5. 7. Погляд на розвиток психіки в. С. Мухіної

6. Умовою розвитку людини крім реальності самої Природи є створена ним реальність культури. Зумовлені культурним розвитком, історично зумовлені реальності існування людини В. С. Мухіна класифікує наступним чином:  ü Реальність предметного світу - предмети природи і рукотворні предмети, які людина створив у процесі свого історичного розвитку, а також система відносин до цих предметів. Ці відносини відображені у мові, міфології, філософії і в поведінці людини.  ü Реальність образно-знакових систем - системи знаків, які впливають на внутрішню психічну діяльність, визначаючи її, і одночасно детермінують створення нових предметів реального світу. Сучасні знакові системи поділяються на мовні та немовні (знаки-ознаки, знаки-копії, автономні знаки, знаки-символи і т. д.). ü Реальність соціального простору - вся матеріальна і духовна сторона людського буття поряд із спілкуванням, людськими діяльностями і системою прав і обов'язків.  ü Природна реальність - умова і джерело життя і життєдіяльності людини. Людина ввів саму природу і її елементи в зміст реальності створеної ним образно-знакової системи і сформував ставлення до неї як до джерела життя, умови розвитку, пізнання і поезії.  Процес психічного розвитку самої людини, згідно з численними дослідженнями етнологів, психологів, відбувається за історичним законам, а не за біологічним. Так, доведено, що процес формування мозку тварини в основному закінчується до моменту народження, а у людини продовжується після народження і залежить від умов, в яких відбувається розвиток дитини. Отже, ці умови не тільки заповнюють «чисті сторінки» мозку, а й впливають на саме його будова. Якщо у тваринному світі досягнутий рівень розвитку поведінки передається від одного покоління до іншого, як і будова організму, шляхом біологічного успадкування, то у людини властиві йому види діяльності, а разом з ними і відповідні знання, уміння і психічні якості передаються іншим шляхом - шляхом соціального наслідування. Природні властивості дитини, не породжуючи психічних якостей, створюють передумови для їх утворення. Самі ж якості виникають завдяки соціальному спадкоємства. Так від природи дитина отримує будова слухового апарату і відповідних ділянок нервової системи, придатне для розрізнення мовних звуків. Але сам мовний слух розвивається тільки в процесі засвоєння тієї чи іншої мови під керівництвом дорослих. Отже, в процесі засвоєння суспільного досвіду окремі рефлекторні механізми об'єднують у складні форми - функціональні органи мозку.  У період дитинства відбувається інтенсивне дозрівання організму дитини, зокрема дозрівання його нервової системи і мозку, що дуже важливо для психічного розвитку: завдяки цьому збільшуються можливості засвоєння різних дій, підвищується працездатність дитини, створюються умови, що дозволяють здійснювати всі більш систематичне і цілеспрямоване навчання і виховання .  Хід дозрівання залежить від того, чи отримує дитина достатню кількість зовнішніх вражень, чи забезпечують дорослі умови виховання, необхідні для активної роботи мозку.  Кожен вік відрізняється виборчої підвищеною сприйнятливістю до різних видів навчання. Існують вікові періоди особливої ​​сензитивності, коли певні навчальні впливу мають найбільший вплив на хід психічного розвитку.