою) вказ. на суб’єкт дії(стану) Не має ні роду, ні числа ні Н.в. 3)Присвійні: вказують на приналежність предмета 1ій(мій, наш), 2ій(твій, ваш), 3ій(його, її, їх(ній)) або будь-якій(свій) особі.(з-ки його, їх, собі можуть бути особові і присвійні). Змінюються як прикм(рід, число, відмінок). 4)Вказівні: вказують на предмет(цей, той), на ознаку(такий), кількість(стільки). Змін-ся за родами, числами, відмінками. 5)Означальні: вказують на узагальнену ознаку – всякий, кожний(кожен), жодний(жоден), інший, весь, сам, самий. Відм-ся як прикм. 6)Питальні: містять в собі запитання про особу(хто?), про предмет(що?), ознаку(який?чий?котрий?), кількість(скільки?). 7)Відносні: ті самі питальні тільки виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень. 8)Неозначені: вказують на неозначену особу, пердмет, ознаку, кількість – дехто, що-небудь, будь-який. Утв-ся додаванням ч-ок казна-, хтозна-, небудь… 9)Заперечні: вказ. на відсутність особи, предмета, ознаки, кількості. Утв. Від питальних додаванням частки ні- : ніхто, ніщо, ніскільки, нікотрий(ні до кого, ні за яким). Розряди займенників з аспіввідношенням з іншими ч-ми мови: іменникові(я,ти, ми, він ніщо, абихто), прикметникові(мій, всякий, кожний), числівникові(скільки-то), прислівникові(ніяк, казна-де). Перехід з однієї ч-ни мови в іншу: 1)Один – числ. Дівча одне пішло. – займ. Ми не одні(самі). 2)Мені – частка. Ти мені дивись. – займ. Мені так любо стало.

24. Категорія способу дієслова. Форми вираження способів дієслів. Зв'язок категорії способу з категорією часу. Вказує на відношення дії до дійсності. 1)Дійсний- означає дію, що вже відбулася, відбувається, відбуватиметься: читаю, ходжу. Не має спеціальних граматичних показників. Тісно пов’язана з категорією часу і виражається її граматичними засобами. Таким чином, дієслова дійсного способу відмінюються за часами, в теп і майб часі – за особами, а вминулому і давноминулому(в однині) – за родами.

2)Умовний вир. дію, можливу за певних умов, або бажану: ходив би. Виражаються аналітичною формою, яка твориться від ф-ми мин часу і за доп умовної ч-ки би. Дієслова умовного способу з категорією часу не зв’язані.

3)Наказовий означає наказ, заклик, побажання, прохання: прийди, ходімо, (не)хай працює. Ф-ми наказ способу творяться від основ теперішнього часу + особові закінчення в однині 1ої особи а в множині 1 і 2ої особи(бери,берімо, беріть). Не мають категорії часу. Майб час дієслів може вир заклик до виконання дії у формі !ої особи множини: Попрацюємо вдома. Наказовий спосіб може означати дію, яка має абстрактно-узагальнююче значення: З добрим поживеш – добро переймеш, а з лихим зійдешся – того й наберешся.