Теорія "циклів" загалом відповідає історії розвитку багатьох галузей економіки

Наприклад, галузі промисловості (текстильна, шкіряна, гумотехнічна, целюлозно-паперова), які до Першої світової війни розвивались тільки у високорозвинених країнах, зараз перемістилися до країн, що розвиваються [45,52—53].

Концепція "динамічного і сегментаційного методів аналізу". Це одна з найновіших теорій (кінець 80-х років XX ст.), розроблена А. Скоттом, М. Столпером і Р. Волкером як альтернатива попереднім теоріям з метою подолання їх вад. Ці вчені вважають головними не зовнішні умови і фактори розміщення, як у "штандортних" та подібних до них теорій, а активну роль безпосередньо самих промислових фірм і підприємств у створенні умов для власного розвитку, особливості їх виникнення та розвитку, стратегії організації виробництва і збуту. Відповідно до цього головну роль у формуванні регіональних господарських структур відіграють не якості території, а промислові фірми, що встановлюють регіональні взаємозв'язки І тим самим створюють власне регіональне господарське середовище, яке пристосовується до специфічних місцевих умов і приводить до виникнення регіональної концентрації виробництва з власною динамікою розвитку. Першочергове значення мають вигоди агломерації.

В оцінюванні впливу промисловості на територію виокремлюють чотири етапи: 1) "локалізацію" (розміщення підприємств на території); 2) "селективну субурбанізацію" (розростання локалізованих підприємств шляхом зростання самого виробництва і розвиток інфраструктури); 3) "дисперсію” (переміщення підприємств на периферію); 4) "переміщення центрів тяжіння в розміщенні” (внаслідок технологічних нововведень, зміни попиту тощо).

Фірми — носії оновлення — часто розміщуються за межами раніше створених великих промислових центів, що повертає процес на першу стадію — "локалізацію" [45,57].

Теорії "регіонального економічного розвитку" Концепція "регіонального автоматичного балансу і дисбалансу"

Концепція "збалансованого регіонального розвитку" формувалася на основі моделі просторової економічної рівноваги Л. Вальраса. Вона полягає в тому, що у разі дотримання таких основних вимог, як свобода конкуренції, повне залучення до діяльності факторів виробництва, повна мобільність робочої сили і капіталу, рівноцінні технології, регіональні системи прямуватимуть до рівноваги і стабільного розвитку. Проте насправді вимоги цієї концепції не завжди виконуються. Г. Мюрдаль та інші науковці вважають, що гра ринкових сил неминуче призводить до незбалансованого регіонального розвитку. Це підтверджується, наприклад, міграцією робочої сили з бідних регіонів до економічно розвинених, що, у свою чергу, ще більше збіднює відсталі регіони. Для підвищення рівня розвитку відсталих регіонів ("депресивних", районів "біди" ("катастрофи") та ін. необхідне державне втручання — створення "контрполюсів зростання". Відтак відкриття (за допомогою державних регіональних пільг) у штучно створеному полюсі зростання регіону провідної фірми пов'язане з появою її філій, розвитком інфраструктури, відкриттям нових виробництв і т. ін. Таким чином починає працювати так званий мультиплікаційний ефект, що виникає з розвитком інфраструктури.