Вживання часів у підрядних реченнях

Головне речення	Підрядне речення
Indicatīvus	Coniunctīvus
Головні часи	Одночасна дія	Попередня дія	Майбутня дія
Praesens Futūrum I Futūrum II Imperatīvus	praesens	perfectum	coniugatio periphrastĭca actīva + sim
Історичні часи	Одночасна дія	Попередня дія	Майбутня дія
Imperfectum Perfectum Plusquamperfectum	imperfectum	plusquamperfectum	coniugatio periphrastĭca actīva + essem

Непряме питання (Quaestio oblīqua)

Непряме питання (quaestio oblīqua) – це тип підрядних додатко-вих речень, що вводиться питальними словами:

1) питальними займенниками (quis? quid? – хто?, що?; qui?, quae?, quod? – який, а, е?);

2) питальними прислівниками (ubi? – де?, quo? – куди?, quando? – коли?, cur? – чому?);

3) питальними частками (ne? – чи?, num? – чи не?, nonne? – невже не?, utrum…an? – чи...чи?).

Hепряме питання залежить від дієслів із значенням „питати” (rogāre, interrogāre, quaerĕre), „знати”, „розуміти” (scire, intellegĕ-re), „говорити” (dicĕre), „бачити” (vidēre) і безособових дієслів і зво-ротів notum (ignōtum) est (відомо, невідомо).

У непрямому питанні вживається кон’юнктив відповідно до con-secutio tempŏrum.

1. Scio, quem pingas, pinxĕris, pictūrus sis. – Я знаю, кого ти малю-єш, намалював, намалюєш.

2. Scīvi, quem pingĕres, pinxisses, pictūrus esses. – Я знав, кого ти малював, намалював, намалюєш.

Складнопідрядні речення з підрядними мети

Підрядні речення мети вводяться сполучниками ut (uti) – щоб, ne – щоб не. Сполучник, який вводить підрядні речення мети, називається ut (ne) fināle. У підрядних реченнях мети вживається praesens coniunctīvі після головних часів i imperfectum coniunctīvі – після історичних часів.

1. Do, ut des; facio, ut facias. – Я даю, щоб ти дав; я роблю, щоб ти робив.

2. Opĕram dedi, ut te quam primum vidērem. – Я потурбувався, щоб якнайшвидше тебе побачити.

Примiтка.

Замість ut eō(щоби тим, з тією метою) при вищому ступені порівняння прикметників вживаєтьсяquō з кон’юнктивом за правиломut (ne) fināle: Legembrevemesseoportet,quō (ut eō) facilius ab imperītis teneātur. – Закон повинен бути коротким, щоб легше запам’ятовувався недосвідченими.

Складнопідрядні речення з підрядними додатковими

Підрядні додаткові речення вводяться сполучникoм ut (ne) – що, щоб, (щоб не), що має назву ut (ne) obiectīvum (що додаткове).

Залежно від значення керівного дієслова існує декілька типів підрядних додаткових речень:

1. після дієслів із значенням „прагнути, бажати” (verba studii et voluntātis): curāre– турбуватися,studēre– прагнути,optare– бажати,rogāre, petĕre– просити,permittĕre– дозволяти,monēre, suadēre– переконувати,imperāre– наказувати;

2. після дієслів із значенням „боятися” (verba timendi): timēre, metuĕre, verēri – боятися, pericŭlum est – є небезпека. Ut вживається для висловлення бажання аби щось сталося, а ne – аби щось не сталося. Сполучник ut і ne non перекладається сполучником „що” із запереченням „не”, а сполучник ne – що не, щоби не;

3. після дієслів із значенням „перешкоджати” (verba impedien-di): impedīre, prohibēre, obstāre, repugnāre, retinēre, resistĕre – пе-решкоджати; recusāre – відмовляти; interdicĕre – забороняти. Сполучниками підрядності служать ne, quomĭnus, quin (щоб не). Сполучники quomĭnus та quin вживаються тоді, коли перед присудком головного речення є заперечення.

У цих трьох типах підрядних додаткових речень вживається praesens coniunctīvі після головних часів та imperfectum coniunctīvі – після історичних часів головного речення.

4) після заперечних чи питальних виразів, що означають відсут-ність сумніву (verba dubitandi): non dubitāre – не сумніватися, dubi-um non est – не має сумніву, nemo dubĭtat – ніхто не сумнівається, quis dubĭtat – хто сумнівається, non dubitāre – не треба сумніватися, non multum abest – небагато бракує, nihil abest – нічого не бракує, non abstineo – не стримуюся, retinēri non possum – не можу стри-мати себе. Сполучником підрядності служить quin (що, щоб).

У підрядних додаткових реченнях з quin при заперечних виразах вживається coniunctīvus за правилом consecutio tempŏrum.

5) до типу підрядних додаткових речень належать непрямі питання.

1. Ante senectūtem curāvi, ut bene vivĕrem; in senectūte, ut bene moriar. – Перед старістю я турбувався про те, щоб добре жити, а під час старості, щоб добре померти.

2. Dent opĕram consŭles, ne quid res publĭca detrimenti capiat. – Не-хай консули потурбуються, щоб республіка не зазнала якоїсь втрати.

3. Valde metuo, ne frigeas in hibernis. – Я дуже боюсь, що будеш мерзнути під час зимових стоянок.

4. Omnes labōres te excipĕre video; timeo, ut sustineаs. – Бачу, що ти усі труднощі береш на себе; боюсь, що ти не витримаєш.

5. Imperātor metuēbat, ne ad supplicium traderētur. – Полководець боявся, що буде переданий до страти.

6. Plura ne scribam, dolōre impedior. – Мені перешкоджає біль біль-ше писати.

7. Epaminondas non recusāvit, quomĭnus legis poenam subīret. – Епамінонд не відмовився бути відданим законному покаранню.

8. Non dubĭto, quin me ames, amavĕris, amatūrus sis. – Я не сумні-ваюсь, що ти мене любиш, любив, будеш любити.

9. Non dubitāvi, quin me amāres, amavisses, amatūrus esses. – Я не сумнівався, що ти мене любиш, любив, будеш любити.