Українські слова
бути повинним, мусити– debeo, ui, ĭtum, ēre
вчитися– disco, didĭci, – , ĕre
добре– bene
завжди– semper
мовчати– taceo, ui, cĭtum, ēre
не тільки..., а й– non solum, ...sed etiam
писати– scribo, scripsi, scriptum, ĕre
погано– male
працювати– labōro, āvi, ātum, āre
розповідати– narro, āvi, ātum, āre
Вправи
1. Знайдіть основу інфекта і визначіть дієвідміну:
festīno, āre fido, ĕre quaero, ĕre
valeo, ēre taceo, ēre veto, āre
spiro, āre consentio, īre debeo, ēre
video, ēre reperio, īre divĭdo, ĕre
2. Провідміняйте в praesens indicatīvi actīvi й утворіть наказовий спосіб від таких дієслів:
vivo, ĕre video, ēre
ausculto, āre consentio, īre
3. Перекладіть українською мовою:
valēmus, spirant, scribis, consentiunt, dividĭtis, clamas, vetat, credunt, taceo, vide!, sperāte!, noli clamāre!, nolīte festināre!
4. Перекладіть латинською мовою:
Ти говориш, вони розповідають, ми надіємось, ви бачите, я працюю, він мовчить, вони кричать, шукай!, забороняйте!, не мовчи!, не пишіть!
5. Прочитайте і перекладіть граматичні терміни:
numĕrus singulāris; coniugatio tertia; tempus imperfectum indicatīvi passīvi; persōna prima; modus imperatīvus; infinitīvus praesentis passīvi.
6. Від дієслів narrāre, discĕre, tacēre, reperīre, perpendĕre утворіть praesens indicatīvi actīvi 3-ї особи однини і множини.
7. Від яких латинських слів походять українські деривати:
лаборант, дисципліна, дебет, валентність, віварій, нотація, декламація, консенсус, дивіденд, дивізія.
ТРЕТЄ ЗАНЯТТЯ (LECTIO TERTIA)
Nulla est doctrīna sine lingua Latīna
Не має жодної науки без латинської мови
Іменник (Nomen substantīvum) Прикметник (Nomen adiectīvum)
Граматичні категорії іменника (прикметника)
Іменники, прикметники і займенники в латинській мові мають граматичні категорії роду (genus), числа (numĕrus), відмінка (сasus) і відміни (declinatio).
У латинській мові є:
1. Три роди (Genĕra):
а) masculīnum(m) – чоловічий рід
б) feminīnum(f) – жіночий рід
в) neutrum(n) – середній рід.
2. Два числа (Numĕri):
а) singulāris – однина
б) plurālis– множина.
3. Систему латинської відміни утворюють шість відмінків (Сasus):
nominatīvus (Nom.) – називний відмінок (хто? що?)
genetīvus(Gen.) – родовий відмінок (кого? чого?)
datīvus(Dat.) – давальний відмінок (кому? чому?)
accusatīvus(Acc.) – знахідний відмінок (кого? що?)
ablatīvus (Abl.) – аблатив або орудно-місцевий відмінок (ким? чим? на кому? на чому? де? коли? звідки?)
vocatīvus (Voc.) – кличний відмінок.
|
Примiтка.
|
Латинський аблатив поєднав значення трьох самостійних індоєвропейських відмінків: 1) instrumentālis(інструментальний або орудний відмінок), що означає знаряддя або засіб дії; 2) locatīvus (місцевий відмінок), що означає місце дії; 3) ablatīvus(віддільний відмінок), що означає предмет або особу, від якого щось віддаляється). Свою назву ablatīvus отримав від останнього значення. |
4. П’ять відмін (Declinatio) іменників, три відміни прикметників.
Залежно від закінчення історичної основи латинські іменники діляться на п’ять відмін (declinatio):
Перша відміна – основа на -ā
Друга відміна – основа на – -ŏ /-ĕ
Третя відміна – основа на приголосний звукабо -ĭ
Четверта відміна – основа на -ŭ
П’ята відміна – основа на -ē.
Оскільки історичну основу через злиття її голосного звука із закінченням важко виділити, то приналежність іменника до відміни практично визначається за закінченням родового відмінка однини (genetīvus singulāris).
Закінчення genetīvus singulārisпершої – п’ятої відмін:
|
Відміна |
І |
ІІ |
ІІІ |
ІV |
V |
|
Закінчення |
-ae |
-ī |
-ĭs |
-ūs |
-ēi |
Графічно відміни залежно від роду можна зобразити так:
Прикметники поділяються на три відміни. Вони мають ті самі закінчення в родовому відмінку однини, що й іменники відповідної відміни.