- •Vі. Орієнтовні питання до вступного екзамену
- •Інтегративна функція
- •4 Психофізіологічні основи програмування та реалізації поведінки
- •6. Психологічні ідеї від стародавніх часів до епохи Відродження
- •7. Психологічні ідеї XVII – xviiі століть. Новий час[ред. • ред. Код]
- •8 Психологічні школи на рубежі хіх – хх віків
- •9 Розвиток зарубіжної психології у хх столітті.
- •26. Порівняльна характеристика основних концепцій психодинамічної парадигми в психології: психоаналіз з.Фрейда, аналітична психологія к.Юнга та індивідуальна психологія а.Адлера.
- •10 Напрями розвитку психологічних знань у вітчизняній психології другої половини хіх – початок хх ст.
- •12 Основні передумови формування індивідуальних відмінностей
- •13. Людина в контексті ситуації. Параметри індивідуальної самосвідомості – способи інтерпретації ситуацій.
- •14. Індивідуальні передумови інтелектуальної та професійної компетентності.
- •Теорії вікового розвитку у вітчизняній та зарубіжній психології.
- •7. Погляд на розвиток психіки в. С. Мухіної
- •16 Психологічні особливості періоду немовляти, раннього дитинства та дошкільного віку.
- •32. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку дитини дошкільного віку та молодшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •33. Охарактеризуйте психологічні особливості розвитку підлітка та старшого школяра (провідна діяльність, соціальна ситуація розвитку, основні новоутворення, криза віку).
- •19. Підходи до проблеми вікової періодизації.
- •25. Загальна характеристика сенсорних та перцептивних розладів.
- •26. Загальна характеристика розладів емоційної сфери.
- •27. Загальна характеристика розладів вольової та праксичної сфер
- •29. Поняття про наукове дослідження, його типи, етапи та принципи.
- •31. Неекспериментальні методи дослідження
- •32. Основні методи кількісної та якісної обробки даних психологічного дослідження
- •33. Інтерпретація і представлення результатів психологічного дослідження
- •34. Основні психологічні ідеї та концепції існуючих підходів до управління організаціями
- •35. Соціально-психологічні механізми управлінської діяльності.
- •37. Внутрішньогрупові процеси в організації. Ефективність діяльності у группах
- •38. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів
- •1.3.5. Пам'ять. Види пам'яті
- •1.3.6. Увага. Властивості уваги
- •40. Мислення та мовлення в структурі пізнавальних процесів
- •1.3.4. Мислення. Індивідуальні особливості мислення
- •42. Загальна характеристика емоційно-вольових процесів
- •1.4.1. Емоції та почуття
- •1.4.2. Воля. Розвиток волі
- •44. Загальна будова та розвиток мотиваційної сфери людини.
- •Диспозиції (мотиви)
- •45. Темперамент. Історія концепту і типологія.
- •46. Характер: типологія та формування в онтогенезі.
- •47. Філософсько-психологічні концепції особистості. Філософсько-психологічна концепція (с. Л. Рубінштейн)
- •49. Основні наукові парадигми сучасної соціальної психології.
- •52. Психологічні характеристики великих соціальних груп.
- •54.. Соціально-психологічний клімат лікувальної установи. Складові психологічного клімату.
- •62. Визначте механізми створення сприятливого психологічного клімату в лікувальній установі.
- •55. Деонтологія і медична етика. Професійні психологічні деформації
- •68. Охарактеризуйте особливості системи етичних норм (медична таємниця, принципи медичної етики, клятва Гіпократа).
- •56. Психологічні аспекти психогігієни та психопрофілактики
- •77. Основні проблеми психопрофілактики
- •58. Організаційно-технологічні аспекти проведення індивідуальної консультативної бесіди.
7. Погляд на розвиток психіки в. С. Мухіної
Умовою розвитку людини крім реальності самої Природи є створена ним реальність культури. Зумовлені культурним розвитком, історично зумовлені реальності існування людини В. С. Мухіна класифікує наступним чином: ü Реальність предметного світу - предмети природи і рукотворні предмети, які людина створив у процесі свого історичного розвитку, а також система відносин до цих предметів. Ці відносини відображені у мові, міфології, філософії і в поведінці людини. ü Реальність образно-знакових систем - системи знаків, які впливають на внутрішню психічну діяльність, визначаючи її, і одночасно детермінують створення нових предметів реального світу. Сучасні знакові системи поділяються на мовні та немовні (знаки-ознаки, знаки-копії, автономні знаки, знаки-символи і т. д.). ü Реальність соціального простору - вся матеріальна і духовна сторона людського буття поряд із спілкуванням, людськими діяльностями і системою прав і обов'язків. ü Природна реальність - умова і джерело життя і життєдіяльності людини. Людина ввів саму природу і її елементи в зміст реальності створеної ним образно-знакової системи і сформував ставлення до неї як до джерела життя, умови розвитку, пізнання і поезії. Процес психічного розвитку самої людини, згідно з численними дослідженнями етнологів, психологів, відбувається за історичним законам, а не за біологічним. Так, доведено, що процес формування мозку тварини в основному закінчується до моменту народження, а у людини продовжується після народження і залежить від умов, в яких відбувається розвиток дитини. Отже, ці умови не тільки заповнюють «чисті сторінки» мозку, а й впливають на саме його будова. Якщо у тваринному світі досягнутий рівень розвитку поведінки передається від одного покоління до іншого, як і будова організму, шляхом біологічного успадкування, то у людини властиві йому види діяльності, а разом з ними і відповідні знання, уміння і психічні якості передаються іншим шляхом - шляхом соціального наслідування. Природні властивості дитини, не породжуючи психічних якостей, створюють передумови для їх утворення. Самі ж якості виникають завдяки соціальному спадкоємства. Так від природи дитина отримує будова слухового апарату і відповідних ділянок нервової системи, придатне для розрізнення мовних звуків. Але сам мовний слух розвивається тільки в процесі засвоєння тієї чи іншої мови під керівництвом дорослих. Отже, в процесі засвоєння суспільного досвіду окремі рефлекторні механізми об'єднують у складні форми - функціональні органи мозку. У період дитинства відбувається інтенсивне дозрівання організму дитини, зокрема дозрівання його нервової системи і мозку, що дуже важливо для психічного розвитку: завдяки цьому збільшуються можливості засвоєння різних дій, підвищується працездатність дитини, створюються умови, що дозволяють здійснювати всі більш систематичне і цілеспрямоване навчання і виховання . Хід дозрівання залежить від того, чи отримує дитина достатню кількість зовнішніх вражень, чи забезпечують дорослі умови виховання, необхідні для активної роботи мозку. Кожен вік відрізняється виборчої підвищеною сприйнятливістю до різних видів навчання. Існують вікові періоди особливої сензитивності, коли певні навчальні впливу мають найбільший вплив на хід психічного розвитку.