10 Основні способи словотворення в сучасній українській мові

1. Префіксальний: бігти — прибігти, писати — підписати, дописати, переписати, записати.

2. Суфіксальний: слухати — слухач, день — денний, вікно — віконний, говорити — говоріння.

3. Префіксально-суфіксальний: ліс — пролісок, вода — підводник, земля — підземний.

4. Безафіксний: блакитний — блакить, пробігати — біг, приїзд — їзда, бігати — біг.

5. Складання слів та основ: телефон, автомат — телефон-автомат; лід і ходити — льодохід; фото, монтаж — фотомонтаж.

6. Складання скорочених основ: заробітна плата — зарплата, професійна спілка — профспілка, Організація Об’єднаних Націй — ООН.

7. Зрощення слів: маловідомі — маловідомий, перекоти поле — перекотиполе.

8. Перехід однієї частини мови в іншу: майбутнє (яке?) покоління — близьке (що?) майбутнє.

11 Префіксальний спосіб полягає у додаванні до слова префікса, внаслідок чого утворюється нове слово. Наприклад, правда – неправда

Нульова суфіксація є різновидом суфіксального словотвору. Специфіка її полягає в тому, що похідне слово моделюється на основі переведення мотивуючої основи до іншої частини мови засобом нульового суфікса. Наприклад: бігти —> —> біг

Безафіксне творення похідних в українській мові представ­лено типами віддієслівних та відприкметникових іменників.

Суфіксально-префіксальний спосіб слово­твору полягає в тому, що похідні слова утворюються одночас­ним приєднанням до твірної основи префікса й суфікса: сніг → за-сніж-и-ти

При абревіації, як і при складанні, похідне утворюється з’єднанням компонентів кількох слів: райпромкомбінат, сільмаг, універмаг

12 Традиційно морфеміку відносять до морфології, об’єктами вивчення якої є внутрішня граматична будова слова і граматичні класи слів.

Морфемна структура слова — це закономірна єдність взаємопов'язаних складових частин, розташованих у певній послідовності відповідно до їх ролі в організації слова як цілісної одиниці лексичного і граматичного рівнів мови.

За роллю у структурі слова морфеми переділяються на кореневі й афіксальні (службові)

Корінь - основна обов'язкова для кожного слова морфема, що виражає його лексичне значення

Корені, що не можуть себе виявляти самостійно, а лише в поєднанні із суфіксами і префіксами називаються зв'язаними: в-зу-ти

До афіксальних (службових) морфем належать префікси, суфікси, закінчення,

Афікс - це службова морфема, що є "носієм словотвірного і граматичного значень слова і служить засобом творення похідних слів або вказує на відношення його до інших слів

Префікс (приросток) - афікс, що стоїть перед коренем або іншим префіксом і надає слову нового лексичного чи граматичного значення: дослухати

Суфікс (наросток) - афікс, що стоїть після кореня або іншого суфікса у слові й надає йому нового значення або відтінку. Суфікси приєднуються переважно до твірної основи, а не до слова в цілому, як префікси: нагріти ПостфіксВін може слугувати засобом творення нових слів тасловоформ 

Отож змінна частина слова – це закінчення або флексія

13 В українській мові виділяються одинадцять частин мови; 6 самостійних, 3 — службових та 2 — окремих:

самостійні

• іменник — .

• прикметник — .

• числівник — .

• займенник .

• дієслово, дієприкметник, дієприслівник .

• прислівник 

• Службові

• сполучник

• прийменник

• частка;

окремі

• вигук

• модальник