МЕТ РЕК 2012
.pdfМІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕКЛАДАЧІВ
КАФЕДРА ЗІСТАВНОГО МОВОЗНАВСТВА І ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ ПЕРЕКЛАДУ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО НАПИСАННЯ СТУДЕНТСЬКИХ САМОСТІЙНИХ НАУКОВИХ РОБІТ
Київ – 2012
2
Методичні рекомендації до написання студентських самостійних наукових робіт / [уклад. : С. П. Денисова, С. Є. Максімов]. – К. : Вид. центр КНЛУ,
2012. – с.
Укладачі : Денисова С. П. – докт. філол. наук, професор; Максімов С. Є. – канд. філол. наук, доцент.
Рецензенти :
Метою методичних рекомендацій є ознайомлення студентів, які пишуть самостійні наукові роботи з перекладацьких дисциплін та зіставно го мовознавства, із методикою написання та сучасними нормативними вимогами оформлення курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт. Методичні рекомендації призначені для студентів четвертого та п’ятого років навчання (ОКР «бакалавр», «спеціал іст» та «магістр»). Методичні рекомендації укладено на основі нормативноправової бази України, яка стосується порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань.
Друкується за рішенням вченої ради Київського національного лінгвістичного університету
(протокол № від 2012 року)
3
ВИМОГИ1 ДО НАПИСАННЯ СТУДЕНТАМИ САМОСТІЙНИХ
НАУКОВИХ РОБІТ З ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ДИС ЦИПЛІН ТА ЗІСТАВНОГО МОВОЗНАВСТВА
Вимоги, що наведено нижче, стосуються правил оформле ння самостійних наукових робіт студентів (курсові, дипломні, бакалаврські, магіс терські роботи) відповідно до критеріїв, встановлених Вищою атестаційною комісією України (ВАК України) згідно з відповідними Бюлетенями ВАК України та вимог «Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 року № 423.
1. ВИДИ САМОСТІЙНИХ НАУКОВИХ РОБІТ
Слід зазначити, що вимоги до написання та оформлення самостійних наукових робіт студентами є єдиними для курсових, бакалаврських, дипломних та магістерських робіт студентів. Різниця полягає лише у глибині дослідження наукової проблеми, новизні, практичному значенні, вагомості здобутого наукового результату та обсязі відповідної роботи.
Курсова робота (Term paper) – самостійна письмова робота реферативнодослідницького характеру, яка передбачає глибше, порівняно з рефератом, вивчення конкретної наукової проблеми.
Бакалаврська робота (Bachelor’s paper) – самостійна письмова робота дослідницького характеру, яка має пошуковий характер та спрямована на дослідження актуального проблемного наукового питання, що має елементи практичної новизни. Написання бакалаврської роботи передбачає ґрунтовне наукове дослідження обраної проблеми, обробку відповідної кількості науковометодичних джерел, збір, систематизацію та самостійний аналіз мовних/мовленнєвих явищ студентом та висновки науково-практичного характеру.
Бакалаврська робота виконується на завершальному етапі навчання студентів на четвертому курсі, має статус науково -кваліфікаційної роботи і є одним з важливих критеріїв відбору до магістратури.
Дипломна робота (Diploma paper) – самостійна письмова наукова робота теоретичного, теоретико-експериментального або теоретико-прикладного характеру, яка виконується студентами 5 курсу університету. У дипломній роботі розглядається певна наукова або науково-практична проблема, узагальнюються та критично осмислюються теоретичні основи дослідження, обґрунтовується його мета і конкретні теоретичні й практичні завдання, визначається методика дослідження, його новизна, теоретичне й практичне значення, акцентується увага на авторських версіях розв’язання нових наукових проблем. Написання дипломної роботи передбачає поглиблене наукове дослідження обраної проблеми, обробку відповідної кількості науково-методичних джерел, збір, систематизацію та самостійний аналіз мовних/мовленнєвих явищ студентом та висновки науковопрактичного характеру.
1 Ці вимоги укладено відповідно до джерел, наведених у списку використаної літератури в кінці цих методичних рекомендацій.
4
Дипломна робота виконується на завершальному етапі навчання студентів на п’ятому курсі та має статус науково-кваліфікаційної роботи.
Магістерська робота (Master’s paper) – самостійна письмова наукова робота теоретичного, теоретико-експериментального або теоретико-прикладного характеру, спрямована на самостійне вирішення складних дослідницьких завдань, пов’язаних з певною науковою або науково-практичною проблематикою.
Написання магістерської роботи передбачає поглиблене наукове дослідження обраної проблеми, поглиблений та творчий підхід магістранта до об’єкту та предмету дослідження, обробку відповідної кількості науковометодичних джерел, збір, систематизацію та самостійний аналіз мовних/мовленнєвих явищ студентом та висновки науково-практичного характеру.
Матеріали, представлені у магістерській роботі, мають пройти апробацію на фахових науково-практичних конференціях, семінарах кафедр або шляхом публікацій у вигляді одноособових або спільних з науковим керівником тез та наукових статей.
Магістерська робота виконується на завершальному етапі навчання студентів у магістратурі та має статус науково-кваліфікаційної роботи.
До бакалаврської роботи додається відгук наукового керівника та рецензія провідних вчених КНЛУ або інших навчальних та наукових закладів, до дипломної та магістерської роботи додається відгук наукового керівника та рецензія провідних вчених КНЛУ або інших навчальних та наукових закладів. Якщо згадані роботи написані іноземною мовою, що вивчається, то відгук та рецензії теж пишуться цією іноземною мовою. В інших випадках відгуки та рецензії пишуться українською мовою.
Самостійні наукові роботи студентів повинні відповідати встановленим законодавством України вимогам щодо їх змісту та оформлення. Написання зазначених робіт передбачає опрацювання певної кількості н ауково-методичних першоджерел (мінімум 20 – 30 джерел для курсової, 50 – 80 джерел для бакалаврської, 50 – 80 джерел для дипломної та 80 – 100 джерел для магістерської роботи). Серед використаних в самостійних наукових роботах науково-методичних та довідкових джерел обов’язково мають бути праці провідних вчених або викладачів КНЛУ та певна кількість (залежно від обраної теми) джерел останніх п’яти років, що має свідчити про новизну дослідження.
Написання самостійних наукових робіт передбачає обов’язковий збір оригінального ілюстративного матеріалу з газет, журналів, художнь ої літератури або інших джерел, наприклад, з кінофільмів (різномовні тексти кіносценаріїв, звукових доріжок художніх фільмів, мультфільмів), матеріалів з мережі Інтернет або з інших електронних засобів масової комунікації ; систематизацію та аналіз цих матеріалів.
На всі ілюстративні матеріали в науковій роботі мають бути відповідні посилання (друкуються у квадратних дужках після наведеного ілюстративного прикладу), а СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТР АТИВНОГО МАТЕРІАЛУ повинен містити повний бібліографічний опис всіх використаних в роботі ілюстративних джерел згідно з діючими стандартами оформлення такого опису.
5
2. СТРУКТУРА НАУКОВОЇ РОБОТИ
Структура наукової роботи повинна мати такі структурні елементи (частини):
-титульні аркуші – один українською та один іноземною мовами;
-зміст;
-перелік умовних позначень (за необхідністю);
-основну частину: вступ, розділи із висновками до кожного розділу;
-висновки (до всієї роботи);
-списки використаних джерел (як правило, три списки);
-додатки (за необхідності);
-резюме (іноземною мовою, що вивчається), якщо робота написана українською мовою).
Кожний структурний елемент (частина) починається з нової сторінки.
3. ВИМОГИ ДО СТРУКТУРНИХ ЕЛЕМЕНТІВ (ЧАСТИН) РОБОТИ
3.1.Титульні аркуші оформлюються за встановленими формами (див. Додатки А та Б).
3.2.Зміст
Зміст повинен містити назви структурних елементів (частин), заголовки (за їх наявності) із зазначенням нумерації та номери їх початкових стор інок та мати чітке форматування тексту (див. Додаток В).
3.3. Перелік умовних позначень
Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подається (за необхідності) у вигляді окремого списку із відповідними поясненнями після структурної частини ЗМІСТ.
Терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше, які повторюються не більше двох разів, до переліку не вносяться, а розшифровка таких, що внесені до переліку, наводиться у тексті при їх першому згадуванні.
3.4. Основна частина
У вступі подається загальна характеристика роботи в такій послідовності:
-актуальність теми;
-зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами;
-мета і задачі дослідження;
-методи дослідження;
-наукова новизна одержаних результатів;
-практичне значення одержаних результатів;
-особистий внесок автора дослідження;
-апробація результатів дослідження;
-структура роботи;
-публікації автора роботи (за наявністю).
3.4.1. Актуальність теми
Актуальність теми та доцільність наукового дослідження для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми. Висвітлення актуальності повинно бути небагатослівним, визначати сутність наукової проблеми (завдання).
6
3.4.1.2. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Вказується, в рамках яких програм, тематичних планів і наукових тематик, зокрема галузевих та/або державних, виконувалося дослідження, із зазначенням номерів державної реєстрації науково-дослідних робіт і найменування організацій, де виконувалася робота. На кафедрі зіставного мовознавства і теорії та практики перекладу, наприклад, зараз виконується колективна наукова тема «Міжмовна та міжкультурна комунікація: теоретичні та практичні аспекти», затверджена вченою радою КНЛУ 25 квітня 2006 р. (протокол №9) та держбюджетна тема (НДДКР – науково-дослідна та дослідно-конструкторська робота) «Український переклад у контексті світового освітнього простору» (номер державної реєстрації 0112U000985).
3.4.1.3. Мета і задачі дослідження
Формулюється мета роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета повинна бути сформульована таким чином, щоб указувати на об’єкт і предмет дослідження.
Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для дослідження.
Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага автора роботи, оскільки предмет дослідження змістовно визначає тему (назву) наукової роботи.
3.4.1.4. Методи дослідження
Перераховують використані наукові методи та змістовно визначають, що саме досліджувалося кожним методом. Вибір методів дослідження повинен забезпечити достовірність отриманих результатів і висновків (наприклад: трансформаційний, дескриптивний, структурно-семантичний, дедуктивний методи, метод перекладацького аналізу тексту, метод зіставного та пор івняльного аналізу, метод кількісних підрахунків тощо).
3.4.1.5. Наукова новизна одержаних результатів
Викладаються аргументовано, коротко та чітко наукові положення, які виносяться на захист, зазначаючи відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни одержаних результатів (наприклад словами: «вперше одержано…», «удосконалено…», «дістало подальший розвиток…» тощо).
3.4.1.6. Практичне значення одержаних результатів
Передбачається висвітлення двох позицій.
Перша позиція полягає в тому, щоб надати відомості про ті розділи мовознавства та перекладознавства, внеском до яких є результати дослідження , наприклад: «отримані в роботі результати є певним внеском до загальної теорії перекладу, зіставного мовознавства, лексикології, теоретичної граматики англійської та української мов» тощо.
Друга позиція передбачає розкриття лінгводидактичного спрямування дослідження. Тут необхідно вказати до яких мовознавчих та перекладознавчих дисциплін та їх розділів відноситься предмет та одержані результати дослідження, наприклад: «в результаті вивчення предмету дослідження було одержано результати, які можна використовувати у викладанні практичного курсу
7
перекладу в вищій школі (розділи «аспектний переклад», «перекладацький аналіз тексту», «галузевий переклад»), теоретичної граматики англійської та української мов (розділи «іменник», «дієслово», «категорія модальності») тощо.
3.4.1.7. Особистий внесок автора дослідження
Зазначається конкретний особистий внесок автора дослідження в опубліковані зі співавторами наукові праці (спільні виступи на науковопрактичних конференціях), в яких наведені ідеї та отримані в роботі теоретичні та практичні результати.
3.4.1.8. Апробація результатів дослідження
Зазначається, на яких науково-практичних конференціях, конгресах, симпозіумах були оприлюднені результати дослідження, викладені у роботі.
3.4.1.9. Структура роботи
Вказується структура роботи, наприклад: «Робота складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, висновків до всієї роботи, трьох списків використаних джерел, двох додатків та резюме». Тут також можна дуже стисло навести основний зміст згаданих структурних елементів роботи (наприклад, «У Вступі визначається…; У Розділі 1 один висвітлюється...; У Розділі 2 аналізуються… тощо»).
3.4.1.10. Публікації
Вказується кількість опублікованих одноособових (або у співавторстві) наукових праць, в яких відображені основні наукові результати дослідження .
3.4.2. Розділи наукового дослідження
Розділи наукової роботи, як правило, містять у себе підрозділи (нумерація складається з двох чисел, відокремлених крапкою), пункти (нумерація – з трьох чисел), підпункти (нумерація – з чотирьох чисел).
У кінці кожного розділу формулюються Висновки до розділу, які друкуються як складова частина розділу (не з нової сторінки) звичайним жирним шрифтом по центру сторінки із одним міжрядковим інтервалом до і після слів
«Висновки до розділу».
РОЗДІЛ 1 має загалом теоретичне спрямування. Стисло, критично висвітлюючи наукові роботи попередників, автор дослідження окреслює основ ні етапи розвитку наукової думки за обраною проблемою. Стисло, критично та із відповідними посиланнями (цифрові посилання оформлюються у квадратних дужках) висвітлюючи роботи попередників, автор повинен вирізнити ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв’язанні проблеми (завдання) та сформулювати основні теоретичні засади подальшого дослідження, дати визначення основних понять та категорій проблеми, що розглядається та визначити основні наукові терміни та поняття, що використовуються у роботі. Загальний обсяг огляду наукової літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини роботи.
РОЗДІЛ 1 може завершуватися описом методики дослідження, якщо тема дослідження не передбачає опис методики в окремому розділі (див. Додаток Д).
РОЗДІЛ 2 та наступні розділи, якщо вони передбачені темою та структурою роботи, мають більш практичний характер, де на прикладах, зібраних автором з джерел оригінального ілюстративного матеріалу вирішуються конкретні задачі роботи та доказуються теоретичні положення, що були окреслені у Розділі 1. Тут
8
описується хід дослідження, умови та основні етапи експериментів з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора, як вони були одержані, та в чому полягає їх новизна.
Автор роботи повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів та порівняти одержані результати з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних дослідників, користуючись системою посилань на використані джерела.
3.4.3. Висновки
У висновках (до всієї роботи) викладаються здобуті у дослідженні найбільш важливі наукові та практичні результати, які сприяли розв’язанню наукової проблеми (завдання). У висновках необхідно наголосити на кількісних показниках одержаних результатів та обґрунтуванні достовірності результатів. Далі формулюються рекомендації щодо наукового та практичного використання одержаних результатів та перспективи подальших досліджень обраної наукової проблеми.
3.5. Список використаних джерел
Досвід свідчить, що, як правило, укладаються три списки: СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, який включає наукові та науково-методичні джерела (книги, монографії, статті, тези, дисертації, автореферати дисертацій тощо), який повинен містити праці провідних вчених КНЛУ або викладачів та публікації з теми роботи за останні п’ять років), СПИСОК ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ (словники, енциклопедії, довідники тощо) та СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ (ті нехудожні або художні джерела, з яких було взято ілюстративні приклади: нормативні (юридичні) документи, газети, журнали, твори художньої літератури, кіносценарії, інші паперові або електронні видання).
Списки формуються в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Нумерація записів в усіх списках є наскрізною, причому спочатку у кожному списку ідуть назви кирилицею (українські, російські, болгарські тощо джерела, опис яких подається мовою оригіналу), а потім латиницею (англійські, американські, канадські, німецькі, французькі, іспанські, італійські тощо джерела, опис яких подається мовою оригіналу. Наступний список продовжує нумерацію і опис джерел так само, як і попередній. Джерела з мережі Інтернет або з інших електронних ресурсів описуються у відповідних списках (відповідно до типу цих джерел) – тобто для джерел з електронних ресурсів не формуються окремі списки (див. Додаток Е).
Слід зазначити, що в основному тексті наукової роботи прізвища, імена, по - батькові (або ініціали) зарубіжних авторів, назви зарубіжних публікацій подаються українською мовою (в українській практичній транскрипції/транслітерації), а в списках використаних джерел ця інформація подається мовою оригіналу.
3.6. Додатки
До додатків включається допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття наукової роботи: таблиці допоміжних цифрових даних; інструкції та методики; опис алгоритмів і програм вирішення задач за допомогою електронного-обчислювальної техніки; глосарії (словники) термінів, неологізмів,
9
власних імен або інших лексичних одиниць, що досліджувалися у роботі; ілюстрації допоміжного характеру у вигляді текстів та їх перекладів, які не увійшли в основний текст роботи; ілюстрації на електронних носіях (компактдисках) – звукові доріжки фільмів, фрагменти мультфільмів, пісні – тобто будьякі додаткові аудіовізуальні матеріали тощо.
Додатки оформлюють як продовження наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань на них у тексті роботи.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток по винен мати заголовок, надрукований малими літерами з першої великої жирним шрифтом симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком жирним шрифтом малими літерами з першої великої друкується слово Додаток і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української мови, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б. Один додаток позначається як Додаток А.
Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на роз діли і підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1. – перший підрозділ третього розділу додатка В.
Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; Формула А.1 – перша формула додатка А.
Обсяг додатків не повинен перевищувати обсягу тексту роботи.
3.7. Резюме є завершальним структурним елементом самостійної наукової роботи. Якщо робота написана українською мовою, то резюме (SUMMARY) пишеться іноземною мовою, а якщо робота пишеться іноземною мовою,то резюме пишеться українською. Обсяг резюме для курсових робіт складає 2 – 3 стор., для бакалаврських та дипломних робіт – 4 – 5 стор., для магістерських робіт – 5 – 7 стор. Резюме повинне містити інформацію про тему, зміст і результати дослідження. Викладення матеріалу в резюме повинно бути стислим, точним грамотним і відповідати стилістичним нормам наукового (українського або іншомовного) дискурсу. Для цього слід використовувати термінологію, фразеологічні та синтаксичні конструкції, притаманні мові текстів наукового дискурсу, уникати маловідомих або неусталених термінів та символів.
Наприкінці резюме наводяться ключові слова (key words) відповідною мовою. Сукупність ключових слів повинна відображати основний зміст наукової праці. Кількість ключових слів становить від п’яти до п’ятнадцяти. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують в рядок, через кому.
4. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ САМОСТІЙНИХ СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ РОБІТ З ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧИХ ДИЦИПЛІН ТА
ЗІСТАВНОГО МОВОЗНАВСТВА 4.1. Загальні вимоги
Наукову роботу друкують за допомогою лазерного принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210× 297 мм). Орієнтовний обсяг курсової
10
роботи складає 21-30 сторінок формату А-4, бакалаврської – 50 – 80, дипломної –50 – 80, а магістерської – 80 – 100 сторінок у такому форматі: комп’ютерний текстовий редактор Word (операційна система Microsoft Windows XP, Vista, Windows -7, або вищого рівня), шрифт Times New Roman (інші шрифти в наукових роботах не допускаються), розмір шрифту 14, мінімальна висота шрифту – 1,8 мм, міжрядковий інтервал у текстовому редакторі Word – 1,5 (полуторний). Текст друкується так, щоб залишалися поля (береги) такого розміру: ліве – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм.
Відступ абзацу (або абзацний відступ, новий рядок) – 5 знаків (літер), що в текстовому редакторі Word дорівнює відступу першого (нового) рядка у 1,25 см.
Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту роботи – всюди однакова.
Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.
Заголовки структурних елементів (частин) роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, SUMMARY друкують великими літерами симетрично до тексту (по центру) звичайним грубим (жирним) шрифтом (не курсивом). Заголовки підрозділів (наприклад: 1.1.) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу грубим (жирним) шрифтом. Крапку в кінці назви заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів (наприклад: 1.1.1.) та підпунктів (наприклад: 1.1.1.1.) друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відс тупу в підбір до тексту жирним (грубим) шрифтом. В кінці назви заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.
Відстань між назвою структурного елемента (частини) та її текстом повинна дорівнювати двом міжрядковим інтервалам.
Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки.
До загального обсягу роботи не входять додатки, списки використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів підлягають суцільній нумерації.
4.2. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрам без знака №.
Першими сторінками наукової роботи є титульні аркуші, які включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульних аркушах номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Якщо робота має два титульних аркуші (наприклад, один українською, а другий іноземною мовою), то обидві аркуші вважаються однією сторінкою.
Такі структурні елементи (частини) наукової роботи, як ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, не мають порядкового номера.
Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені структурні елементи (частини) роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх